Рішення № 83544932, 25.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/2168/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представника позивача Циганчук Н.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області про визнання незаконними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області № 346 від 23.10.2018 “Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів” в частині виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради: 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Любарського селищного голови від 31 січня 2019 року № 22-К “Про фактичне вивільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради ОСОБА_1 ”;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради з 31 січня 2019 року;

- стягнути з відповідача - Любарської селищної ради на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - з 31 січня 2019 року по день фактичного поновлення на посаді;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 22864,16 грн;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 08.12.2017 по 31.01.2019 працювала на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області. Рішенням X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області від 23.10.2018 "Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік" з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради виведено 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, одну з яких займала позивач. У подальшому розпорядженням Любарського селищного голови від 31.01.2019 №22-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначене рішення та розпорядження про звільнення вважає незаконними, оскільки відповідачем при їх прийнятті було порушено Регламент роботи Любарської селищної ради VIII скликання. Позивач відмічає, що проект рішення, який, головуючим Любарської селищної ради, було запропоновано доповнити пунктами щодо виведення з 01.01.2019 із штатного розпису 2 штатних одиниць заступників, не проходив обговорення постійною комісією та не був оприлюднений у передбаченому законодавством порядку, чим порушено вимоги Регламенту та Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зауважила, що питання про скорочення посади, на якій вона працювала, профільною комісією не розглядалося, обґрунтування необхідності проведення скорочення не подавалося та на сесії ради не розглядалося, тому її звільнення з посади є незаконним.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання у справі на 25.03.2019.

25.03.2019 у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання в справі призначено на 03.04.2019.

В підготовчому засіданні, 03.04.2019, задоволено клопотання про виклик свідків, визнано обов`язковою явку голови селищної ради, відкладено підготовче засідання до 15.04.2019.

15.04.2019 у зв`язку з необхідністю представнику відповідача часу для ознайомлення з наданою позивачем відповідю на відзив і документами, оголошено перерву до 06.05.2019.

06.05.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті розпочато 06.05.2019.

У зв`язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 06.05.2019, судом оголошено перерву у справі до 13.05.2019.

13.05.2019 у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, справа в судовому засіданні не слухалася. Нове судове засідання призначено на 27.06.2019.

27.06.2019 під час судового засідання представником відповідача повідомлено про намір заявлення відводу головуючому судді та подано відповідну заяву. За наслідками розгляду заяви про відвід головуючого, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та постановив ухвалу від 27.06.2019 про зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В. від 02.07.2019 у задоволенні заяви представника відповідача - Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області про відвід головуючого судді Романченка Є.Ю. - відмовлено.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Романченка Є.Ю. від 05 липня 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 240/2168/19 та призначено відкрите судове засідання у справі на 18 липня 2019 року об 11:30.

18.07.2019 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв`язку з клопотаннями позивача та представника відповідача про відкладення розгляду справи. Нове судове засідання призначено на 25.07.2019.

03.04.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві представник відповідача вважає, що позов ОСОБА_1 безпідставний. При цьому зазначає, що питання про необхідність внесення змін до структури та чисельності апарату селищної ради, як передбачено Регламентом, було предметом розгляду постійної комісії. Проект рішення був завчасно опублікований та доведений до відома депутатського корпусу. Під час розгляду такого питання на сесії, з дотриманням п.3,4,7 ст.39 Регламенту, виникла пропозиція у доповненні проекту рішення відносно посад заступників селищного голови, у зв`язку з відсутністю такої необхідності. Доповнення було підтримано більшістю голосів, рішення прийнято з урахуванням доповнення в цілому. Зазначив, що скорочення штату має наслідком вивільнення осіб, що займають відповідні посади, тому вказаних осіб було завчасно повідомлено про скорочення та запропоновано інші посади у штаті, що підтверджується попередженням №1879 від 31.10.2018 та відповідним підписом позивача.

