Рішення № 83544672, 08.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Справа № 160/3497/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – відповідач) в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 13.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 порядок виконання рішення суду не порушувала, постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до її відома, а саме провадження було відкрито незаконно, тому що на території Чечелівського району м. Дніпра ОСОБА_1 ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувану ОСОБА_2 так і відділу ДВС. Таким чином, були відсутні правові підстави для накладення штрафу визначені ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” на які посилався державний виконавець, а саме постанова не мотивована і оформлена із порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, в тому числі не містить мотивів, за яких державний виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій. Позивач стверджує, що вона згодна виконувати рішення суду, однак, ні стягувач, ні державний виконавець до неї не звертались з цього приводу у визначений законом спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року залучено до участі у справі № 160/3497/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року зупинено провадження у справі № 160/3497/19 до перегляду ухвали про відкриття провадження у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року поновлено провадження у справі та призначене судове засідання на 08 серпня 2019 року.

07 серпня 2019 року на адресу суду від третьої особи – ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, дії старшого державного виконавця законі і відповідні у даній ситуації, а дії ОСОБА_1 спрямовані на позбавлення ОСОБА_2 можливості виховувати та спілкуватися з власною дитиною. Позивач повідомляє в судових інстанціях неправдиві відомості. Незаконне утримання малолітнього сина та його навчання за межами України впливає на невиконання судового рішення загалом. Також зазначив, що боржником ОСОБА_1 було сплачено 3 штрафи на загальну суму 8500,00 грн.

08 серпня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що, зокрема, 18.03.2019 року старшим державним виконавцем Мазур А.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження на адреси вказані у виконавчому документі рекомендованим листом, з огляду на що, у відповідності до ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Крім того, постанова від 13.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_1 є такою, що прийнята правомірно та у відповідності до норм Закону України “Про виконавче провадження”, яка винесена на підставі акту державного виконавця від 13.04.2019 року, яким було встановлено: "виходом державного виконавця 13.04.2019 за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_1 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_4 . Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною на час шкільних канікул державному виконавцю не повідомлено". Також, відповідач зазначив, що згідно постанови Верховний Суд України поновив виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року. Відповідач зауважив, що представник позивача вважає доведеним факт обізнаності державного виконавця проживання ОСОБА_1 за межами України, оскільки у державного виконавця перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , в якому аліменти перераховуються у Польщу, одна дане виконавче провадження було передано державному виконавцю Мазур А.С. тільки 08.04.2019 року.

Представник позивача, через канцелярію суду 08 серпня 2019 року, подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду 08 серпня 2019 року, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та копії матеріалів виконавчого провадження.

Третя особа – ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Третьою особою ОСОБА_2 подане клопотання про витребування доказів, однак суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки в письмовому клопотанні, не зазначає обставини, які можуть підтвердити визначені докази, або аргументи, які вони можуть спростувати в даній справі. Не зазначає заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цих доказів самостійно, не надає належних та допустимих письмових доказів вжиття таких заходів.

Третьою особою ОСОБА_2 подане клопотання про накладення штрафу за введення в оману суду та зловживання процесуальними правами на позивача та її представника, однак суд не знайшов підстав для притягнення представника позивача до відповідальності, оскільки не вбачає зловживання процесуальними правами в даній справі.

Третьою особою ОСОБА_2 подане клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/3463/19, в якій предметом оскарження є постанова державного виконавця від 23.03.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 1700,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, однак суд не знайшов підстав для зупинення провадження по даній справі, оскільки підстави винесення постанови державного виконавця від 13.04.2019 року є самостійними та відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

Третьою особою ОСОБА_2 подане клопотання про особисту участь позивача та допит як свідка - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відомі їм обставини, що мають значення для справи, однак суд не знайшов підстав для визнання явки у судове засідання ОСОБА_1 обов`язковою, та допиту саме як свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки позивач, представник позивача та третя особа надали свої пояснення про відомі їм обставини щодо предмету позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 у справі № 175/5360/13-ц, апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 – задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_4 : в задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволених частково позовних вимог ОСОБА_5 , в частині задоволених частково позовних вимог ОСОБА_7 — скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_4 — відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління – служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 року, видано виконавчий лист, згідно з яким:

1) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином:

- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини — 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;

- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;

- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;

- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;

- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;

- день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;

- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;

- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709ск18):

- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц;

- зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18):

- касаційні скарги ОСОБА_1 , подані її представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , і касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення;

- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 залишено без змін;

- поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018.

