Рішення № 83547612, 22.07.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4771/16-ц

Провадження № 2/346/65/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.

секретаря Матушевської Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 серпня 2014 року, яке вступило в законну силу 22 вересня 2014 року, вирішено стягнути з ОСОБА_2 в його користь заборгованість за кредитним договором № 355-19/4-310 від 26 жовтня 2005 року в сумі 12 107,48 євро, що в еквіваленті становить 182 488,05 грн.

Зазначив, що відповідач по справі не повернув йому грошових коштів за вказаним рішенням суду в зв`язку з чим вважає,що вправі стягнути з відповідача додатково інфляційні витрати, 3% річних та нараховану пеню за несвоєчасність виконання свого зобов`язання.

Збільшивши позовні вимоги просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 308 309,70 грн. з яких 138 325,89 грн. втрати від інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, 16 423,92 – три проценти річних від простроченої суми за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року , 153 559,89 грн. – пеня за період з 22 вересня 2014 по 01 вересня 2016 року.

Позивач та його представник, адвокат Чеботар В.В. в судове засідання не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначив, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просив її задовільнити.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав відзив на позов відповідно до якого вказав, що вина відповідача у невиконанні відповідного заочного судового рішення у справі №346/1740/14-ц відсутня, оскільки саме відповідач звернувся з відповідною заявою в банк для недопущення прострочення та вирішення ситуації, що склалася в порядку передбаченому умовами кредитного договору № 355-19/4-310 від 26 жовтня 2005 року, а про наявність вказаного заочного рішення суду в справі йому, відповідачу не було відомо, оскільки він не був проінформований про розгляд справи. Не знаючи про існування вказаного заочного рішення суду в справі він об`єктивно не міг його виконати навіть, якщо б не мав наміру його оскаржувати. Вказує, що порушення зобов`язання (невиконання судового рішення у справі №346/1740/14-ц) виникло виключно з вини та бажання позивача, оскільки позивач фактично сам не реалізував права надані йому укладеним іпотечним договором, претензією та законом про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов язання та сам зволікав з виконанням заочного рішення , що підтверджується тим, що позивач отримав виконавчий лист на виконання більше ніж через пів року з часу прийняття такого. Просить врахувати, що прострочення фактично наступило з вини позивача, оскільки саме позивач протягом тривалого часу не вчиняв, дій передбачених законом та положеннями укладених договорів, і просить суд застосувати, при прийнятті рішення по даному спору, положення ст.613, 617 ЦК України. Вказує, що нараховані позивачем інфляційні збитки, 3 відсотки річних та пеня с безпідставно нарахованими, оскільки позивач фактично сам винуватий у ситуації, що склалася так як сам з власної волі не вчиняв жодних дій для задоволення та реалізації своїх прав, передбачених укладеними угодами, зокрема іпотечним договором, претензією та законом щодо переведення на іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання, чим зволікав з виконанням рішення .

Також вказує, що позивач визначивши варіант звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнивши свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та шляхом переведенням на іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання є позбавленим можливості задоволення даних заявлених позовних вимог оскільки вони були забезпечені предметом іпотеки на який позивач як іпотекодержатель звернув стягнення шляхом переведенням на себе права власності на предмет іпотеки.

Він, відповідач згідно досягнутої усної домовленості з позивачем в рахунок виконання своїх зобов`язань залишив спірну квартиру для проживання дочці позивача (поручителя за основним зобов`язанням), та не чинив перешкод позивачу в оформленні прав власності на спірну квартиру в рахунок виконання договірних зобовязань. Так з відома та погодження позивача, його донька, колишня дружина визнала за собою право власності на 1/2 спірної квартири. Вказує, що позов мав бути спрямований до всіх співвласників даного майна , відповідно до ст. ст. 60,65 73 Сімейного кодексу України.

Крім того, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, посилаючись на ст.ст 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Оскільки спосіб виконання судового рішення позивачем змінено з грошового на переведення права власності на заставне майно, то і вимоги позивача втратили свою підставність. Вказує, що в даній справі фактично відсутній предмет спору, а тому заявлені позовні вимоги с безпідставними та не підлягають до задоволення, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Просить звернути увагу суду на те, що заочне рішення у справі 346/1740/14 ц від 22.08.2014 набрало законної сили тільки 13.03.2018 року.

Просить закрити провадження в справі, або відмовити в задоволенні позовних вимог .

Суд, перевіривши матеріали справи, враховуючи заяву представника позивача, беручи до уваги відзив на позов відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Судом встановлено, що 22.08.2014р. Коломийським міськрайонним судом ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 355-19/4-310 від 26.10.2005р. в сумі 12 107,48 євро, що в еквіваленті становило 182 488,05 грн.(а.с.4-5) По даному рішенні 05.03.2015 р видано виконавчий лист (а.с.6)

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження сплати зі сторони відповідача позивачу належних йому за рішенням суду грошових коштів в зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що відповідач добровільно не виконав заочного рішення Коломийського міськрайонного суду від 22.08.2014р.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що він не є винуватим у невиконанні зобов`язання чи судового рішення.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено. що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.08.2014р. в цивільній справі № 346/1740/14-ц встановлено такі обставини як те, що 06.10.2005р. між АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № 355-19/4-310, згідно якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит в сумі 12 000 євро на придбання житла з кінцевим терміном погашення 21.10.2015р.

26.10.2005р. між позивачем ОСОБА_1 та Коломийським відділенням АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір поруки за № 355-19/1-032 згідно якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_2 його обов`язків за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 , не бажаючи виконувати свої обов`язки за кредитним договором, подав на ім`я керуючої відділенням «Укрсоцбанку» в м. Коломия ОСОБА_3 заяву від 05.11.2008р. в якій повідомив, що не бажає в подальшому погашати кредит для придбання квартири в зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 як поручитель виконував зобов`язання відповідача ОСОБА_2 по поверненню кредиту.

В період з 05.11.2008р. по 05.02.2014р. ОСОБА_1 щомісячно повертав кредит і всього ним було сплачено на користь кредитора – Коломийського відділення АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» 12 107,48 євро, що еквівалентно 182 488,05грн.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що він не був проінформований про розгляд справи № 346/1740/14-ц у спосіб передбачений законодавством, а тому він об`єктивно не міг виконати рішення суду, то дані доводи спростовуються обставинами встановленими судом апеляційної інстанції в справі № 346/1740/14-ц.

З постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2018 року вбачається, що не є підставою для скасування рішення суду доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що суд належним чином не повідомив його про місце та час судового засідання та розглянув справу без його участі, оскільки повістки про виклик до суду надсилались відповідачу за місцем його реєстрації. У заяві про перегляд заочного рішення суду відповідач ОСОБА_2 зазначив адресу реєстрації місця проживання та не вказав фактичного місця проживання, вказавши засоби зв`язку – адресу електронної пошти.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов`язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов`язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Як зазначено в абз. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15 та від 25 травня 2016 року № 6-157цс16 міститься висновок про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових коштів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів

Позивач 12.01.2018р.подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог з якої вбачається, що позивач провів новий розрахунок суми втрат від інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року та суми 3 (трьох) процентів річних та змінив суми, які були зазначені в позовній заяві

Так, згідно розрахунку суми втрат від інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, наданого позивачем, вбачається, що загальна сума становить 138 325,89 грн.(18 613,77 грн. + 79 017,30 грн. + 22 628,51 грн. + 18 066,31 грн.), виходячи з того, що:

- сума боргу за рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.08.2014р. становила 182 488 грн.;

- сума втрат від інфляції за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року становила 18 613,77 грн. (102,9% за вересень, 102,4% за жовтень, 101,9% за листопад, 103,0% за грудень, що дорівнює 10,2% який перемножується на суму боргу – 182 488 грн.);

- сума втрат від інфляції за період з січня 2015 року по грудень 2015 року становила 79 017,30 грн. (103,1% за січень, 105,3% за лютий, 110,8% за березень, 114,0% за квітень, 102,2% за травень, 100,4% за червень, 102,3% за вересень, 102,0% за листопад, 100,7% за грудень, що дорівнює 43,3% який перемножується на суму боргу – 182 488 грн.);

- сума втрат від інфляції за період з січня 2016 року по грудень 2016 року становила 22 628,51 грн. (100,9% за січень, 101,0% за березень, 103,5% за квітень, 100,1% за травень, 101,8% за вересень, 102,8% за жовтень, 101,8% за листопад, 100,9% за грудень, що дорівнює 12,4% який перемножується на суму боргу – 182 488 грн.);

- сума втрат від інфляції за період з січня 2017 року по вересень 2017 року становила 18 066,31 грн. (101,1% за січень, 101,0% за лютий, 101,8% за березень, 100,9% за квітень, 101,3% за травень, 101,6% за червень, 100,2% за липень, 102,0% за вересень, що дорівнює 9,9% який перемножується на суму боргу – 182 488 грн.);

Згідно розрахунку суми 3 (трьох) процентів річних від простроченої суми за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, наданого позивачем, вбачається, що сума становить 16 423,92 грн., виходячи з того, що 182 488 грн. х 3,00% річних : 100% : 365 днівх 1 095 днів = 16 423,92 грн., де 182 488 грн. – сума боргу за рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.08.2014р., 1 095 днів –період з 22 вересня 2014 року по 22 вересня 2017 року за який нараховано 3 (три) відсотки річних.

