Ухвала суду № 83547568, 11.07.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6971/19

Провадження № 4-с/344/106/19

У Х В А Л А

11 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Бородовського С.О.

з участю секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВА» на дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Душенко В.В. про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів від 05/04/2019, -

встановив:

в скарзі вказано, що 05/09/2013 рішенням Івано-Франківського міського суду стягнуто зі скаржника на користь ОСОБА_1 77000 гривень та 770 гривень судового збору. 07/11/2013 видано виконавчий лист. 18/03/2019 відкрито виконавче провадження. 05/04/2019 державним виконавцем ухвалено постанову про арешт коштів боржника. Оскільки державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, а різниця в розрахунку скаржника і державного виконавця складає 187,30 гривень тому скаржник просив суд визнати постанову незаконною та скасувати її. Також в скарзі вказано, що 04/04/2019 скаржник сплатив 5000 гривень боргу; постанова про стягнення з боржника витрат від 08/04/2019 ухвалена після 05/04/2019; постановою від 05/04/2019 накладено арешт на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 -UAH в АБ «Укргазбанк» та НОМЕР_2 -UAH в АТ «Ощадбанк», що передбачені в ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування», які не можуть бути спрямовані на задоволенні вимог кредиторів; постанова є немотивованою.

18/03/2019 ухвалено постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Душенко В.В., якою відкрив виконавче провадження №58648788 за виконавчим листом №344/9115/2013 від 07/11/2013 щодо стягнення зі скаржника на користь ОСОБА_1 77000 гривень боргу та 770 гривень судового збору в сумі боргу 76405,57; постановлено стягнути зі скаржника 7640,55 гривень виконавчого збору.

04/04/2019 скаржником складено платіжне доручення на суму 5000 гривень за виконавчим провадження № 58648788 від 18/03/2019.

05/04/2019 постановою державного виконавця встановлено невиконання скаржником судового рішення та накладено арешти на рахунки скаржника, які вказані в постанові, а також ті, що в ній не вказані і, які будуть відкриті у майбутньому.

08/04/2019 постановою державного виконавця ухвалено стягнути зі скаржника 118,30 гривень витрат на проведення виконавчих дій.

В п. 3 ст. 2 ЦПК України в якості загальної засади цивільних процесуальних відносин проголошено диспозитивність.

В ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В прохальній частині скарги скаржником розміщено письмове прохання: «Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТВА»), прийняту Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Душенко Володимиром Васильовичем, 05.04.2019 року у виконавчому провадженні №58648788».

Так в п. 1 постанови 05.04.2019 року головного державного виконавця у виконавчому провадженні №58648788 накладено арешт на грошові кошти скаржника на суму 84233,42 з урахуванням суми звернення стягнення, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Однак скаржником не надано суду доказу того, що ним в добровільному порядку повністю і своєчасно виконано припис суду за судовим рішенням та виконавчим документом.

Отже скаржником не доведено перед судом відсутності правових підстав для державного виконавця щодо стягнення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору, штрафів.

Разом з цим в ч. 2 ст. 77 ЦПК України вказано, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже на підтвердження обставин за скаргою скаржник зобов?язаний був надати суду докази, що спростовують правові підстави державного виконавця щодо арешту грошових коштів за відповідними призначеннями.

В ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже реального виконання рішення скаржником перед судом не доведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Також в скарзі зазначено, що 04/04/2019 скаржником складено платіжне доручення №136 щодо виконання обов?язків скаржника. Однак в скарзі не вказано, що скаржник повідомив державного виконавця про відповідну обставину для її врахування у виконавчому провадженні.

Крім цього на бланку платіжного доручення в графі «Проведено банком» не відображено підписів працівників банку, печаток і штампів банку про здійснення відповідного зарахування 5000 гривень на рахунок державної виконавчої служби.

Отже подання банку доручення на здійснення переказу не свідчить про сплату грошових коштів на рахунок державної виконавчої служби.

Ця обставина не може бути невідомою, оскільки в скарзі скаржника вказано, що ним з 2013 року вчинялись дії щодо оскарження дій державної виконавчої служби та уникнення обов?язку за судовим рішенням від 05/09/2013 щодо сплати грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із загальних засад правосуддя є обов`язковість виконання судових рішень.

Тому не може бути скасовано постанову державного виконавця щодо арешту грошових коштів скаржника з урахуванням платіжного доручення на суму 5000 гривень, оскільки скаржником не доведено факту сплати ним 5000 гривень на рахунок державної виконавчої служби.

Так само скаржником не надано суду доказу його звернення до державного виконавця із клопотанням про врахування платіжного доручення від 04/04/2019 для врахування у виконавчому провадженні. Оскільки зміст і обсяг наступних виконавчих дій передбачає отримання державним виконавцем інформації про самостійне виконання боржником його обов?язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже доказом здійснення банком банківської операції є відповідний платіжний документ, що містить в собі інформацію про фактичне здійснення банківської операції, а не про звернення до банку із проханням здійснити її в майбутньому, але без доказу перерахування грошових коштів.

В ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже виконавчий збір обчислюється із суми що підлягає примусовому стягненню і передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином скаржником не надано державному виконавцю та суду доказу сплати ним грошових коштів стягувачу самостійно, добровільно і в повному розмірі, що визначений виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до листа НБУ від 14.12.2010 за № 25-111/2972-22535 «Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків» банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі - підприємцю за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання", а окремий рахунок приватному нотаріусу або адвокату, який відповідно до Закону ( 2240-14 ) є роботодавцем, - за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб".

В ст. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено засади виконавчого провадження, серед яких вказано: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За обставин встановлення законом правового регулювання, яке передбачає, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, тому у відповідній частині постанова державного виконавця не обґрунтована правовими підставами.

Таким чином постанова державного виконавця підлягає скасуванню в частині арешту грошових коштів на поточних рахунках скаржника за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання», які відкриті і діють на підставі положення ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування».

Крім цього до повного та належного виконання виконавчого документу не може бути оскаржено рішення державного виконавця в частині сум розрахунку витрат на виконавче провадження, оскільки такі витрати не здійснено скаржником.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

постановив:

скаргу задовольнити частково;

скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Душенко В.В. про арешт грошових коштів ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВА» від 05/04/2019 у виконавчому провадженні №58648788 в частині арешту грошових коштів за балансовими рахунками 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання»;

в іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.О. Бородовський