Постанова № 8355363, 25.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

<Список >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

25 лютого 2010 р. Справа № 2а-4/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

представників позивача - Погорілого С.О., Білан С.М,,

представників відповідача - Гонак Т.В., Бакланової Л.А., Аргунової О.О.,

прокурора - Черненко О.М., <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський мясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2009 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Лебединський мясокомбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції , який його представники підтримали та уточнили в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 18.09.2008 року по 15.10.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Лебединський мясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої 06.11.2008 року складений акт перевірки № 504/23/32738876. 19.11.2008 року на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0001232301/0, №0001242301/0, №0023511702/0. Будучи незгодним з цими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак Сумською МДПІ залишила їх без змін, відповідно 23.01.2009 року відповідачем повторно винесені податкові повідомлення-рішення № 0001232301/1, №0001242301/1, № 0000081702/1 .

Позивач вважає зазначені рішення частково протиправними, а висновки, вказані в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, одним із епізодів, описаним в акті перевірки, по якому винесене рішення № 0001232301/1 є закупівля позивачем сировини у сільгоспвиробника, користуючись послугами повірених ( заготівельників). Поставивши під сумнів ці операції з тих підстав, що фактично договори доручення на вчинення дій по закупівлі сировини між ВАТ «Лебединський мясокомбінат» та фізичними особами не укладались, податковий орган зменшив суму валових витрат на суму 1868921 грн. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки на його думку він не відповідає дійсності. Зокрема, позивач зазначає, що договірні відносини між ним та Повіреними на вчинення юридичних дій від його імені та за його рахунок були оформлені шляхом видачі довіреностей, які підписані керівником підприємства Когутом Я.І., котрий мав на це повноваження, підтверджується поясненнями самих повірених, керівників господарств, населення, а також актами виконаних робіт. Укладення угод купівлі-продажу між постачальниками та покупцем також підтверджується поясненнями керівників підприємств постачальників.

Також відповідачем ставиться під сумнів господарські операції по закупівлі позивачем товару ( шкіри) у ТОВ «Соціум-Торг» та подальша його реалізація на ВАТ ШП «Світанок», у звязку з чим зменшені валові витрати на суму 5744388,33 грн. і відповідно податковий кредит на суму 1723210 грн. В акті перевірки зроблений висновок про те, що відсутні товарно-транспортні документи, що підтверджують фактичне відправлення ТОВ «Соціум-Торг» до ТОВ «Лебединський мясокомбінат» товару, передача товару не відбувалась. Відсутні також докази реальності поставки від ТОВ «Лебединський мясокомбінат» до ВАТ ШП «Світанок». Тому відповідач дійшов висновку про нікчемність таких правочинів. В спростування таких висновків позивач зазначив, що реальність цих операцій підтверджується наявними договорами на придбання товару, видатковими накладними, податковими накладними, які є в наявності.

Не погоджується позивач і з рішенням відповідача про визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 7519,51 грн. та нарахованими санкціями в розмірі 200%. При перевірці оподаткування виплат приватним підприємцям та громадянам виявлено порушення п.9.12.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому позивач зазначає, що відповідно до цієї норми якщо фізична особа субєкт підприємницької діяльності або фізична особа , яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами. А інші доходи, ніж визначені п. 9.12.1 це доходи поза межами підприємницької діяльності взагалі, тобто угоди, в яких фізична особа не виступає субєктом підприємницької діяльності, а виступає громадянином. Під час перевірки були надані всі документи про контрагентів угоди, первинні документи в яких підприємець самостійно заявляє про свій статус підприємця, копії свідоцтв про реєстрацію. Тому обовязку сплачувати податок з таких доходів позивач не має.

За таких обставин, позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ від 19.11.2008 року №0001232301/0 та від 23.01.2009 року №0001232301/1 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, від 19.11.2008 року № 0001242301/0 та від 23.01.2009 року № 0001242301/1 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, від 19.11.2008 року №0023511702/0 та від 23.01.2009 року № 0000081702/1 про нарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій.

Представники відповідача проти позову заперечили, пояснили, що відповідно до п.5.3.9.п.5.3. ст..5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ТОВ “Лебединський мясокомбінат” завищив валові витрати на 1868921 грн, оскільки договори доручення на закупівлю худоби та свиней в живій вазі від сільгосппідприємств та населення - виробників сільськогосподарської продукції, укладені між ТОВ «Лебединськй мясокомбінат» та приватними підприємцями є нікчемними. Це підтверджується тим, що договори на закупівлю худоби та свиней в живій вазі від сільгосппідприємств та населення - виробників сільськогосподарської продукції за договірними цінами укладені безпосередньо ТОВ «Лебединський мясокомбінат без участі Повіреного, як того вимагає ст..1000 Цивільного кодексу України. Витрат по автотранспорту приватні підприємці не несли, свій транспорт не використовували. Всупереч ст.1007 ЦК України довіритель не видавав довіреності Повіреним на вчинення ними юридичних дій, передбачених договорами доручення. Приватні підприємці здійснювали заготівлю худоби без належних на те повноважень.На дату укладання договорів доручення №1,№2,№3 від 01.02.2008 директор ОСОБА_1.не мав законних повноважень на підписання цих договорів, оскільки не був призначений та посаду директора. Два приватні підприємці перебували з позивачем в трудових відносинах, отримавши додатково винагороду на 71506,66 грн. Всупереч укладених договорів доручення договори купівлі-продажу з сільськогосподарськими товаровиробниками підприємці самі безпосередньо не укладали, участі в їх укладанні не брали, не визначали і не мали права змінювати встановлену ціну, власний транспорт для перевозки худоби вони не використовували, безпосередній пошук постачальників худоби не здійснювали. Надання послуг приватними підприємцями та виконання останніми умов договорів доручення документально не підтверджено. Систематична умисна діяльність по безпідставній виплаті винагороди приватним підприємцям, яка не підтверджена документально та економічно не обгрунтована, призвела до збільшення валових витрат на підприємстві.

Окрім того, між ТОВ «Лебединський мясокомбінат» м.Лебедин та ТОВ «Соціум-Торг» м.Київ були укладені договори купівлі продажу шкіри ВРХ № 10 від 17.01.2008 року, № 26 від 05.02.2008 року, № 45 від 29.02.2008 року, №72 від 04.04.2008 року, №94 від 13.05.2008 року, №110 від 29.05.2008 року.

Підтвердженням купівлі шкір ВРХ ТОВ «Лебединським мясокомбінатом» є лише податкові та видаткові накладні. Загальна сума партії товару за договорами склала 5 744 388 грн 33 коп. з податком на додану вартість, суму податку на додану вартість 1148877,67 грн.

Відповідно до видаткових накладних, перелік яких зазначений в таблиці акту перевірки, ТОВ «Лебединський мясокомбінат» зазначену партію товару в день отримання від ТОВ "Соціум - Торг" м.Київ продає ВАТ «Шкіряне підприємство "Світанок" м. Львів. Первинні документи, що підтверджують фактичне відправлення продавцем - ТОВ "Соціум -Торг", м. Київ до ТОВ "Лебединський мясокомбінат» та отримання останнім товару відсутні. Реальних наслідків за договором купівлі-продажу не настало, а саме передача шкір ВРХ у власність ТОВ «Лебединський мясокомбінат» не проводилася, що підтверджується відсутністю доручення на отримання товару, товарно - транспортних накладних, доказів перевезення товару та оприбуткування по складу матеріально-відповідальною особою. ТОВ «Лебединський мясокомбінат» не набував права власності на шкіри ВРХ, які в подальшому продав ТОВ «Світанок». Також не мав належних повноважень від продавця ТОВ "Соціум - Торг", м. Київ на продаж товару, чим порушені вимоги ст.658 ЦК України. Окрім того, 31.07.2008 р. по справі №43/555 постановою Господарського суду м.Києва ТОВ «Соціум Торг» визнано банкрутом. Предметом договору поставки №ПС68/07 від 01.11.07 між ТОВ «Лебединський мясокомбінат» та ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» є шкіра ВРХ, яку продавець зобовязаний передати покупцю, а останній повинен прийняти товар та оплатити його. Згідно цього договору поставки вивіз сировини шкір ВРХ здійснює покупець. Первинні документи, що підтверджують фактичний відпуск товару від ТОВ "Лебединський мясокомбінат» до ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», відсутні.

Вищевикладені факти свідчать про намір платника одержати економічний ефект без здійснення реальної господарської діяльності та вказують на ознаки нікчемних правочинів. Підпунктом 5.3.9.п.5.3. ст..5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ТОВ “Лебединський мясокомбінат” завищив валові витрати на 5744388 грн.

Відповідно завищив позивач і податковий кредит за січень-червень 2008 року у сумі 11448807 грн. по придбаним шкірам ВРХ від ТОВ “Соціум-Торг”. Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями передбачено, крім іншого, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, підставами для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність факту придбання товару та подальше використання в господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Сумська МДПІ, встановлюючи порушення вимог податкового законодавства, виходила з того, що систематичність операцій з купівлі-продажу товарів, малий часовий проміжок між операціями купівлі і продажу, а також факт, що товарно-матеріальні цінності не надходили позивачу є підтвердженням того, що ТОВ «Лебединський мясокомбінат» не мав наміру використовувати і не використовував їх у власній господарській діяльності, операції з придбання шкір не мали реального характеру, товар не придбавався, не перевозився, не зберігався, тобто ці господарські операції безтоварні.

Наявність у покупця позивача по справі належно оформлених податкових накладних, виданих продавцями товару, не є безумовною підставою для включення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі ціни товару, до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що підприємством були сплачені грошові кошти фізичним особам - субєктам підприємницької діяльності, які отримали інші доходи, ніж визначені у межах її підприємницької діяльності, а саме: за ремонт холодильника, кондиціонера та оренду магазинів. Відповідно до п..8.1.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-IV із змінами та доповненнями податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

П.п.9.12.2. п.9.12. ст..9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

При перевірці оподаткування виплат приватним підприємцям виявлено порушення підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб по 8 приватним підприємцям в сумі 7520,1 грн.

На підставі викладеного позивач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтями 6,17 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 18.09.2008 року по 15.10.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Лебединський мясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої 06.11.2008 року складений акт перевірки № 504/23/32738876 ( том 1 а.с. 17-66). 19.11.2008 року на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0001232301/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, №0001242301/0 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, № 0023511702/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій ( том 1 а.с. 11, 13,15) . Будучи незгодним з цими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак Сумська МДПІ залишила їх без змін, відповідно 23.01.2009 року відповідачем повторно винесені податкові повідомлення-рішення № 0001232301/1, №0001242301/1, № 0000081702/1 (том 1 а.с. 12,14,16).

Суд не вбачає підстав для визнання нечинними цих актів відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п.5.3.9.п.5.3. ст..5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У перевіреному періоді до складу валових витрат товариством віднесено виплату винагород приватним підприємцям у сумі 1868920,70 грн., на підставі договорів доручення. Однак, суд вважає безпідставним віднесення таких сум до валових витрат підприємства та ставить під сумнів існування зазначених договорів. Так, відповідно до ст..1000 ЦК України за договором доручення однак сторона ( повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя) певні юридичні дії. Відповідно до ст..1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Главою 68 ЦК України форма договору доручення не визначена, однак, виходячи із загальних положень про договір, а саме статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо договору не встановлені законом. Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу належить вчиняти у письмовій формі. Позивачем надані лише копії довіреностей на фізичних осіб, зі змісту яких вбачається, що вчинені вони на підставі укладеного між сторонами договору доручення ( том 1 а.с. 158-166). Однак, самі договори доручення позивачем не надавались як під час перевірки податковим органом, так і під час судового розгляду справи. Відсутні також і будь-які докази проведення виплат фізичним особам в рахунок винагороди. Крім того, деякі довіреності, а саме на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ( том 1 а.с. 159-162) на думку суду є нікчемними, оскільки підписані особою, директором ТОВ «Лебединський мясокомбінат» ОСОБА_1., що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на час вчинення довіреностей ОСОБА_1, не займав посаду директора підприємства. По 30.01.2008 року він перебував в трудових відносинах з ТОВ «Миргородмясопром», на посаду генерального директора ТОВ «Лебединський мясокомбінат» призначений 07.02.2008 року. Це вбачається із копії його трудової книжки ( а.с. том 2 а.с. 75-82), а також із копії протоколу №7 загальних зборів учасників товариства від 07.01.2008 року, на яких було прийняте рішення про призначення ОСОБА_1 директором з 07.02.2008 року ( том 2 а.с.4), при цьому в цей період інші угоди, укладені від імені позивача були підписані іншою особою, що обіймала посаду директора ( том 1 а.с.121). З цих же підстав суд не приймає до уваги і договір доручення №3 від 01.07.2008 року ( том 1 а.с.119), укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_5

