Рішення № 83545118, 08.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2019 року Справа № 280/2781/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд (згідно уточнень до позовної заяви від 04.07.2019):

відмінити рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області від 01.04.2019 №68/Р-7 у відмові нарахування та виплати додаткової пенсії в розмірі 350% МПВ з 1 березня 2019 року, та признати дії протиправними відповідно до Закону № 3551-12 ст. 13 п. 3.;

визнати відмову Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області та їх посадових осіб незаконною – протиправною;

зобов`язати провести нарахування та сплачування додаткову пенсію в розмірі 350% МПВ згідно із Законом № 3551-12 ст.13 п.3 з урахуванням змін мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 березня 2019 року та надати суду звіт про виконання Закону № 3551-12 ст. 13 п. 3 протягом 20 діб.

Крім того, Позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12.06.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувся в об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області з заявою, про доплату відповідно до ст.13 п.3 Закону України від 22.10.1993 №3551- XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі-Закон №3551) як інваліду війни 2 групи 350% мінімальної пенсії за віком до основної його пенсії ліквідатора аварії на ЧАЕС, а не 40% від прожиткового мінімуму як виплачує відповідач. Звертає увагу суду на те, що відповідач у своєї відповіді не дає конкретної відповіді на його заяву, а посилається на відсутність посвідчень, справок та інше. Крім того, зазначає, що відповідач зазначає про відсутність документів, однак позивач стверджує про те, що всі документи наявні знаходяться як в електронному вигляді так і в паперовому вигляду у відповідача. Просить позов задовольнити.

Від представника відповідача 01.08.2019 та 08.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що позивач інвалід 2 групи тому була застосована пільги у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як передбачено редакцією п.3 ст.13 Закону №3551, яка була чинною на момент призначення пенсії та залишилася не змінною на момент звернення позивача 20.03.2019.

Як з`ясовано судом, Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" від 22.08.2018 за №628 реорганізовано територіальні органи Пенсійного фонду України в Запорізькій області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2019 припинено Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізької області як юридичну особу.

Згідно з ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як внутрішньо переміщена особа і отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України від 28.02.1991 №796-XI «Про статус і соціальний захисті громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796).

Згідно із Законом № 796 позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) встановлено 2 групу інвалідності безстроково (захворювання пов`язане з настілками аварії на Чорнобильській АЕС - не військовослужбовець). Ступень втрати працездатності -70%. До матеріалів справи долучені документи (посвідчення позивача, медична довідка та документи на підставі яких проводилися нарахування пенсії позивачу) які підтверджують статус позивача.

Пенсія позивачу призначена у 2014 році, на обліку позивач перебував спочатку в УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївка, потім в УПФУ у Волноваському районі Донецької області, де і була призначена пенсія позивачу та 08.05.2015 позивач був зняти з обліку та на даний час перебуває на обліку у відповідача.

20.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату відповідно до ст.13 п.3 Закону України від 22.10.1993 №3551- XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі-Закон №3551) як інваліду війни 2 групи 350% мінімальної пенсії за віком до основної пенсії ліквідатора аварії на ЧАЕС.

01.04.2019 відповідачем була надана відповідь №68/Р-7, про те що позивачу нараховуються підвищення пенсії як інваліду, прирівняному до інвалідів війни 2 групи із застосуванням всіх пільг у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону №3551. Зокрема зазначив, що до відповідача надійшла пенсійна справа в електронному вигляді, у зв`язку з чим просив позивача, у разі наявності, надати відповідні документи (зазначає їх перелік).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідач позивач звернувся до суду.

Щодо позовної вимоги зобов`язати провести нарахування та сплачування додаткову пенсію в розмірі 350% МПВ згідно із п.3 ст.13 Закону № 3551-12 з урахуванням змін мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 березня 2019 року відповідно до ч.3 ст.13 Закону №3551 в редакції Закону N 458/95-ВР від 23.11.1995), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.55 Закону № 796 призначення та виплата пенсії потерпілим від Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводиться згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (дачі-Закон №1058) і Закон № 796.

Згідно ст. 50 Закону№796 особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 Про підвищення рівня соціальною захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Порядок № 1210).

Так як позивач в прохальній частині просить нарахувати та сплачувати додаткову пенсію, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону №796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Порядку № 1210 встановлено, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: (…) особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні (…)

Так як позивач є інвалідом 2 групи і належить до 1 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно додаткова пенсі йому повинна виплачуватися у розмірі 379,6 грн.

З документів які були надані відповідачем, а саме: розпорядження від 20.08.2014 та від 01.10.2017 , рішення про перерахунок пенсії від 23.02.2019 та від 17.04.2019 позивачу нараховувалася додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію у розмірі 379,60 грн., що відповідає сумі яка визначено законом.

Однак суд звертає увагу, що «додаткова пенсія» та «пільга особам з інвалідністю внаслідок війни» передбачена п.3.ст.13 Закону №3551, регулюються різними нормативно-правовими актами, має різні підстави застосування і різний їх розмір.

Відповідач проти застосування пільги за зазначеною статтею не заперечував, навпаки зазначив, що пенсію по інвалідності позивачу призначено як інваліду, прирівняному до інвалідів війни із застосуванням всіх пільг. Так як позивач інвалід 2 групи, була застосована пільга у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як передбачено редакцією Закону №3551 на момент застосування даної пільги.

По суті предметом спору є питання застосування відповідної редакції Закону №3551.

Позивач посилається на ч.3 ст.13, яка регулює пільги особам з інвалідністю внаслідок війни Закону №3551 в редакції Закону N 458/95-ВР від 23.11.1995) в якій зазначено, що інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

На момент призначення пенсії у 2014 році діяла наступна редакція ч.3 ст.13 Закону №3551, а саме: інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так як на момент призначення пенсії позивачу, діяла редакція Закону №3551 в які було встановлено, що інвалідам II групи підвищувалися пенсії на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ні на 350 процентів мінімальної пенсії за віком, як стверджує позивач.

На момент звернення позивача 20.03.2019 до відповідача, редакція ч.3 ст.13 Закону №3551 залишилася без змін.

Тому підстав для підвищення пенсії в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідача не було.

ОСОБА_2 -яких доказів щодо можливості проведення перерахунку пенсії з інших підстав суду надано не було та не заявлялося сторонами.

З огляду на наведене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 7 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VI11 «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлений на 2019 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (далі - прожитковий мінімум) у розмірі: з 1 січня 2019 року - 1497 грн.: з 1 липня 2019 року --1564 грн.: з 1 грудня 2019 року - 1638 грн.

Враховуючи зазначене, відповідачем було встановлено (виплачується) підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яке станом на 01.04.2019 складає -- 598,80 грн. (40 % х 1497 гри., де: 1497 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на 01.04.2019).

Зокрема відповідач зазначає, що з 01.03.2019 розмір пенсії позивача проіндексовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», що призвело до підвищення пенсії на 969,68 грн. і становить 7701,97 грн. Станом на 01.07.2019 по 30.11.2019 пенсія позивача становить 7678,77 грн., що підтверджується доказами які були додані відповідачем до матеріалів справи.

Щодо поданої заяви та наявності документів, суд зазначає наступне.

Статтею 45 Закону №1058 передбачений порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії: заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Положеннями частини 5 статті 44 Закону №1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

20.03.2019 позивачем подана Заява про нарахування та сплачування додаткову пенсію в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком згідно із п.3 ст.13 Законом № 3551 з урахуванням змін мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 березня 2019 року.

01.04.2019 №68/Р-7 відповідач надав відповідь, в якій просив позивача надати документи, у разі їх наявності.

Суд зазначає, що до поданої позивачем заяви про перерахунок пенсії документів не надавалося.

З аналізу наведених норм вбачається які саме документи повинні надаватися при звернення до відповідача. З цього приводу суд зазначає, що відповідач не має права вимагати документи які не передбачені чинним законодавством, крім того, у відповідача наявна була пенсійна справа в електронному вигляді та були всі законні важелі для витребування пенсійної справи.

Так як суд вважає, що підстав для підвищення позивачу пенсії в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком згідно із п.3 ст.13 Законом № 3551 з урахуванням змін мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 березня 2019 року, не має. Відповідно підстави для визнання протиправною відмову, визнання протиправним та скасування рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області від 01.04.2019 №68/Р-7 у суду відсутні.

Так як суд відмовляє у задоволені позову, тому судовий контроль судом не встановлюється.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Допустити заміну відповідача – Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області його правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, код ЄДРПОУ 20490012) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 08.08.2019.

Суддя О.В. Конишева