Ухвала суду № 83549446, 08.08.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 752/4567/19

Номер провадження 2-з/289/4/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2019 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Луньова Д.Ю. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів (ціна позову 129 565,26 грн.).

01.08.2019 через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на майно, а саме:

- дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Наливайківська сільрада АДРЕСА_3 н АДРЕСА_4 Київська АДРЕСА_5 ., площею 3,83 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ,

яке належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності.

Ознайомившись із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи зі змісту ст. ст. 149-158 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Конвенції з прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

Судом встановлено, що предметом позову є стягнення грошових коштів у сумі 129 565,26 грн..

Позивачем не заявлено спору з приводу права власності чи інших майнових прав на об`єкти нерухомого майна чи його частин, відносно яких представник позивача просить накласти арешт, тому суд не вбачає зв`язку між заявленими позовними вимогами і вказаним заявником заходом забезпечення у вигляді арешту двох будинків та земельної ділянки. На випадок задоволення позову судом буде ухвалено рішення про стягнення суми з відповідача, тому відсутні підстави вважати, що у разі відчуження відповідачем об`єктів нерухомого майна, це унеможливить виконання рішення про стягнення суми.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не мотивоване, а тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)