15.04.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якої, зазначено, що твердження відповідача про вчасність опублікування та доведення проекту рішення про необхідність внесення змін до структури та чисельності апарату селищної ради не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки новий проект рішення не був опублікований за 20 днів до дати його розгляду, що є порушенням ч.11 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ч.1 п.2, ч.3 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також ч.5 ст.3 Регламенту ради. Зауважила, що на сайті відповідача було розміщено проект рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області від 23.10.2018 "Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів", в якому зазначено про те, що селищна рада вирішила вивести з 01.01.2019 із складу відділу фінансово-господарського забезпечення 9,5 штатних одиниць технічних працівників, та ввести з 01.01.2019 в склад відділу фінансово-господарського забезпечення 19 штатних одиниць двірників, проте, про виведення із штатного розпису 2-х штатних одиниць заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради зазначено не було. Відмітила, що відповідачем було порушено визначений Регламентом порядок прийняття рішення на пленарному засіданні сесії VIII скликання Любарської селищної ради.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового розгляду справи належним чином був повідомлений відповідач і його представник.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 розпорядженням селищного голови Любарської селищної ради №30-к від 08.12.2017 призначена на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів з 08.12.2017 згідно рішення I сесії III пленарного засідання VIII скликання від 29.11.2017.

Рішенням X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області від 23.10.2018 "Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік" з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради виведено 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

05.11.2018 ОСОБА_1 надано попередження, видане секретарем Любарської селищної ради, про виведення з 01.01.2019 із штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради та пропозицією щодо працевлаштування від 31.10.2018 за вих. №1879.

Розпорядженням Любарського селищного голови від 31.01.2019 №22-К "Про фактичне вивільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради Гуменюк ОСОБА_2 " здійснено фактичне вивільнення ОСОБА_1 , з посади заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради, п.1 ст.40 КЗпП України з 31 січня 2019 року у зв`язку зі змінами до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Любарської селищної ради та розпорядженням селищного голови, вважаючи звільнення із займаної посади протиправним та таким, що порушує її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; “з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано”, тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; “обґрунтовано”, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (зі змінами та доповнення, далі – Закону № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

У відповідності до статті 7 Закону № 2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені статтею 20 Закону № 2493-III.

За змістом частини першої статті Закону № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

В той же час, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 указаної статті КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У частині першій статті 42 КЗпП України закріплено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як було зазначено вище, фактичне вивільнення ОСОБА_1 з посади заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради, п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, з 31 січня 2019 року у зв`язку зі змінами до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік розпорядженням селищного голови Любарського селищної ради Житомирської області від 31.01.2019 № 22-К здійснено на підставі рішення Х сесії VIII скликання від 23.10.2018 № 346 «Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік», у порядку ст.. 49-2 Кодексу законів про працю України», керуючись ст.. 40, 43-1, 44, 47, 49-2 Кодексу законів про працю України, п. 7, п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв`язку з відсутністю можливості працевлаштування на іншу роботу.

Матеріалами справи підтверджено, що на Х сесії VIII скликання Любарською селищною радою Любарського району Житомирської області було прийнято рішення від 23.10.2018 № 346 «Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік». Цим рішенням селищна рада вирішила, зокрема:

- вивести з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради 2 одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради;

- затвердженого зміни до структури та чисельності штату Любарської селищної ради, з введенням в дію з 01.01.2019;

- відділу юридичної та кадрової роботи попередити працівників про можливе звільнення та оформити звільнення відповідно до чинного законодавства;

- селищному голові звільнити працівників, зазначених в пунктах 1-4 після закінчення терміну попередження.

Надаючи оцінку вказаному рішенню, суд ураховує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 280/97-ВР), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У статті 25 Закону № 280/97-ВР закріплено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова: вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 13 вказаної статті Закону № 280/97-ВР установлено, що пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 47 Закону № 280/97-ВР, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Частиною 11 вказаної статті Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 2939-VI), розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону № 2939-VI, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-VI).

Слід зазначити, що штатний розпис, структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативними документами. Органи місцевого самоврядування мають право розробляти та затверджувати свої штати виходячи з місцевих умов і можливостей. Внесення протягом року в будь-який час змін до штатного розпису, є правом сільської ради, яке не потребує додаткового доведення, тобто такі повноваження сільської ради є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може вимагати обґрунтування доцільності таких дій. Відповідне рішення органу місцевого самоврядування може бути перевірено судом лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури його прийняття.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 (справа № 2а-11/11).

Беручи до уваги викладене суд зазначає, що порядок діяльності Любарської селищної ради, скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради та з інших процедурних питань, порядок роботи сесії ради, порядок проведення пленарних засідань ради, порядок затвердження структури виконавчих та інших органів ради, порядок їх формування, обрання та затвердження посадових осіб ради, порядок формування та організації роботи постійних комісій, тимчасових контрольних комісій та інших органів ради, порядок участі депутатських фракцій і груп у роботі та інші процедури, які випливають з повноважень Ради, встановлених Конституцією і законами України, встановлює Регламент ради, затверджений рішенням ІІІ сесії VIII скликання Любарської селищної ради від 22.12.2017 № 27, (надалі - Регламент).

У відповідності до п. 4 ст. 1 Регламенту, дотримання даного Регламенту є обов`язковим для всіх депутатів ради, головою, органами ради, правоохоронними органами, судом, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також для фізичними особами.

Згідно із п. 1 ст. 18 Регламенту, рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради - це форма роботи ради як представницького органу, яка складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій ради.

Статтею 22 Регламенту встановлено, що порядок денний сесії ради формує голова після проведення консультацій з погоджувальною комісією ради та відповідно до затвердженого радою плану роботи ради; пропозицій Секретаря (Голови) ради; пропозицій депутатських фракцій, постійних комісій, депутатів; пропозицій виконавчого комітету; пропозицій, внесених у порядку місцевих ініціатив, громадських слухань, петицій. Не рідше одного разу на квартал до порядку денного обов`язково вноситься питання про заслуховування інформації: про роботу виконавчого комітету та структурних підрозділів ради; про виконання бюджету та рух коштів у позабюджетних фондах; про роботу комунальних підприємств та рух коштів на їх рахунках. Не рідше одного разу на півріччя вносяться питання про роботу постійних або тимчасових контрольних комісій та про виконання рішень і доручень ради; Пропозиція щодо кожного питання, яке пропонується включити до проекту порядку денного сесії, подається з проектом рішення, яке пропонується прийняти за цією пропозицією, підготовленим згідно з вимогами цього регламенту. Проекти рішень проходять попереднє обговорення громадськістю, депутатами, постійними комісіями, іншими зацікавленими сторонами на сайті ради.

За змістом статті 24 вказаного Регламенту підготовку питань, що вносяться на розгляд ради організовує секретар ради. Проект рішення, що планується винести на розгляд ради, подається Секретарю ради. До проекту рішення додається пояснювальна записка, в якій вказується: характеристика стану речей в галузі, яку врегульовує це рішення; потреба і мета прийняття рішення; прогнозовані суспільні, економічні, фінансові та юридичні наслідки прийняття рішення; механізм виконання рішення; порівняльна таблиця змін (у випадку, якщо проектом рішення пропонується внести зміни до існуючого рішення ради). У випадку, якщо проектом рішення пропонується скасувати існуюче рішення ради або внести в нього зміни, до проекту рішення додається копія такого рішення Ради.

Подання пояснювальної записки не вимагається при поданні проектів рішень, що стосуються земельних питань. Авторам або доповідачам даних проектів рішень при розгляді даних питань на засіданні постійної комісії та сесії ради необхідно мати інформаційний матеріал.

Друкований примірник проекту рішення повинен мати такі реквізити: на лицевій стороні бланку рішення Ради - назва рішення, у верхньому правому куті лицьової сторони бланку - особа, що вносить це рішення (автор), нижче - текст проекту рішення; на зворотному боці бланку рішення Ради - дата та номер реєстрації проекту в секретаріаті Ради. Примірники проектів рішень, які тиражуються для попереднього ознайомлення депутатами Ради, повинні містити помітку “Проект“.

Текст проекту рішення повинен складатися з таких частин: мотивуючої, в якій містяться посилання на закон, інший нормативний акт, обставини, якими викликана необхідність прийняття рішення; резолютивної, в якій конкретно і чітко формулюються рішення, виконавці поставленого завдання; заключної, в якій вказана постійна комісія, на яку покладається контроль за виконанням рішення, а також вказівка про набуття чинності рішення у випадку більш пізнього набуття чинності та спосіб його оприлюднення.

До проекту рішення відділом секретаріату Ради додаються, при необхідності, висновки відповідних комісій ради. Проект рішення невідкладно оприлюднюється на веб-сайті після його надходження, але не пізніше ніж протягом трьох робочих днів. Проект рішення проходить опрацювання (збір погоджувальних підписів (візи). Проект рішення після його реєстрації та оприлюднення проходить візування в: секретаря ради; заступника голови, відповідно до розподілу обов`язків; керівника виконавчого органу чи інших посадових осіб, до компетенції яких належить дане питання; юридичному відділі;

Візування проекту рішення є обов`язковим, але не може означати скасування проекту рішення, зняття його з веб- сайту ради тощо. При наявності у того, хто візує, зауважень і пропозицій, вони викладаються на окремому аркуші (або тексті проекту рішення) у формі зауважень до проекту рішення або окремої думки.

Не пізніше як за десять днів до відповідного пленарного засідання, а у виняткових випадках та у випадках, передбачених Регламентом, - не пізніше як за день до пленарного засідання відділ секретаріату Ради здійснює додаткове ознайомлення депутатів з проектами рішень та пояснювальними записками, шляхом надання (передання або надсилання на електронну пошту) посилань на адреси розміщення проектів рішень на веб-сайті ради. Не пізніше як за чотири дні до відповідного пленарного засідання відділ секретаріату Ради забезпечує ознайомлення депутатів із обгрунтовуючими матеріалами (довідкові, інформаційні, експертні та інші додаткові матеріали, висновок юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ради про відповідність проекту рішення чинному законодавству України, рекомендації профільних постійних комісій Ради; висновки виконавчих органів Ради (відділів, управлінь, департаментів, висновок пропозиції депутатів, постійних комісій, якщо такі надійшли, таблиця „Критичні зауваження до проекту” тощо). Обгрунтовуючі матеріали, в т.ч. проекти Програм Ради, інші друковані матеріали (понад 5 аркушів) надсилаються відділом секретаріату Ради на електронну пошту депутатів, а у разі її відсутності чи особистого звернення депутата надаються у паперовому вигляді. Не пізніше двох днів до пленарного засідання відділ секретаріату передає депутату робочу теку пленарного засідання, яка повинна містити порядок денний засідання, проекти рішень та пояснювальні записки до них, висновки постійних комісії. За рішенням Ради тека паперових матеріалів пленарного засідання може бути замінена надсиланням повного пакету усіх сесійних матеріалів депутатам для використання їх у електронних пристроях (ноутбуках, планшетах, тощо). При цьому на пленарному засіданні повинен бути наданий кожному депутату порядок денний у паперовому вигляді.

Проекти рішень розміщують на окремій сторінці офіційного сайту Ради, де обов`язково в табличній формі зазначаються: дата реєстрації проекту рішення в Раді; назва проекту рішення; автори; кінцева дата громадського обговорення.

Порядок голосування та прийняття рішення Ради визначено у статті 39 Регламенту.

Відповідно до вказаної статті Регламенту, рішення Ради з будь-якого питання після його обговорення приймається на її пленарному засіданні у такій послідовності: проект рішення ставиться на голосування за основу; після цього ставляться на голосування, у порядку надходження, усі зміни та доповнення, що надійшли під час обговорення проекту; проект рішення ставиться на голосування в цілому як рішення з урахуванням змін та доповнень, підтриманих більшістю депутатів від загального складу Ради. Усі голосування відбуваються у відкритому поіменному режимі, окрім випадків, коли закон вимагає таємного голосування. Головуючому заборонено ставити рішення на голосування в цілому без його попереднього голосування за основу, за відсутності мовчазної згоди Ради. Голосування за основу і в цілому можливе виключно у випадку, коли на заклик головуючого: „Чи можливо даний проект рішення поставити на голосування за основу і в цілому?”, не надійшло жодного заперечення депутатів. У випадку, якщо Рада прийняла рішення за основу, головуючий пропонує розглянути пропозиції та доповнення до тексту проекту рішення. Можливе прийняття рішення Ради спочатку по пунктах, розділах, а потім - в цілому. Усі пропозиції, поправки та доповнення ставляться на голосування окремо. На голосування ставляться всі пропозиції і поправки, що не були відкликані. Тексти пропозиції чи поправки, що будуть ставитися на голосування, повинні оголошуватися; при цьому називається депутат, що ініціював внесення тексту. Якщо окрема думка депутата містить пропозиції щодо обговорюваного питання, головуючий на засіданні оголошує ці пропозиції і ставить їх також на голосування. Після голосування всіх пропозицій та поправок проект рішення голосується в цілому. Після голосування по всіх пропозиціях та поправках, у випадку виникнення необхідності, Рада може прийняти рішення про направлення проекту рішення разом із ухваленими поправками на доопрацювання у відповідну постійну комісію (комісії). Проект рішення або пропозиція, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. За пропозицією головуючого, Секретаря Ради, депутата, що підтримана процедурним рішенням Ради, проект рішення, пропозиція, доповнення чи зауваження до проекту рішення можуть бути поставлені на повторне голосування. В разі неприйняття рішення після повторного голосування - проект рішення, пропозиція, доповнення чи поправка вважаються відхиленими. Результати голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Під час судового розгляду справи встановлено, що проект рішення «Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік», який внесено на розгляд Х сесії Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області VIII скликання 23 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 28) містив пропозицію вирішення виключно таких питань:

- вивести з 01.01.2019 року із складу відділу фінансово – господарського забезпечення 9,5 штатних одиниць технічних працівників;

- ввести з 01.01.2019 року в склад відділу фінансово – господарського забезпечення 19 штатних одиниць двірників;

- затвердити зміни до структури та чисельності штату Любарської селищної ради, з введенням в дію з 01.01.2019 року, згідно з додатком (додається);

- контроль за виконанням цього рішення покласти на керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Біленького А.С.

Зі змісту додатку до проекту рішення від 23.10.2018 (т. 1 а.с. 29-30) видно, що структура та штатна чисельність апарату Любарської селищної ради була визначена в кількості 24 штатних одиниць, з яких 2 штатні одиниці складали заступники селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Із протоколу Х сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області від 23 жовтня 2018 року вбачається, що на пленарному засіданні селищної ради були присутні селищний голова, голова райдержадміністрації, заступник голови райдержадміністрації, заступники селищного голови, начальники управлінь та відділів селищної ради, в.о. старост, представники громадськості та засобів маосової інформації.

Відповідно до змісту вказаного протоколу до порядку денного було включено питання про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік.

По вказаному питанню селищний голова запропонував доповнити рішення наступними пунктами:

- вивести з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, загального відділу 1 штатну одиницю завідувача військово – облікового бюро; фінансового управління 2 штатні одиниці головних спеціалістів, відділу фінансово – господарського забезпечення 9,5 штатних одиниць технічних працівників;

- ввести з 01.01.2019 до штатного розпису Любарської селищної ради: посаду першого заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради; в склад відділу фінансово – господарського забезпечення 19 штатних одиниць двірників.

У протоколі від 23.10.2018 відображено виступ ОСОБА_1 , заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, із запитанням чому дане питання не розглядалося на засіданні постійної комісії. А також відповідь ОСОБА_3 , селищного голови, про те, що проект рішення було розглянуто на засіданні комісії, а він тільки вносить доповнення.

За змістом протоколу від 23.10.2018 рішення з вказаного питання прийнято із доповненнями голосуванням: «за» - 22, «проти» - 1, «утримались» - 3.

