Рішення № 83545152, 08.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2019 року Справа № 280/1921/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до – Головне управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146, адреса: пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107).

про скасування вимоги від 13.10.2015 №4934/25 форми «Ф»,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Мелітопольської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправну податкову вимогу №4934/25 форми «Ф» від 13.10.2015 за узгодженим грошовим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47874,16 грн. нечинним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, в провадженні суду знаходилась справа № 808/1100/16 за адміністративним позовом Мелітопольської ОДПІГУ ДФС у Запорізькій області до позивача про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі -147 874,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що на підставі декларації про майновий стан і доходи № 1500018081 від 28.04.2015 за позивачем виник податковий борг - 31.07.2015 на загальну суму - 47 874,16 грн. Однак, на думку позивача, податкова вимога № 4934/25 від 13.10.2015 не формувалась, ніколи не направлялась (вручалась) позивачу рекомендованим листом , що є обов`язковим за ст. 59 ПК України. Також позивач зазначає про порушення контролюючим органом Наказу ДФС «Про порядок формування, надсилання податкових вимог» від 10.10.13 № 576. З наведених підстав, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд його задовольнити.

Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано 10 – ти денний строк на усунення недоліків.

У встановлений ухвалою суду строк, позивачем усунуті недоліки.

Ухвалою суду від 24.05.19 відкрито загальне позовне провадження по справі №280/1921/19 та призначено підготовче засідання на 24.06.19 об 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 24.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання суду на 24.07.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.06.2019 замінено первісного відповідача – Мелітопольську обєднану ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області на правонаступника – Головне управління ДФС у Запорізькій області.

15.07.2019 через канцелярію суду (вх. №28865) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив наступне. 28.04.2015 ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи №1500018081 за 2014 рік. Зазначеною декларацію Позивач самостійно визначила суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн у зв`язку з чим виник податкорвий борг та сформовано податкову вимогу № 4934/25 від 13.10.2015 на суму податкового боргу в розмірі 47 874,16 грн, яку було надіслано на адресу позивача. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року № 808/1100/16 у справі за позовом Мелітопольської ОДПІ до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу апеляційну скаргу Мелітопольської ОДПІ задоволено. Адміністративний позов Мелітопольської ОДПІ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти у сумі податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн. Відповідно до Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про списання безнадійного податкового боргу від 19.02.2019 № 78 на підставі ст. 101 Податкового кодексу України та п.п. З п. 2.1 розділу II Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 № 1844/24376 вирішено списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) який виник станом на 19 лютого 2019 року у сумі 47 874,16 грн - податок на доходи фізичних осіб. Сама вимога прийнята у спосіб визначений діючим закорнодавством України. З наведених підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.07.2019, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 08.08.2019 о/об 15 год. 30 хв.

Позивач до суду не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №32793) було поадно клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Проти задоволення позову відповідач заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.04.2015 ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи №1500018081 за 2014 рік. Зазначеною декларацію Позивач самостійно визначила суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн.

У зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, відповідачем було сформовано податкову вимогу № 4934/25 від 13.10.2015 на суму податкового боргу в розмірі 47 874,16 грн, яку було надіслано на адресу позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року № 808/1100/16 у справі за позовом Мелітопольської ОДПІ до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу апеляційну скаргу Мелітопольської ОДПІ задоволено. Адміністративний позов Мелітопольської ОДПІ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти у сумі податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн. Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року № 808/1100/16 набрала законної сили, та була залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року №К/9901 /26416/18.

Відповідно до Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про списання безнадійного податкового боргу від 19.02.2019 № 78 на підставі ст. 101 Податкового кодексу України та п.п. З п. 2.1 розділу II Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 № 1844/24376 вирішено списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) який виник станом на 19 лютого 2019 року у сумі 47 874,16 грн - податок на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою №1934/25 форми «Ф» від 13.10.2015 на суму 47874,16 грн позивач звернулась до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 179.7. ст. 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

За п.п.14.1.39 ст. 14 Податкового Кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.175 ст.14 Податкового Кодексу України (у редакції чинній на день виставлення оскаржуваної податкової вимоги 13.10.2015) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалов справи, 28.04.2015 ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи №1500018081 за 2014 рік. Зазначеною декларацію Позивач самостійно визначила суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн.

У зв`язку з наявністю у Позивача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було сформовано податкову вимогу № 4934/25 від 13.10.2015 на суму податкового боргу в розмірі 47 874,16 грн.

Податкова вимога № 4934/25 від 13.10.2015 надсилалась ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.10.2015 за адресою: АДРЕСА_2 . Поштовий конверт було повернуто до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області як не вручений з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 58.3 ст.58 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення- рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Враховуючи вищевикладене, відповідач діяв у відповідності до Податкового кодексу України, та податкова вимога № 4934/25 від 13.10.2015 вважається належним чином врученою Позивачу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року № 808/1100/16 у справі за позовом Мелітопольської ОДПІ до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу апеляційну скаргу Мелітопольської ОДПІ задоволено. Адміністративний позов Мелітопольської ОДПІ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти у сумі податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зазначено:

«Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів направлення відповідачці податкової вимоги також є неспроможними»

«Як вбачається з наявних у справі доказів, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, податкова вимога направлялась відповідачці на адресу, що підтверджена довідкою про реєстрацію місця її проживання/перебування, проте повернута до податкової інспекції, що допускає можливість звернення органу стягнення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, оскільки згідно п. 58.3 ст. 58, п. 59.1, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається врученою».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт вручення податкової вимоги № 4934/25 від 13.10.2015 позивачу не підлягає доказуванню, оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року № 808/1100/16 набрала законної сили, та була залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року №К/9901 /26416/18.

Згідно п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Податкова вимога складається з самостійно визначеного Позивачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 грн за податковою декларацією №1500018081 від 28.04.2015.

Предметом даної судової справи № 280/1921/19 є податкова вимога контролюючого органу від 13.10.2015 № 4934/25 на загальну суму 47 874,16 грн.

Відповідно до Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про списання безнадійного податкового боргу від 19.02.2019 № 78 на підставі ст. 101 Податкового кодексу України та п.п. З п. 2.1 розділу II Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 № 1844/24376 вирішено списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) який виник станом на 19 лютого 2019 року у сумі 47 874,16 грн - податок на доходи фізичних осіб. Факт списання податкового боргу Позивача також підтверджується інтегрованою карткою платника, відповідно до якої 19.02.2019 списано основного платежу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 47 874,16 грн та станом на 19.02.2019 відсутня заборгованість Позивача перед бюджетом.

Пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Отже, станом на день подачі позовної заяви Позивача від 19.04.2019 податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 47 574,16 грн був списаний як безнадійний на підставі Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про списання безнадійного податкового боргу від 19.02.2019 № 78, та оскаржувана податкова вимога від 13.10.2015 № 4934/25 є відкликаною.

Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом була сформована та направлена оскаржувана податкова вимога від 13.10.2015 № 4934/25 у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та прийняття спірного рішення.

Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову необхідно відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146, адреса: пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про скасування вимоги від 13.10.2015 №4934/25 форми «Ф», - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 08.08.2019.

Суддя Р.В.Сацький