Рішення № 83552206, 30.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019м. ДніпроСправа № 910/1977/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., за участю секретаря судового засідання Назаренко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, 51; ідентифікаційний код 39600574)

до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про визнання Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. № 4К16029ЛИ недійсним з моменту його укладання та припинення зобов'язання між сторонами, які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. № 4К16029ЛИ

Представники:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Бондаренко В.О. - представник (адвокат), довіреність від 20.11.2018р. №5078-К-О, посвідчення від 08.10.2018р. №1579.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (вх. №1977/19 від 18.02.2019р.) до відповідача - Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", в якому просить визнати Договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", - недійсним з моменту його укладання та припинити зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ

Також позивач в позовній заяві зазначає, що щодо відсутності доказів сплати судового збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" додає до позовної заяви клопотання про відстрочення сплати судового збору по даній справі до прийняття судом судового рішення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019р. у справі №910/1977/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" про визнання Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ недійсним з моменту його укладання та припинення зобов'язань між сторонами, які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ, було передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

До Господарського суду Дніпропетровської області позовна заява з доданими до неї додатками надійшла 28.03.2019р. за вх. №1273/19.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, 51; ідентифікаційний код 39600574) до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) про визнання Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ недійсним з моменту його укладання та припинення зобов'язання між сторонами, які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ - залишено без руху.

В подальшому позивачем подано супровідний лист (вх.№17790/19 від 18.04.2019р.) на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019р. у справі №910/1977/19.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 21.05.2019р. о 10:30 год.

Бондаренко Валерій Олегович у заяві (вх.№19833/19 від 06.05.2019р.) про вступ у справу в якості представника, яка надійшла з кабінету електронного суду посилаючись на норми процесуального законодавства просить вважати адвоката Бондаренка Валерія Олеговича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.10.2018р. №3900) представником відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" у справі №910/1977/19.

Відповідач у відзиві (вх.№21035/19 від 14.05.2019р.) просить суд прийняти даний відзив на позов і додані до нього документи, долучити їх до матеріалів справи та з урахуванням доводів, викладених, у даному відзиві на позов, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - за загальним правилом нотаріальне посвідчення укладеного сторонами договору не вимагається; - на правовідносини, які виникають на підставі договору фінансового лізингу, поширюється дія лише загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 Цивільного кодексу України) та не поширюється положення статті 793 Цивільного кодексу України (параграф 4 Глави 58 Цивільного кодексу України), на які посилається відповідач; - договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ від 01.07.2016р. є господарським договором, який укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб; - вказаний договір містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, зокрема, щодо предмету лізингу - нерухомого майна (додаток №1 до договору), строку лізингу (пункт 9.1. договору), розмір лізингових платежів (пункти 2.1, 2.3.2, 2.3.3 договору, а також додаток №2 до договору).

Позивач у заяві (вх.№22108/19 від 21.05.2019р.) про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог просить суд:

- змінити, а саме доповнити підстави позовних вимог у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ та розглянути позов з урахуванням нових підстав, викладених в даній заяві;

- визнати Договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4Б16029ЛИ, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (ідентифікаційний код 39600574) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) - недійсним з моменту його укладення та припинити зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4Б16029ЛИ.

Заяву обґрунтовано тим, що: - в порушення статей 793, 794 Цивільного кодексу України, договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ, зі строком дії більше трьох років, не був нотаріально посвідченим; - банком на умовах фінансового лізингу ТОВ "Канатар Трецд" було передано три комплекси нафтобаз, які відповідно до чинного законодавства мають ознаки цілісного (єдиного) майнового комплексу в розумінні Цивільного кодексу та інших нормативно правових актів України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019р. відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 06.06.2019р. на 10:30 год.

Відповідач у відзиві (вх.№24571/19 від 04.06.2019р.) на заяву про зміну (доповнення) підстав та уточнення позовних вимог зазначає про те, що: - об'єкти нерухомості, які є предметом спору договору фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016р., не використовувалися АТ КБ "Приватбанк" за тим призначенням, на якому наполягає ТОВ "Канатар Трейд" -"приймання, розміщення та відпуск нафтопродуктів", оскільки такі види діяльності не є банківською діяльністю; - всі три об'єкти нерухомості, які були передані позивачу у лізинг, не були та не є структурними підрозділами АТ КБ "Приватбанк".

Позивач у клопотанні (вх.№246007/19 від 04.06.2019р.) про витребування доказів просить:

1. Витребувати від відповідача належним чином завірену копію Договору купівлі-продажу нафтобази, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Личкове, вулиця Привокзальна, будинок, 5-а та належним чином завірену копію документації, що підтверджує право володіння чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана нафтобаза, а також технічну документацією із землеустрою, та технічний паспорт на відповідну автобазу.

2. Витребувати від позивача належним чином завірену копію Договору купівлі-продажу нафтобази, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вулиця Елеваторна, будинок 1 та належним чином завірену копію документації, що підтверджує право володіння чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана нафтобаза, а також технічну документацією із землеустрою, та технічний паспорт на відповідну автобазу.

3. Витребувати від відповідача належним чином завірену копію Договору купівлі-продажу нафтобази, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Шосейна, будинок 32, та належним чином завірену копію документації, що підтверджує право володіння чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана нафтобаза, а також технічну документацією із землеустрою, та технічний паспорт на відповідну автобазу.

Також позивач у клопотанні (вх.№24608/19 від 04.06.2019р.) про проведення комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та економічної експертизи просить призначити комплексу судову будівельно-технічну, земельно-технічну та економічну експертизу по справі №910/1977/19 та пропонує питання, які вважає за необхідне поставити на їх вирішення.

Крім того, позивач у клопотанні (вх.№24610/19 від 04.06.2019р.) просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача до суду, через те, що 06.06.2019р. представник буде знаходитись у Господарському суді м. Києва.

Представник відповідача у судовому засідання надав усні пояснення щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а саме, що він не вважає причину неявки представника позивача у судове засідання поважною, адже дату та час було узгоджено зі сторонами у минулому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019р. продовжено підготовче провадження до 24.07.2019р, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 03.07.2019 об 10:30 год.

Позивач у відповіді на відзив (вх.№28637/19 від 01.07.2019р.) на заяву про заміну підстав позову та уточнення позовних вимог просить задовольнити позов позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що: - доводи відповідача стосовно того, що комплекс нафтобаз, що був переданий позивачу на умовах договору фінансового лізингу 4К16029ЛИ від 01.07.2016р., не є цілісним майновим комплексом безпідставні та не можуть бути враховані судом при поставленні рішення, оскільки відповідачем не надано доказів, які підтверджують вказані обставини; - посилання відповідача на Закон України " Про банки і банківську діяльність" і Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" є помилковим, оскільки не стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору фінансового лізингу 4К16029ЛИ.

Відповідач у запереченнях (вх.№29266/19 від 03.07.2019р.) проти клопотання про витребування доказів вказує, що заперечує щодо клопотання позивача про витребування доказів, оскільки твердження, що позивач не має можливості самостійно отримати докази на підтвердження права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом договору фінансового лізингу, є хибними, так як позивач не був позбавлений можливості отримати відповідну інформацію в електронній або паперовій формі.

Також відповідач у запереченнях (вх.№29267/19 від 03.07.2019р.) проти призначення судової експертизи зазначає, що заперечує проти призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та економічної експертизи, посилаючись на те, що належним доказом на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна є цілісним (єдиним) майновим комплексом, є відомості про реєстрацію відповідного речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не висновок експерта.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2019р. клопотання позивача про витребування доказів було відхилено, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 16.07.2019р. о 15:00 год.

Відповідач у запереченні (вх.№30634/19 від 11.07.2019р.) на відповідь на відзив на заяву про зміну (доповнення) підстав та уточнення позовних вимог просить: - прийняти дані заперечення на відповідь на відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" про зміну (доповнення) підстав та уточнення підстав позовних вимог і додані до них документи та долучити їх до матеріалів справи; - з урахуванням доводів, викладених у даних запереченнях, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - визнання договору недійсним у зв'язку з його нікчемністю не відповідає способам захисту прав, які передбачені чинним законодавством; - цілісним майновим комплексом може бути визнане не будь-яке майно, а лише майно, яке входить до складу підприємства в цілому; - позивач отримав у лізинг нерухоме майно, яке не було відокремленим підрозділом відповідача та не використовувалося відповідачем для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із обігом нафтопродуктів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (вх.№24608/19 від 04.06.2019р.) про проведення комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та економічної експертизи відмовлено.

В судовому засіданні 16.07.2019р. були вирішені питання, які зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою всіх учасників в порядку частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України закінчено підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи по суті та було оголошено перерву до 30.07.2019р. о 10:30 год.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2019р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 16.07.2019р. (а.с. 164) та .повідомлення про відкладення розгляду справи або перерву у судовому засіданні (а.с. 169).

У вказаному судовому засіданні обговорені питання з приводу розгляду справи №910/1977/19 по суті, заслухано пояснення представника відповідача, а також досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 30.07.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як банком, (в подальшому Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", відповідач) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд", як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №4К16029ЛИ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у Додатку №1 Договору (надалі - майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержвач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строку, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг).

Відповідно Додатку №1 до Договору зазначено найменування нерухомого майна (предмет фінансового лізингу), яке розташоване за адресами:

1) с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, вул. Привокзальна, будинок, 5-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 891068812223, вартість майна 20 044 954 грн. 00 коп.);

2) м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Елеваторна, будинок, 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 891087812130, вартість майна 161 576052 грн. 00 коп.);

3) м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Шосейна, будинок, 32 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 886069812124, вартість майна 23228024 грн. 00 коп.);

Згідно з пунктом 3.1 Договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна, зазначеного у Додатку №3, що є невід'ємною частиною цього Договору; з моменту підписання Додатку №3 лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовуєв повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна; ризик невідповідності майна цілям використання цього майнанесе лізингоодержувач.

Лізингоодержувач під власну відповідальність зобов'язується неухильно дотримуватися норм та правил експлуатації, використання і ремонту майна; акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього Договору; з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Як вбачається відповідно до акту від 01.07.2016р. №1 прийому-передачі майна (додаток №3 до Договору) зазначене у додатку №1 до Договору нерухоме майно було передано банком (відповідачем) та прийнято лізингоодержувачем (позивачем) в платне володіння та користування (а.с. 13 зворотна сторона).

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач, посилаючись на частину 2 статті 215, статтю 220 Цивільного кодексу України, стверджує, що спірний Договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4Б16029Ли є недійсним з моменту укладення, оскільки цей договір не було посвідчено нотаріально, а також через те, що передане у фінансовий лізинг нерухоме майно (комплекси нафтобаз) є цілісними майновими комплексами, які не могли передаватися у фінансовий лізинг; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог статті 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону і договору, є договір.

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина 1 статті 209 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Засади правового регулювання лізингу у сфері господарювання визначені у статті 292 Господарського кодексу України, яка передбачає, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний; за формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо; об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (частина 1, 2, 3 статті 292 Господарського кодексу України).

При цьому детальне правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Вимоги до форми та змісту договору фінансового лізингу закріплені у статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі; істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Отже, положення статей 793, 794 Цивільного кодексу України, що відносяться до параграфу 4 глави 58 Цивільного кодексу України, та з яких виходить позивач говорячи про обов`язковість нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, не можуть бути застосовані до правовідносин, що склались між сторонами, оскільки дія зазначених положень матеріального права не поширюється на правовідносини, які виникають на підставі договору фінансового лізингу.

Водночас, Закон України "Про фінансовий лізинг", який регулює спірні правовідносини не містить вимоги щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

При цьому Договір фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ року є господарським договором, який укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Спірний договір містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, зокрема, щодо предмету лізингу - нерухомого майна, строку лізингу, розмір лізингових платежів.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що нерухоме майно, яке є предметом лізингу згідно Договору, є цілісними майновими комплексами, та не може бути предметом лізингу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з Інформації (інформаційні довідки від 16.07.2019р. №№173910439, 173908979, 173910961) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відповідача 04.06.2019р. та 06.06.2019р. зареєстровано власником відповідних нежитлових будівель, а саме: 1) нафтобази (м. Синельникове Дніпропетровської області, вулиця Елеваторна, будинок,1); 2) приміщення нафтобази (с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, вулиця Привокзальна, будинок 5-а); 3) будівель та споруд:№1-38, 40-55, 57-68 (м. Павлоград Дніпроперовської області, вулиця Шосейна, будинок 32).(а.с. 146-159), тобто не вбачається, що нерухоме майно, яке є предметом лізингу згідно Договору фінансового лізингу, зареєстровано як цілісні майнові комплекси.

Отже, позивачем не надано будь-яких доказів, що згідно Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. №4К16029ЛИ йому відповідачем було передано нафтобази, як цілісні майнові комплекси.

Не заслуговують на увагу і інші твердження позивача, на які він посилається як на підстави недійсності Договору, при цьому не зазначаючи підстав, які передбачені частиною 1 статті 215 з посиланням на частини першу-третю, п'яту та шосту статті 203 Цивільного кодексу України.

Проте, позивач у позовній заяві посилається на частину 2 статті 215 та статтю 220 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), та у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому позивачем залишено поза увагою те, що у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України міститься твердження, що якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), то у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у справі слід віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд".

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, 51; ідентифікаційний код 39600574) до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) про визнання Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. № 4К16029ЛИ недійсним з моменту його укладання та припинення зобов'язання між сторонами, які виникли на підставі Договору фінансового лізингу від 01.07.2016р. № 4К16029ЛИ - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Канатар Трейд".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

09.08.2019