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства.

Суд також погоджується з думкою відповідача про завищення ТОВ “Лебединський мясокомбінат” валових витрат на 5744388 грн. та завищення податкового кредиту за січень-червень 2008 року у сумі 11448807 грн. по договорах купівлі продажу шкіри ВРХ № 10 від 17.01.2008 року, № 26 від 05.02.2008 року, № 45 від 29.02.2008 року, №72 від 04.04.2008 року, №94 від 13.05.2008 року, №110 від 29.05.2008 року у ТОВ «Соціум Торг» ( м.Київ) та подальшому його продажу ВАТ «Шкіряне підприємство "Світанок" м. Львів. Так, Відповідно до ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно до п.3.6,3.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

Первинні документи, що підтверджують фактичне відправлення продавцем - ТОВ "Соціум -Торг", м. Київ до ТОВ "Лебединський мясокомбінат» та отримання останнім товару відсутні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Реальних наслідків, а саме: передача шкір ВРХ у власність ТОВ «Лебединський мясокомбінат» не проводилася, що підтверджується відсутністю доручення на отримання товару, товарно - транспортних накладних, доказів перевезення товару та оприбуткування по складу матеріально-відповідальною особою. При цьому суд вважає, що і самі договори на придбання шкір ВРХ між позивачем та ТОВ «Соціум Торг» також відсутні. Надана позивачем копія додаткової угоди від 29.05.2008 року ( том 1 а.с. 213) свідчить про існування договору №110 без зазначення дати укладення. Однак, основного договору під таким номером позивач не надав ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи. Натомність в матеріалах справи мається копія тексту договору №10 від 17 січня 2008 року, який надавався на перевірку податковому органу, без зазначення необхідних реквізитів, зокрема не вказані особи, що діяли від імені сторін, відсутні реквізити сторін та підписи їх представників, печатки ( том 1 а.с.133 ). Зазначені обставини дають підстави вважати, що фактично товар позивачем не придбавався, відповідно унеможливлює його подальший продаж продав ВАТ ШП «Світанок» .

Перевіркою встановлено, що підприємством були сплачені грошові кошти фізичним особам - субєктам підприємницької діяльності, які отримали інші доходи, ніж визначені у межах її підприємницької діяльності. Зокрема, приватному підприємцю ОСОБА_6 (свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 видане Лебединським відділенням Сумської МДПІ від 31.01.2008 року на 2008 рік, вид діяльності роздрібна торгівля, фотопослуги ) в безготівковій формі оплати були перераховані грошові кошти 20.03.2008 року в сумі 11300,00 грн., та 12.06.2008 року в сумі 9000 грн., за ремонт холодильної камери .

Приватному підприємцю ОСОБА_7 підприємством в безготівковій формі оплати були перераховані грошові кошти 10.06.2008 року в сумі 1250,0 грн., згідно рахунку б/н від 10.06.2008 року, та 08.05.2008 року в сумі 1125,0 грн., згідно рахунку від 22.04.2008 року, за оренду магазина (підстава: виписки банку). Протягом 2008р. підприємець здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування ( свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 видане Лебединським відділенням Сумської МДПІ на 2008 рік вид діяльності роздрібна торгівля).

Громадянину ОСОБА_8, ( ід.код НОМЕР_3), в безготівковій формі 10.06.2008 року були перераховані грошові кошти за оренду магазина в сумі 1500,0 грн., згідно рахунку б/н від 10.06.2008 року (підстава: виписки банку). Згідно бази даних реєстру платників податків, СПД ФО ОСОБА_8 визначений вид діяльності за КВЕД 52.27- інші види роздрібної торгівлі продовольчими товарами у спеціалізованих магазинах.

Приватному підприємцю ОСОБА_9 підприємством в безготівковій формі оплати були перераховані грошові кошти 10.06.2008 року в сумі 2000,0 грн., згідно рахунку б/н від 10.06.2008 року за оренду магазина (підстава: виписки банку).Протягом 2008р. підприємець здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування ( свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_4 видане Сумською МДПІ вид діяльності роздрібна торгівля).

Приватному підприємцю ОСОБА_10, ( ід. код НОМЕР_5) , свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця № НОМЕР_6 від 20.12.2001 р. видане Лебединським міськвиконкомом в Сумській області) підприємством в безготівковій формі оплати були перераховані грошові кошти 10.06.2008 року в сумі 1150,0 грн., згідно рахунку №361 від 10.06.2008 року за ремонт кондиціонера, та 27.05.2008 року в безготівковій формі оплати перераховані грошові кошти в сумі 309,0 грн., згідно рахунку №359 від 26.05.2008 року за ремонт кондиціонера (підстава: виписки банку). Протягом 2008р. СПД ФО ОСОБА_10 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування ( свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_7 від 20.12.2007 року вид діяльності роздрібна торгівля).

Приватному підприємцю ОСОБА_11 підприємством в безготівковій формі оплати були перераховані кошти 08.05.2008 року в сумі 2000,0 грн., за оренду магазина (підстава: виписки банку) .Протягом 2008р. підприємець здійснював підприємницьку діяльність сплачуючи фіксований податок ( патент серії НОМЕР_8 виданий 04.01.2008 року Охтирською МДПІ вид діяльності роздрібна торгівля).

Приватному підприємцю ОСОБА_12 підприємством в готівковій формі оплати були видані грошові кошти 14.01.2008 року в сумі 6500,0 грн., та 05.02.2008 року в сумі 6500,0 грн. за аренду магазина (підстава: видаткові касові ордери).Протягом 2008р. підприємець здійснював підприємницьку діяльність по сплаті фіксованого податку ( патент серії НОМЕР_9 від 02.10.2007 року виданий ДПІ у м. Суми вид діяльності роздрібна торгівля).

Приватному підприємцю ОСОБА_13. підприємством в готівковій формі оплати були видані грошові кошти 20.02.2008 року в сумі 7500,0 грн., за оренду магазина (підстава: видаткові касові ордери) Протягом 2008р. підприємець здійснював підприємницьку діяльність сплачуючи фіксований податок ( патент серії НОМЕР_10 виданий Лебединським відділенням Сумської МДПІ вид діяльності роздрібна торгівля). Ці обставини визнаються сторонами.

Статею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98 визначено, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Види діяльності, за якими може здійснюватись діяльність суб'єктів малого підприємництва, встановлюються місцевими радами відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), згідно із яким роздрібна торгівля, діяльність у сфері фотографії, операції з нерухомим майном, ремонт електропобутових товарів, ремонт інших електропобутових товарів - це різні види економічної діяльності, за які приватними підприємцями не був сплачений єдиний податок.

Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №13-92 передбачено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо: в тому числі, громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Відповідно до п..8.1.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-IV із змінами та доповненнями податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

П.п.9.12.2. п.9.12. ст..9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином відповідач дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог п.1.31, п.1.32 ст.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.3 , п.п. 5.3.4, п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.п. 9.12.2 п.9.12 ст.9, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому підстав для задовлення позовних вимог суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.19 Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський мясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

< Текст ><Сумма стягнення (цифрами) ><Текст >.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя <Текст >Л.М. Опімах

<з оригіналом згідно >

< Суддя >