18 березня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною було відкрито виконавче провадження № 58654717 з приводу виконання виконавчого листа виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі № 175/5360/13-ц.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 оскаржена у судовому порядку 17.04.2019 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81275321).

23 березня 2019 старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 1 700,00 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст. 63, 75 ЗУ “Про виконавче провадження”, у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду.

25 березня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. на користь держави із посиланням на ст. ст. 63, 75 ЗУ “Про виконавче провадження”, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин.

08 квітня 2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. на користь держави із посиланням на ст. ст. 63, 75 ЗУ “Про виконавче провадження”, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин.

11 квітня 2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. на користь держави із посиланням на ст. ст. 63, 75 ЗУ “Про виконавче провадження”, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин.

13 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Мазур А.С. було складено акт державного виконавця при виконанні виконавчого листа № 175/5360/13-ц від 02.07.2018 року, яким було встановлено, що виходом державного виконавця 13.04.2019 року за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_1 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_4 . Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною на час шкільних канікул державному виконавцю не повідомлено.

На підставі означеного акту, 13.04.2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. на користь держави із посиланням на ст. ст. 63, 75 ЗУ “Про виконавче провадження”, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин.

Позивач не погодившись із постановою державного виконавця про накладення штрафу від 13.04.2019 року, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, суд виходить із наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною); за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Статтею 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно пункту 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За вказаних обставин державний виконавець зобов`язаний перевірити стан виконання рішення наступного робочого дня після закінчення строку, вказаного у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу.

Судом на підставі аналізу вказаних вище норм Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції з організації примусового виконання рішень яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, встановлено, що державний виконавець під час виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, вправі винести лише дві постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання виконавчого документу; після цього державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження.

При цьому, з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_9 проживають у АДРЕСА_2 , згідно з свідоцтва про реєстрацію тимчасового проживання.

Із матеріалів справи вбачається, що державний виконавець мав відомості про проживання позивача з сином за межами України у м. Краків, Польща, оскільки є державним виконавцем у виконавчому провадження про стягнення аліментів на користь матері, в якому аліменти перераховуються у Польщу та яке було передано державному виконавцю саме 08.04.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Також, 25 січня 2019 року до відповідача була подана заява про примусове виконання рішення, в якій була зазначена адреса позивачки та її телефон, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, 21 березня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила повідомляти її письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: 30-412 АДРЕСА_2 .

Однак, не зважаючи на обізнаність відповідача стосовно адреси місця проживання ОСОБА_1 , оскаржувана постанова направлялась на адресу: АДРЕСА_3 , що, на переконання суду є порушенням Закону України “Про виконавче провадження”.

Також, з урахуванням даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не було враховано приписи ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено послідовність дій виконавця, та не зважаючи на наявність чотирьох постанов про накладення штрафу, три з яких були винесені за повторне невиконання рішення суду, відповідачем було винесено вчетверте постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду, винесення якої не передбачено ст. 75 «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що відповідачем не підтверджено невиконання позивачем без поважних причин рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Вирішуючи питання щодо понесених судових витрат позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову надано платіжне доручення № 213 від 17.04.2019 року про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач не спростував заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.

Між адвокатом Вербою Андрієм Петровичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 16.04.2019 року.

Відповідно до підпункті 1.1. статті 1 «Предмет договору» довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про та скасування постанови державного виконавця від 13.04.2019 року про накладання штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400 грн. у виконавчому провадженні № 58654717.

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 17.04.2019 року встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н від 16.04.2019 року “Виконавцем” надана наступна правнича допомога: усні консультації з правових питань: кількість витраченого часу 1, сума витрат - 1000 грн.; проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат – 500 грн.; збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження: кількість витраченого часу – 0,5 сума витрат - 500 грн.; підготовка позовної заяви: кількість витраченого часу - 2 сума витрат - 2000 грн.; надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в тому числі правова оцінка судової перспективи справи: кількість витраченого часу – 0,5, сума витрат - 500 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 17.04.2019 року послуги надані належної якості та відповідно до умов договору. Вартість наданих послуг становить 4 500 грн., з яких сплачено 1 500 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 17.04.2019 року із зазначенням призначення платежу, що відповідає предмету позову.

У матеріалах справи міститься ордер від 16.04.2019 року на представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 16.04.2019 року.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011 року, яке видано ОСОБА_8 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені фактичні витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 13.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_1 .

Стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, код ЄДРПОУ 34984488) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.)

Стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, код ЄДРПОУ 34984488) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 гривень (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст.287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко