Ухвала суду № 83545331, 07.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 серпня 2019 року м. Київ № 320/4182/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Громадської організації «Стоп корупції» до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про тимчасове зупинення діяльності,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Стоп корупції» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини», в якому просить суд:

- тимчасово зупинити діяльність Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (код ЄДРПОУ 25564175), в частині провадження планової діяльності «нового будівництва свинокомплексу № 11 продуктивністю 50 тис. голів свиней за рік з живою вагою 5,5 тис. тон у рік, що знаходиться за межами населеного пункту Гостролуцької селищної ради Барищівського району Київської області, на земельній ділянці площею 50,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 » та будь-якого використання (експлуатації) зазначеного свинокомплексу до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаного об`єкта;

- тимчасово зупинити діяльність Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (код ЄДРПОУ 25564175) в частині будівництва свинокомплексу № 11 продуктивністю 50 тис. голів свиней за рік з живою вагою 5,5 тис. тон у рік, що знаходиться за межами населеного пункту Гостролуцької селищної ради Барищівського району Київської області, на земельній ділянці площею 50,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , до моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт на даному об`єкті.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити 3842, 00 грн. судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

Проте, матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору.

Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини.

Представлені суду докази, зокрема, ксерокопії державних актів на право власності на земельні ділянки громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ксерокопія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 у непридатному для читання вигляді у зв`язку із низькою якістю виготовленої їх копій.

Крім того, частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів для відповідача, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про плату 3842, 00 грн. судового збору за дві вимоги немайнового характеру;

- ксерокопії у двох примірниках (для суду та відповідача) державних актів на право власності на земельні ділянки громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ксерокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 у придатному для читання вигляді;

- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Крім цього, суд звертає увагу на інший аспект даної справи.

Підвідомчість справ адміністративним судам (юрисдикційна функція адміністративних судів) визначена у положеннях статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

Як вбачається із змісту позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення саме до адміністративного суду позивач вказує, що "фактично реалізує повноваження органів державної влади, які мають здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства у відповідній частині".

Відтак, позиціонує себе як суб`єкт владних повноважень.

Суд звертає увагу на ту обставину, що диспозиція пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яка містить правило поведінки, якого повинні дотримуватися учасники правових відносин, свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень має право звернутись до адміністративного суду лише у випадку, коли таке право надане йому законом.

Водночас, даний позов не містить в собі жодної інформації про те, яким законом передбачене право позивача на звернення до суду, оскільки його посилання на Керівні принципи щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі ухвалення рішень в галузі охорони навколишнього середовища (Софія, 23-25 жовтня 1995 року) (Софійські принципи), як зазначає сам позивач, "закріплюють право громадськості на доступ у міру необхідності до адміністративних і судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища".

Враховуючи наведене суд вважає, що громадськість може бути не лише позивачем у справі, а й бути залучена до її розгляду як третя особа.

Слід зазначити, що адміністративна юрисдикція представляє собою адміністративно-процесуальний механізм, заснований на адміністративно-правових критеріях, за допомогою якого учасники публічно-правових, адміністративно-правових відносин, адміністративний суд визначають власне адміністративно-правові відносини як підставу виникнення публічно-правової суперечки та як підставу звернення до адміністративного суду.

Водночас законодавець у положеннях статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановив обмеження саме для суб`єктів владних повноважень щодо права звернення до суду за власною ініціативою, вказавши, що таке право повинно бути передбачене виключно законом.

За наведених обставин та з метою дотримання судом положень Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві слід також вказати, якими законодавчими актами передбачене право позивача, як суб`єкта владних повноважень, на звернення до суду саме з такими позовними вимогами.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Громадської організації «Стоп корупції» до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про тимчасове зупинення діяльності, залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.