Слід відмітити, що в протоколі відсутні відомості про те, що доповнення селищного голови ставилися на голосування окремо.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив той факт, що вказані доповнення до рішення «Про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів на 2019 рік» були внесені безпосередньо на сесії, проект рішення із вказаними змінами не оприлюднювався.

Допитані судом як свідки ОСОБА_4 , начальник відділу юридичної та кадрової роботи, та ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу юридичної та кадрової роботи, також підтвердили, що внесені селищним головою доповнення не були попередньо оприлюднені, на розгляд постійної комісії не виносились та обговорення не проходили.

Проаналізувавши наведене, суд погоджується із твердженням позивача та її представника, що внаслідок внесених безпосередньо на сесії доповнень, запропонованих селищним головою, на X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області прийнято інше рішення “Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів”, яке за змістом та наслідками суттєво відмінне від попередньо оприлюдненого та розглянутого на постійній комісії проекту рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області від 23.10.2018. При цьому з`ясовані під час судового розгляду обставини свідчить про те, що порядок розгляду та вирішення доповнень до проекту із вказаного питання радою дотримано не було.

Окрім того, зі змісту протоколу сесії Ради від 23.10.2018 вбачається, що затвердження порядку денного сесії відбулося без уточнення того, що розгляд питання про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів включає вирішення питання щодо виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради; із складу загального відділу 1 штатну одиницю завідувача військово-облікового бюро; із складу фінансового управління 2 штатні одиниці головних спеціалістів, а також введення з 01.01.2019 до штатного розпису Любарської селищної ради посаду Першого заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Суд наголошує, що приписи частини 11 статті 59 Закону № 280/97-ВР мають імперативний характер щодо обов`язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх проектів актів останніх, але з відсиланням на норми Закону №2939-VI в частині регулювання порядку такого оприлюднення.

Так, зокрема, нормами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Приписами частини 3 статті 15 Закону №2939-VI визначений граничний термін, в межах якого повинні бути оприлюдненні акти органів місцевого самоврядування, а саме - за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Застереження щодо інших, скорочених, строків оприлюднення вказаних проектів актів, зокрема, - негайно після їх підготовки, містяться у ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР. Однак законодавець, визначаючи скорочені строки, окреслив випадки, за яких вони можуть бути застосовані. Це виникнення надзвичайних ситуацій та інші невідкладні випадки, передбачені законом.

Відтак, враховуючи те, що сторонами не оспорюється відсутність надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків в межах територіальної юрисдикції Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області, проект рішення від 23.10.2018 «Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів» щодо вирішення питання про, зокрема, виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради; із складу загального відділу 1 штатну одиницю завідувача військово-облікового бюро; із складу фінансового управління 2 штатні одиниці головних спеціалістів, а також введення з 01.01.2019 до штатного розпису Любарської селищної ради посаду Першого заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, повинен був бути оприлюднений за 20 робочих днів до 23.10.2018 - дати їх розгляду та прийняття на сесії ради.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що Закон №2939-VI жодного застереження щодо відсутності обов`язку в частині оприлюднення проектів внутрішньоорганізаційних актів, прийняття яких передбачається в майбутньому, приписами статті 15 цього Закону не визначено.

Аналіз наведених положень свідчить на користь висновку, що рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області № 346 від 23.10.2018 “Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів” в частині виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради: 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, прийнято без дотримання процедури ухвалення спірного рішення, передбаченої, зокрема Регламентом.

Розпорядження Любарського селищного голови від 31 січня 2019 року № 22-К “Про фактичне вивільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради ОСОБА_1 ” є реалізацією рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області № 346 від 23.10.2018 “Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів” в частині виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради: 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради. У зв`язку з цим, а також ураховуючи те, що рішення відповідача № 346 від 23.10.2018 в оскаржуваній частині, прийняте з порушеннями процедури прийняття такого рішення, встановленої Законом, тобто не у той спосіб, що визначений законом, суд вважає, що таке рішення не може вважатися законною підставою для звільнення позивача.

Поряд з цим, суд ураховує, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Так, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом на підставі досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, встановлено, що позивачу під час вручення попередження № 1879 від 31.10.2018 було повідомлено про вакантну посаду начальника відділу «Центр надання адміністративних послуг» Любарської селищної ради, на яку не оголошений конкурсний відбір, а в подальшому (лист № 2144) запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника відділу економічного розвитку та інвестицій Любарської селищної ради, конкурс на яку оголошено розпорядженням селищного голови від 11.12.2018 № 305-К. Натомість введеної з 01.01.2019 до штатного розпису Любарської селищної ради, рішенням від 23.10.2018 № 346, посади Першого заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради позивачу запропоновано не було.

В ході судового розгляду справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що позивачу було запропоновано усі вакантні посади, що були наявні за період з моменту попередження про її наступне вивільнення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що розпорядження Любарського селищного голови від 31 січня 2019 року № 22-К “Про фактичне вивільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради ОСОБА_1 ” належить скасуванню як протиправне.

Стосовно позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає слідуюче.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте така підстава у даному випадку відсутня.

Отже, при вирішенні питання щодо поновлення позивача на роботі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинна бути поновлена на посаді з якої вона незаконно звільнена, а саме на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради з 31 січня 2019 року.

Згідно зі ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Згідно зі абз. 3 п. 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Зважаючи на наведене, а також ураховуючи те, що п. 2 розпорядження № 22-К від 31.01.2019 була передбачена виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, суд вважає за необхідне зобов`язати Любарську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2019 року по день ухвалення судового рішення, 25 липня 2019 року, із врахуванням обов`язкових податків та зборів.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 22864,16 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Слід також врахувати, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що незаконним звільненням їй заподіяна значна моральна шкода, оскільки вона перенесла психологічний стрес, що призвело до погіршення стану здоров`я у зв`язку з чим позивач вимушена була проходити лікування, що підтверджується листком непрацездатності. Почала страждати безсонням, відчуває постійну нервову напругу, підвищену втомлюваність, виникли проблеми у сім`ї та із знайомими. Стверджує, що внаслідок незаконного звільнення не має можливості реалізувати свої звички, бажання та уподобання. Щоденно відчуває дискомфорт і нервову напругу, викликані незаконним звільненням та зміною звичного ритму життя. Позивач вважає, що усунути негативні наслідки моральної шкоди зможе за допомогою повноцінного відпочинку тривалістю не менше 24 календарних днів у санаторії, розміщеному в місцевості з сприятливими кліматичними умовами (Карпати), середня вартість 24-х денного відпочинку однієї особи в санаторії в Карпатах з належним рівнем обслуговування, з урахуванням вартості проїзду в обидва кінці залізничним транспортом, може становити 22 864,16 грн.

На думку суду, матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між неправомірною діяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо) позивачу.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

З огляду на те, що судом не встановлено порушень прав позивача зі сторони відповідача, з якими пов`язується відшкодування моральної шкоди, то позов ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 22864,16 грн слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, що позивачем під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн за звернення з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.10.2018 № 346. Квитанція від 27.02.2019, долучена до матеріалів справи.

Решта позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених у даному позові, судовим збором не оплачувалася на підставі ст.ст. 3, 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За наведених обставин та з урахуванням обсягу задоволених позовних вимог, суд вважає, що понесені позивачем витрати зі сплати судового в сумі 768,40 грн слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Любарської селищної ради.

В силу приписів п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області (вул. Незалежності, 38, смт. Любар, Любарський район, Житомирська область, 13100, ідентифікаційний код: 04345664) про визнання незаконними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення X сесії VIII скликання Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області № 346 від 23.10.2018 «Про внесення змін до структури та штатної структури та штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчих органів» в частині виведення з 01.01.2019 із штатного розпису Любарської селищної ради: 2 штатні одиниці заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Любарського селищного голови від 31 січня 2019 року № 22-К «Про фактичне вивільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любарської селищної ради з 31 січня 2019 року.

Зобов`язати Любарську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2019 року по день ухвалення судового рішення, 25 липня 2019 року, із врахуванням обов`язкових податків та зборів.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любарської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині присудження виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 08 серпня 2019 року