Рішення № 83544657, 03.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 160/3631/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібопродукт» до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправним та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібопродукт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Херсонській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень №ХС 680/1148/АВ/П від 01.04.2019 та Постанову про накладення штрафу №ХС 3680/1148/АВ/П/ТД-ФС від 02.04.2019.

В обґрунтування позову зазначено, що підприємство не має на балансі засобів виробництва (тимчасових споруд, кіосків, лотків) та персоналу у штаті, які б дозволяли йому здійснювати роздрібний продаж хліба та хлібобулочної продукції на території Херсонської області. Також, позивач зазначає, що відповідач безпідставно зробив висновок про фактичне працевлаштування осіб на підприємство, при цьому не з`ясувавши навіть їх особисті дані та кількість таких працівників. Позивач наголошує на тому, що в постанові про накладення штрафу відсутні відомості про робочі місця працівників. Під час проведення перевірки не було з`ясовано питання права власності на об`єкти торгівлі. Відповідачем не зафіксовані жодні факти або докази, які б підтверджували наявність фактичних трудових відносин позивача з працівниками. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про протиправність припису та постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито загальне позовне провадження з призначення підготовчого засідання 04.06.2019.

В судове засідання 04.06.2019 з`явився представник позивача, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та відкладено розгляд справи на 02.07.2019.

В судове засідання 02.07.2019 сторони не з`явились.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про правомірність проведення інспекційного відвідування. У відзиві зазначено, що працівники надали усні та письмові пояснення в яких зазначили, що роботодавцем є ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт», але трудових договорів з ним не укладалось. У відзиві зазначається, що на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 751 140 грн. у зв`язку з порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» зареєстровано як юридична особа 02.02.2017.

Видами діяльності підприємства є:

Код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний);

Код КВЕД 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання;

Код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів;

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами;

Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

Код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідачем з 05.03.2019 по 20.03.2019 було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» за результатами якого складено Акт від 20.03.2019 №ХС3680/1148/АВ (далі – Акт). Згідно акту перевірку адреса здійснення діяльності позивача торгівельні об`єкти (ларьки), які знаходяться на території населених пунктів Великоолександрівського району в смт. Велика Олександрівка АДРЕСА_1 с АДРЕСА_2 Старосілля, с.Новодмитрівка, смт. Біла Криниця. Актом встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: шість працівників допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, та повідомлення до органу ДФС.

В Акті зазначено, під час інспекційного відвідування було встановлено, що 05 та 06 березня 2019 року ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» допущено до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які виконували обов`язки продавця хлібобулочних виробів в малих архітектурних формах торгівельних об`єктах (ларьки), які розміщені на території населених пунктів Великоолександрівського району.

В підтвердження висновків Акту відповідачем надано:

- копію Договору від 08.02.2019 б/н про надання послуг, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 за умовами якого остання зобов`язується надавати послуги з дослідження ринку хлібобулочних виробів для позивача в межах населеного пункту с. Новодмитрівка. Термін виконання робіт: з 08.02.2019 по 08.05.2019;

- копію Договору від 08.02.2019 б/н про надання послуг, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 за умовами якого остання зобов`язується надавати послуги з дослідження ринку хлібобулочних виробів для позивача в межах населеного пункту В.Олександрівка. Термін виконання робіт: з 08.02.2019 по 08.05.2019;

- копію Договору від 08.02.2019 б/н про надання послуг, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 за умовами якого остання зобов`язується надавати послуги з дослідження ринку хлібобулочних виробів для позивача в межах населеного пункту с. Біла Криниця. Термін виконання робіт: з 08.02.2019 по 08.05.2019;

- копії письмових опитувань від 05.03.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Будь-які документи стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідачем не надано.

Тобто, висновки відповідача щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях осіб, які нібито працювали ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на підприємстві позивача та копіями договорів про надання послуг з означеними громадянами.

В Постанові від 02.04.2019 №ХС 3680/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу зазначено, що під час інспекційного відвідування з`ясовано, що ОСОБА_2 є продавцем та працює на ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» з 2009 року, ОСОБА_3 – з 2011 року.

Проте, суд критично ставиться до таких висновків відповідача, так як ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» зареєстровано як юридичну особу лише в 2017 році, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» (а.с. 37).

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що відносини між сторонами є трудовими, що підтверджується матеріалами контрольного заходу, але надані договори за своїм змістом є цивільно-правовими і не відповідають трудовому договору.

Судом досліджено наданий відповідачем відеодоказ. Проте, такий доказ критично оцінюється судом, оскільки неможливо встановити, що опитані особи є саме тими особами, що зазначені в Акті, також не підтверджено, що приміщення, в яких перебувають особи, та сам товар мають відношення до ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт», а також відсутнє підтвердження того, що відеозапис проведено саме в тих населених пунктах, що зазначені в Акті.

В ході судового розгляду справи, так само як і в ході інспектування, не встановлено волевиявлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на укладення саме трудових договорів.

Суд зазначає, що стосовно таких осіб як ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріали справи не містять жодного доказу, а відповідачем не доведено факт перебування означених осіб ні в трудових відносинах, ні в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу зазначеної норми, трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України «Про охорону праці» та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори (за винятком частини 1 статті 24 КЗпП України), а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд звертає увагу, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг, трудові відносини не виникають. Виконавець, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Суд такж звертає увагу, що при оформленні трудового договору фізична особа повинна систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Укладення трудових договорів можливо тільки за вільним волевиявленням осіб.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналіз правовідносин між позивачем та спірними особами вказує, що фізичні особи за договорами не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, не перебували у підлеглості до його посадових осіб, не отримували заробітної плати (тобто щомісячної плати за виконання певної трудової функції).

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності ознак трудових договорів в угодах цивільно-правового характеру спростовані вимогами чинного законодавства та матеріалами прави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо використання позивачем праці найманих робітників без оформлення трудових відносин.

Одночасно, суд звертає увагу, що особи, які проводять інспекційні відвідування не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваних рішень перед судом не доведена.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72 - 77, 90, 139, 241, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський Хлібопродукт» до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправним та скасування постанови та припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень від 01.04.2019 №ХС3680/1148/АВ/П та Постанову про накладення штрафу від 02.04.2019 №ХС3680/1148/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібопродукт» судовий збір у розмірі 13 188,11 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська