Рішення № 83548797, 30.07.2019, Вишгородський районний суд Київської області

30.07.2019 Справа № 363/3654/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Управляюча компанія Вишгородської міської ради про встановлення порядку користування квартирою, що знаходиться у спільній частковій власності,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2018 року позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Управляюча компанія Вишгородської міської ради про встановлення порядку користування квартирою, що знаходиться у спільній частковій власності, в якому просили встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: у користуванні позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 18,4 кв.м. разом з лоджією 3,1 кв.м.; у користуванні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити житлову кімнату площею 1,7 кв.м.; в загальному користуванні сторін залишити приміщення: кузня – 8,2 кв.м.; вбиральня – 0,8 кв.м.; ванна кімната – 2,0 кв.м.; коридор – 7,6 кв.м. стягнути з відповідачів на користь позивачів суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири є його син – ОСОБА_3 , його донька - ОСОБА_2 , рідний брат позивача – ОСОБА_4 та його донька, племінниця позивача – ОСОБА_5 , яким також належить по 1/5 частині вказаної квартири кожному. Згідно з технічним паспортом на квартиру від 02.03.2016 року спірна квартира загальною площею 50,8 кв.м. є двокімнатною, житлова площа – 29,1 кв.м., у тому числі перша житлова кімната – 10,7 кв.м., друга житлова кімната – 18, 4 кв.м. з лоджією 3,1 кв.м., кухня – 8,2 кв.м., вбиральня – 0,8 кв.м., ванна кімната – 2,0 кв.м., коридор – 7,6 кв.м., вбудована шафа – 1,1 кв.м. Житлові кімнати в квартирі ізольовані. Всі співвласники спірної квартири зареєстровані у ній. На пропозицію позивачів встановити порядок користування спірною квартирою відповідно о часток у власності відповідачі категорично відмовилися. Оскільки позивачі та відповідачі не змогли досягнути домовленості щодо користування спірною квартирою, відповідачі чинять перешкоди у користуванні спірною квартирою, а тому позивачі змушені звернутися до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, 24.06.2019 року надав письмові пояснення по справі.

Відповідачу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, надали письмовий відзив на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Управляючої компанії Вишгородської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони у справі, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками 1/5 частини за кожним квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12.04.2016 року серія НОМЕР_1 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.04.2016 року.

З технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , який виготовлений 02.03.2016 року вбачається, що вказана квартира загальною площею 50,8 кв.м. є двокімнатною, житлова площа – 29,1 кв.м., у тому числі перша житлова кімната – 10,7 кв.м., друга житлова кімната – 18, 4 кв.м. з лоджією 3,1 кв.м., кухня – 8,2 кв.м., вбиральня – 0,8 кв.м., ванна кімната – 2,0 кв.м., коридор – 7,6 кв.м., вбудована шафа – 1,1 кв.м. Житлові кімнати в квартирі ізольовані.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09.08.2003 року позов ОСОБА_1 задоволено та встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_3 в користування житлову кімнату площею 10, 7 кв.м., а ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 і неповнолітній дочці ОСОБА_5 виділено у користування житлову кімнату площею 18, 4 кв.м. Ванну кімнату, кухню, туалет та коридор залишено у загальному користуванні. Вселено ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 . У виселенні ОСОБА_8 із вищевказаної квартири відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

З довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 21.08.2018 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані п`ять осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З листа Управляючої компанії Вишгородської міської ради від 14.11.2018 року № 395 видно, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 перебуває в обслуговуванні КП Управляючої компанії Вишгородської міської ради та станом на 08.11.2018 року за квартирою АДРЕСА_1 відсутня заборгованість за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

З актів депутата Вишгородської міської ради Київської області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обстеження матеріально – побутових умов проживання від 18.03.2019 року, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , однак з 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживають.

При вирішенні цього спору суд керується нормами цивільного законодавства, які визначають зміст права власності, проголошують його непорушність, встановлюють способи здійснення права спільної часткової власності та способи захисту права власності.

Предметом спору є встановлення між сторонами у справі, як співвласниками у рівних частках квартири, порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту, спірна квартира складається із двох кімнат, з яких: житлова площа – 29,1 кв.м., у тому числі перша житлова кімната – 10,7 кв.м., друга житлова кімната – 18, 4 кв.м. з лоджією 3,1 кв.м., кухня – 8,2 кв.м., вбиральня – 0,8 кв.м., ванна кімната – 2,0 кв.м., коридор – 7,6 кв.м., вбудована шафа – 1,1 кв.м. Житлові кімнати в квартирі ізольованіОтже, житлова площа квартири становить 29,1 кв.м.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця норма закону свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьою статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Вищевказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 лютого 2016 року в справі №6-1500цс15.

Відповідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи, що позивачі та відповідачі є власниками по 1/5 частини квартири, належна їм частка квартири складає по 5,82 кв.м. житлової площі.

При цьому позивачи просять виділити у користування кімнату площею 18,4 кв.м. разом з лоджією 3,1 кв.м., а відповідачам - кімнату площею 10,7 кв.м.

Спірна квартира не може бути поділена в натурі, оскільки неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири. Крім того, кімнати не відповідають ідеальним часткам сторін, як власників спільної часткової власності. Кімната позивачів, яку вони просять виділити їм в користування, має лоджію 3,1 кв.м., якою також мають право користуватись відповідачі, що унеможливлює визначення окремого порядку користування житлом.

Таким чином, порядок користування спірною квартирою, який просять визначити позовачі, не відповідає їхнім часткам у праві вланості на квартиру та призведе до порушення прав інших співвласників, виходячи з розміру належної їм частки у спірному майні, а також неможливості виділення ідеальних часток.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 18.10.2018 року в справі №61-18591св18.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 155 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За викладених обставин суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому позов задоволенню не підлягає.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Управляюча компанія Вишгородської міської ради про встановлення порядку користування квартирою, що знаходиться у спільній частковій власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 серпня 2019 року.

Головуючий: М.Б. Баличева