Таким чином суд доходить висновку, що поданий позивачем розрахунок сум втрат від інфляції та 3 (трьох) відсотків річних є правильним, вимоги позивача правомірними і такими, що відповідають закону, а тому в цій частині з відповідача підлягають стягненню в повному обсязі втрати від інфляції в розмірі 138 325,89 грн. та 3 (три) відсотка річних в розмірі 16 423,92 грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 153 559,89 грн. зазначеного позивачем в позовній заяві за період з 22 вересня 2014 року по 01 вересня 2016 року та в заяві про збільшення розміру позовних вимогвід 12.01.2018р., то суд частково погоджується з доводами позивача в цій частині в зв`язку з тим, що на стягнення пені поширюється позовна давність строком в 1 (один) рік, тоді як позивач нарахував пеню за більший період часу, ніж це передбачено вимогами Цивільного кодексу України.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З ст. 257 ЦК України вбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки ( пені, штрафу ) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня ( місяця ), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Українивід 25 травня 2016 року в справі № 6-1138цс15.

Таким чином судом бере до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування до позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення пені спливу строку позовної давності в зв`язку з чим розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача має становити не 153 559,89 грн., а 48 401,80 грн., виходячи з дати подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог – 12 січня 2018 року і в межах нарахування за 1 (один) календарний рік.

З врахуванням розміру облікової ставки НБУ з 09 грудня 2016 року, яка становила 14 % (подвійна – 28), з 27 січня 2017 року – 14 (подвійна – 28), з 03 березня 2017 року – 14 (подвійна – 28), з 14 квітня 2017 року – 13 (подвійна – 26), з 26 травня 2017 року – 12,5 (подвійна – 25), з 07 липня 2017 року – 12,5 (подвійна – 25), з 03 серпня 2017 року – 12,5 (подвійна – 25), з 14 вересня 2017 року – 12,5 (подвійна – 25), з 27 жовтня 2017 року – 13,5 подвійна – 27) з 15 грудня 2017 року – 14,5 (подвійна – 29) розмір пені становить 48 401,80 грн.(13 019,14 грн. + 5 459,64 грн. + 19 248,73 грн. + 6 614,56 грн. + 4 059,73 грн.).

З 11 січня 2017 року по 13 квітня 2017 року (93 дні) – 182 488 грн. х 28 : 100% : 365 днів х 93 днів = 13 019,14 грн.

14 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року (42 дні) – 182 488 грн. х 26 : 100% : 365 днів х 42 днів = 5 459,64 грн.

З 26 травня 2017 року по 26 жовтня 2017 року (154 дні) – 182 488 грн. х 25 : 100% : 365 днів х 154 днів = 19 248,73 грн.

З 27 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року (49 днів) – 182 488 грн. х 27 : 100% : 365 днів х 49 днів = 6 614,56 грн.

З 15 грудня 2017 року по 11 січня 2018 року (28 днів) – 182 488 грн. х 29 : 100% : 365 днів х 28 днів = 4 059,73 грн.

Щодо інших доводів відповідача про те, що в даній справі фактично відсутній предмет спору, оскільки позивач за ухвалою Коломийського міськрайонного суду від серпня 2017 року змінив спосіб виконання рішення суду з грошового на переведення права власності на заставне майно, в зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору, то суд вважає, що дані доводи відповідача є безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача грошових коштів за невиконання судового рішення, а не встановлення способу виконання рішення суду в справі № 346/1740/14-ц.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18.12.2009р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, та слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 203 151 грн. 61 коп., з яких : 138 325 грн. 89 коп. - втрат від інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, 16 423 грн. 92 коп.- три проценти річних від простроченої суми за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, 48 401 грн. 80 коп. нарахованої пені, а в решті слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 261,267,598-609,611,625 ЦК України, керуючись ст. ст. 247ч.2, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість в розмірі 203 151 (двісті три тисячі сто п`ятдесят одна) грн. 61 коп., з яких : 138 325 (сто тридцять вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн. 89 коп. - втрат від інфляції за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, 16 423 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 92 коп.- три проценти річних від простроченої суми за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року, 48 401 (сорок вісім тисяч чотириста одна) грн. 80 коп. нарахованої пені.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 031, 51 грн. на користь держави (на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001 ,Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2

Повний текст рішення складено 31 липня 2019 року

Суддя Беркещук Б. Б.