Рішення № 83545130, 26.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2019 року Справа № 280/2378/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №547 відповідача від 16.11.2018 щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.11.2018 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач не погоджується із спірним рішенням, яким відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 21.05.1987 року по 12.07.1991 року, з 06.02.1992 року по 13.09.1994 року та з 26.12.1994 року по 22.07.1998 року на ВАТ «Запорізький арматурний завод» в літейному цеху на посаді терміста, не беручі до уваги відповідні записи в трудовій книжці та уточнюючу довідку ВАТ «Запорізький арматурний завод» від 27.02.2002 року №207. В довідці зазначено, що атестація робочого місця позивача проводилась на підприємстві відповідно до наказу №28 від 13.02.1995 року. Однак незважаючи на проведення атестації на робочому місці позивача, наявність уточнюючої довідки підприємства, яка відповідає вимогам п. 20 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутність трудової книжки або відповідних записів в ній» від 12.08.1993 року №637. Відповідач протиправно, без належного правового обґрунтування, відмовляє в переведенні з пенсії по інвалідності, яку отримує в розмірі 50% пенсії за віком. Тому вважає, неврахування довідки ВАТ «Запорізький арматурний завод» від 27.07.2002 року №207 про підтвердження пільгового стажу є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №25167 від 19.06.2019) в якому відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у заяві по суті справи, зазначивши, що позивач звернувся до управління з особистою заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши документи, рішенням управління від 16.11.2018 року №547 позивачу відмовлено у проведенні пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку №1 згідно п. 1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1. Однією з обов`язкових умов для призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1 є зайнятість особи повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1. У трудовій книжці та довідці позивача відсутні дані про зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком №1, то і підстав для зарахування періодів роботи з 21.05.1987 по 12.07.1991 року з 06.02.1992 року по 13.09.1994 року та з 26.12.1994 року по 22.07.1998 року до стажу по Списку №1, як цього вимагає позивач. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 24.06.2019 без виклику сторін.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

07.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з проханням перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши до заяви документи, які підтверджують період роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.37).

Проте, Рішенням Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 16.11.2018 №547, відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 (а.с.14, 38).

Вказане рішення обґрунтовано тим, що для підтвердження пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 надав довідку ВАТ «Запорізький арматурний завод» від 27.07.2002 року №207, в якій відсутні дані про зайнятість повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1984 року відповідно до її записів підтверджено роботу ОСОБА_1 на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» в літейному цеху на посаді терміста в період роботи з 21.05.1987 по 12.07.1991 рік, з 06.02.1992 по 13.09.1994 рік, з 26.12.1994 по 22.07.1998 рік (а.с.8-11).

В довідці ВАТ «Запорізький арматурний завод» від 27.07.2002 року №207 зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на ВАТ «Запорізький арматурний завод» з 21.05.1987 по 12.07.1991 рік, з 06.02.1992 по 13.09.1994 рік, з 26.12.1994 по 22.07.1998 рік в літейному цеху на посаді терміста зайнятим на ручному завантаженні і вивантаженні гарячого металу по 3 та 4 розрядах. Наказ про атестації робочих місць від 13.02.1995 року №28 (а.с.12).

В довідці архівної установи – Архівне управління Запорізької міської ради від 19.12.2018 №04-21/Г-580 зазначено, що документи ВАТ «Запорізький арматурний завод» на зберігання до архівного управління не надходили, тому відомості на підтвердження стажу роботи та про заробіток позивача не має можливості (а.с.13).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправною, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Професії (посади) позивача, за якими він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 1 чинному на період роботи позивача, що не заперечується відповідачем. Рішення відповідача мотивоване відсутністю даних про зайнятість позивача повний робочий день.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою.

Відповідний спеціальний (пільговий) стаж роботи позивача підтверджено записами в трудовій книжці та довідкою ВАТ «Запорізький арматурний завод», в якій посади позивача відповідають посадам передбаченим Списком № 1.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством із заробітної плати позивача щомісячно утримувались суми страхових внесків. При цьому, підприємством внески були сплачені (а.с.29-30).

Також, суд зазначає, що на підприємстві де працював позивач проведена атестація робочих місць відповідно до Наказу від 13.02.1995 року №28.

Як зазначалось, пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442 (далі - Порядок №442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у Порядку йдеться мова про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено проведення атестації на підприємстві де працював позивач після 21.08.1992 року.

Таким чином, матеріалами справи, підтверджено спеціальний (пільговий) стаж позивача на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» в літейному цеху на посаді терміста в період роботи з 21.05.1987 по 12.07.1991 рік, з 06.02.1992 по 13.09.1994 рік, з 26.12.1994 по 22.07.1998 рік.

Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) та Порядком № 637.

Суд також зазначає, що за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що відповідач має право проведення перевірки даних зазначених в трудовій книжці позивача. Підприємство на якому працював позивач на теперішній час не ліквідовано. Проте, відповідач своїм правом не скористався.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 21.05.1987 по 12.07.1991 рік, з 06.02.1992 по 13.09.1994 рік, з 26.12.1994 по 22.07.1998 рік.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №547 Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 16 листопада 2018 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №1 згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07 листопада 2018 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41248943) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26.07.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова