Рішення № 83545240, 05.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р. справа № 300/1162/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Прос Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00185, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000178/2 від 12.02.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Круць Володимир Миронович в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), 28.05.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00185, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000178/2 від 12.02.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу (марки Opel, модель Insignia Sports Tourer SW, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1956 см3, 2014 року випуску), та обраний метод його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00185 та оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000178/2 від 12.02.2019.

Відповідно до тверджень представника позивача, на підставі рахунку фактури №7910 від 04.02.2019 позивач придбав за ціною 6 000 EUR у Литовській Республіці вищевказаний автомобіль. При перетині кордону України і декларуванні, декларант визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6 000 EUR до 9 600 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначено на 26.06.2019 о 10:00 год (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.06.2019 за №635/09-70-10-24 від 18.06.2019 (а.с.49-53). У відзиві представник не погодилась з позовними вимогами, доводами представника позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення декларантом ОСОБА_3 автомобіля марки Opel, модель Insignia Sports Tourer SW, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1956 см3, 2014 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківського платіжного документа чи будь-якого платіжного та/або бухгалтерського документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. Договір купівлі-продажу №7910 містить відомості про те, що покупець сплачує суму за придбаний автомобіль готівкою або шляхом переказу коштів, а тому, такий пункт договору не підтверджує завершення фінансової операції. У зв`язку із відсутністю вимоги про проведення консультації письмово, таку проведено із декларантом в усній формі. В даному випадку, відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками (АСАУР), згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, та як наслідок, прийнято оскаржені документи. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

У судовому засіданні 26.06.2019 суд ухвалив викликати для надання пояснень в якості свідка митного брокера ОСОБА_3 та інспекторів митного поста Мартиненко ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Судовий розгляд справи відкладено на 11.07.2019 о 10:00 год (а.с.73-77).

Під час судового розгляду справи 11.07.2019 представником позивача надано суду додаткові письмові докази (а.с.89-91). Представником відповідача подано суду письмові пояснення №735/09-70-10-24 від 10.07.2019 (а.с.92-93), у яких представник роз`яснила алгоритм обчислення, здійсненого автоматично системою АСАУР. Зокрема, вказала на те, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі - SuperSCHWACKE. Так, за даними вказаного джерела інформації, вартість транспортного засобу визначено у розмірі 9 600 EUR. У відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість автомобіля у зв`язку із наявними пошкодженнями не зменшено, оскільки в рахунку-фактурі та в будь-яких інших товаросупровідних документах не зазначено про пошкодження транспортного засобу.

У судовому засіданні 11.07.2019 допитано свідка – інспектора митного поста – ОСОБА_5 . Згідно із поясненнями, наданими свідком, в результаті дослідження документів, наданих брокером ОСОБА_3 до митного оформлення придбаного позивачем автомобіля, з огляду на значний обсяг робіт, інспектором проведено лише усну консультацію та повідомлено про необхідність надання додаткових документів на підтвердження оплати товару. ОСОБА_3 вказав на відсутність будь-яких додаткових документів, відтак, відповідачем прийнято оскаржені картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару

У зв`язку із перебуванням інспектора митного поста «Долина» Мартиненка Д ОСОБА_6 у відпустці, що підтверджується копією наказу від 26.06.2019 №164-нв (а.с.88), останній не з`явився у судове засідання для надання пояснень в якості свідка.

Митний брокер ОСОБА_3 , який повідомлений належним чином про призначене судове засідання та виклик його у якості свідка для надання пояснень, з невідомих суду причин не з`явився (а.с.81, 84-86).

У зв`язку із необхідністю повторного виклику в судове засідання свідка ОСОБА_3 , судовий розгляд відкладено на 05.08.2019 о 15:30 год (а.с.98-101).

У судовому засіданні, призначеному на 05.08.2019 ОСОБА_3 підтвердив проведення інспектором усної консультації та вказав, що не пригадує, щоб позивачем надавалися інші документи, відмінні від долучених ним до митного оформлення автомобіля. Оскільки, в той період на митному пості було надзвичайно багато роботи із розмитнення, подача документів проводилася в пришвидшеному режимі без дотримання необхідних формальностей.

Представник позивача під час розгляду справи вимоги, заявлені у позові підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішень та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та карту відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи позивача та його представника висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін та покази свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Позивачем 04.02.2019 придбано у ЗАТ «ДАЙМОНДА» (код підприємства 302309895) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Opel, модель Insignia Sports Tourer SW, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1956 см3, 2014 року випуску, з пробігом 193 333 км, що був у вжитку. Вартість автомобіля позивачем сплачено у сумі 6 000 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу №7910 від 04.02.2019 (а.с.24-25) та квитанцією на оплату серії DAI №7766 від 04.02.2019 (а.с.26-27).

Декларантом – Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхідея" в особі Ткачука С.А., в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 12.02.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206080/2019/400872, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Opel, модель Insignia Sports Tourer SW, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1956 см3, 2014 року випуску, тип двигуна - дизельний, який був у використанні. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6 000 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.21 та зворотній бік).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено договір купівлі-продажу від 04.02.2019 №7910, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.02.2019 №UA20903/2019/10431 (а.с.28-29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.09.2018 №FD111072; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.09.2018 №ZBI 212993039 (32-33); витяг з джерела інформації SCHWACKE від 04.02.2019; паспорт громадянина України із відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС 024186 від 05.04.1996.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, того ж дня – 12.02.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206080/2019/00185. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС 105-2-106-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість – 9 600 (а.с.19 та зворотній бік).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 12.02.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 9 600 EUR (а.с.20 та зворотній бік).

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, позивач звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою від 12.02.2019 про скасування рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, додатково надавши квитанцію на оплату серії DAI №7766 від 04.02.2019 на суму 6000 Євро 00 центів. У відповідь, ОСОБА_1 направлено листа №357/10/09-70-19-30 від 18.02.2019 (а.с.37 та зворотній бік), у якому роз`яснено, що оскільки до митного оформлення декларантом не надано документу, який підтверджує факт сплати коштів за придбаний транспортний засіб, підстав для перегляду оскарженого рішення Івано-Франківська митниця ДФС не вбачає. Повідомлено, що рішення про коригування вартості прийнято з використанням в якості цінової інформації спрацювання АСАУР за кодами 105-2, 106-2.

Того ж дня, 19.02.2019 з метою випуску придбаного автомобіля у вільний обіг, декларантом позивача подано нову електронну митну декларацію №UA206080/2019/401276 від 19.02.2019 (а.с.56-57).

Для захисту свого порушеного права позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 12.02.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем документів визначених частиною 2 статті 53 МК України, а саме – інших банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та які б свідчили про завершення фінансової операції, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, та не заперечувалось представниками відповідача, до митного оформлення придбаного позивачем автомобіля декларантом надано договір купівлі-продажу №7910 від 04.02.2019, який містить усі необхідні реквізити сторін, скріплений їх підписами та відтиском печатки продавця ЗАТ «ДІАМОНДА» (а.с.24-25).

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та свідчать про завершення фінансової операції.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у зв`язку із тим, що пунктом 2.2 договору купівлі-продажу №7910 від 04.02.2019 передбачено можливість проведення розрахунку як готівкою, так і безготівковим способом, що не дозволило відповідачу упевнитись у фактично проведеній оплаті.

Однак, суд не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки наданий декларантом документ містить необхідні реквізити для ідентифікації придбаного транспортного засобу (інформація щодо марки, моделі, ідентифікаційного номера, номера свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тощо), а пунктом 1.3 договору встановлено, що цей документ є також і актом приймання-передачі майна, що у свою чергу, підтверджує сплату покупцем вартості придбаного автомобіля та фактичну передачу такого у користування позивачем.

Разом з цим, оплату позивачем за придбаний автомобіль підтверджено і копією квитанції №7766 від 04.02.2019, яка також містить індивідуальний код платника ПДВ, посилання на вищевказаний договір купівлі-продажу №7910, реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та підпис заступника директора підприємства – продавця ЗАТ «ДІАМОНДА». Вказану квитанцію, як зазначалося вище, подано позивачем при адміністративному оскарженнні рішення про коригування митної вартості від 12.02.2019 №UA206080/2019/000178/2.

У судовому засіданні 11.07.2019 представником позивача надано суду копію повідомлення ЗАТ «ДІАМОНДА» (а.с.89), згідно зі змістом якого, продавцем підтверджено отримання коштів у сумі 6 000 EUR за придбаний позивачем автомобіль марки Opel, модель Insignia Sports Tourer SW, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1956 см3, 2014 року випуску, про що і видано квитанцію №7766 від 04.02.2019. Також, у листі роз`яснено про обов`язкові реквізити, що повинні містити документи юридичних осіб, передбачені частинами 1 та 3 статті 2.44 Цивільного кодексу Литовської Республіки (найменування юридичної особи, юридична форма, код юридичної особи, реєстр, у якому зберігаються дані стосовно підприємства, код платника ПДВ) та право продавця не використовувати на таких документах відтиск печатки підприємства.

Враховуючи те, що описані вище документи оформлені належним чином, та підтверджують оплату коштів позивачем у розмірі 6 000 UER 04.02.2019, суд вважає доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно не підтвердження фактичного закінчення фінансової операції та суми сплачених коштів помилковими.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, з огляду на розбіжності зазначених критеріїв;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодного письмового доказу.

Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' SuperSchwacke.

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 9 600 EUR, з огляду на такі підстави.

Вказана інформація SuperSchwacke, долучена представником відповідача до матеріалів справи, сформована на іноземній (німецькій) мові (а.с.94-95). Належним чином засвідченого перекладу вказаного документа на українську мову суду не надано.

Також, відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke (а.с.95) свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 9 600 EUR" - "вартість продажу з урахуванням ПДВ 9 600 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 7 450 EUR"- "купівельна вартість з урахуванням ПДВ 7 450 EUR", Inzahlungnahme angebot – платіжна пропозиція – 7 450 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», представник відповідача не зазначила.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис виконаний на німецькій мові "Vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що описаний витяг SuperSchwacke містить відомості стосовно загального пробігу автомобіля у розмірі 148 715 км (Gesamtlaufleistung) (а.с.94). Натомість, згідно зі змістом договору купівлі-продажу №7910 від 04.02.2019, пробіг придбаного позивачем автомобіля становив 193 333 км, а згідно із актом про проведення митного огляду товарів №UA209032019/10431 показник одометра становив 194 310 км (а.с.28).

Представником відповідача не надано жодних пояснень щодо правомірності застосування вихідних даних з джерела інформації SuperSchwacke, за умови наявності суттєвої невідповідності у показниках пробігу, в порівнянні із документами, поданими позивачем до митного оформлення.

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00185 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000178/2 від 12.02.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями статті 134 Кодексу встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката; розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником позивача до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордера №15/04/19 від 15.04.2019, якою підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн (а.с.42) та рахунок-фактуру №СФ-0000250 від 03.05.2019 з квитанцією №0.0.1344689486.1 від 06.05.2019 про сплату позивачем 1 280 грн за переклад документів, долучених до матеріалів справи (а.с.72).

Квитанцією №70733 від 28.05.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1 101,58 грн (а.с.3).

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1101 (одна тисяча сто одна) гривня 58 копійок; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок; витрати, пов`язані із перекладом документів у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206080/2019/00185.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206080/2019/000178/2 від 12.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код – 39640261) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1101 (одна тисяча сто одна) гривня 58 копійок; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок; витрати, пов`язані із перекладом документів у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ – 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 09 серпня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.