Рішення № 83544634, 05.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Справа № 160/3496/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019 року представник позивача ОСОБА_1 (далі – позивач) – адвокат Верба Андрій Петрович звернувся до адміністративного суду з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 11 квітня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона не погоджується із винесеною постановою від 11.04.2019 року про накладення штрафу, оскільки рішення суду вона виконує в добровільному порядку, визначеному судовим рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає. Однак ОСОБА_2 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов`язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою; постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена їй до відома, а саме: провадження було відкрито протиправно тому, що на території Чечелівського району м.Дніпра позивач ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувачу ОСОБА_2 так і державним виконавцям Чечелівського ВДВС міста Дніпра.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року дану позовну було повернуто позивачеві, відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року в адміністративній справі №160/3496/19 скасовано, та дану справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 23.07.2019 року справу було передано судді Кучмі К.С. - 24.07.2019 року.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

На виконання ухвали суду, 31.07.2019 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

31.07.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

До суду 05.08.2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву на адресу суду відповідач не надіслав.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у додаткових поясненнях, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 р. у справі №175/5360/13-ц, провадження №22-ц/774/1579/18: апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 – задоволено частково; рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 р. в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_5 : в задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволених частково позовних вимог ОСОБА_3 , в частині задоволених частково позовних вимог ОСОБА_6 скасоване:

- у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_5 відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління – служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини відмовлено;

- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним відмовлено;

- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним відмовлено;

- в іншій частині рішення залишено без змін.

Судом також встановлено, що 02.07.2018 р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 р. видано виконавчий лист по справі №175/5360/13-ц, згідно якого суд вирішив:

1) зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:

- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини — 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;

- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;

- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;

- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;

- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;

- день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;

- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;

- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 р. у справі № 175/5360/13-ц провадження № 61-37709ск18: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц; зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 175/5360/13-ц, провадження №61-37709св18: касаційні скарги ОСОБА_1 , подані її представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , і касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 залишено без змін; поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 р. у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 р.

Судом також встановлено, що 18.03.2019 р. стягувач ОСОБА_2 звернувся до Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою від 14.03.2019 р. про прийняття до примусового виконання виконавчого листа та здійснення виконавчих дій за місцем проживання стягувача.

18.03.2019 р. старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58654717 з виконання виконавчого листа №175/5360/13-ц, виданого 02.07.2018 р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.

23.03.2019 р. старшим державним виконавцем Мазур А.С. у виконавчому провадженні №58654717 було винесено постанову якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 1 700 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст.63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Із постанови вбачається що підставою для накладення штрафу є те, що: «Виходом державного виконавця 23.03.2019 за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_8 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_5 . Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною на час шкільних канікул державному виконавцю не повідомлено».

25.03.2019 р. старшим державним виконавцем Мазур А.С. у виконавчому провадженні №58654717 було винесено постанову якою на позивача було накладено штраф і розмірі 3 400 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст.63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Із постанови вбачається що підставою для накладення штрафу є повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, оскільки: «виходом державного виконавця 25.03.2019 за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . боржник ОСОБА_1 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_5 . Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною на час шкільних канікул державному виконавцю не повідомлено».

08.04.2019 р. старшим державним виконавцем Мазур А.С. у виконавчому провадженні №58654717 було винесено постанову якою на позивача було повторно накладено штраф в розмірі 3 400 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст.63, 75 ЗУ «Пре виконавче провадження». Із постанови вбачається що підставою для накладення штрафу є те, що «08.04.2019 року в присутності державного виконавця стягувачем було здійснено на телефон боржник ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) дзвінок, однак ніхто не відповів (12 год 27 хв). Також здійснено дзвінок на інший відомий телефонний номер ( НОМЕР_2 ), який на час здійснення дзвінка знаходився поза межами доступу (12 год 30 хв). Жодних повідомлень та попереджень про неможливість виконання рішення суду на адресу ні відділу ні стягувача не надходило».

11.04.2019 р. старшим державним виконавцем Мазур А.С. у виконавчому провадженні №58654717 було винесено спірну постанову якою на ОСОБА_1 було повторно накладено штраф в розмірі 3 400 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст.63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Із постанови вбачається що підставою для накладення штрафу є те, що «11.04.2019 року в присутності державного виконавця стягувачем було здійснено на телефон боржника ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) дзвінок, однак ніхто не відповів (11 год 31 хв). Також здійснено дзвінок на інший відомий телефонний номер ( НОМЕР_2 ), який на час здійснення дзвінка знаходився поза межами доступу (11 год 30 хв)».

Правомірність та обґрунтованість постанови від 11.04.2019 року ВП № 58654717 про накладення штрафу є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі №1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

В силу частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII: за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною); за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Статтею 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 75 Закону № 1404-VIII: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання; у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судом не встановлено, що місцем проживання позивача у 2019 році є АДРЕСА_2 . Відповідач мала відомості про проживання позивача з сином за межами України у м.Краків, Республіка Польща.

Тільки у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що передбачено частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII.

В цьому спорі 11.04.2019 р. штраф у розмірі 3 400 грн. застосовано за повторне невиконання рішення суду.

Вперше за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено штраф у розмірі 1 700 грн. постановою від 23.03.2019 р. Вказаною постановою застосовано штраф за невиконання рішення у зв`язку з тим, що, боржник ОСОБА_1 не з`явилась на АДРЕСА_1 разом із дитиною ОСОБА_5 .

В своїх письмових поясненнях представник позивача зазначив, що в оскаржуваній постанові по накладення штрафу від 11.04.2019 року державний виконавець не посилається на акт, який вона зобов`язана була скласти навіть суто формально виконуючи вимоги закону. Такий акт також відсутній в АСВП, що підтверджує ту обставину про те, що на час складення постанови він не складався і був відсутній.

Судом на підставі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що фактично на позивача накладено штраф за те, що остання не відповіла на один телефонний дзвінок державного виконавця. Також здійснено дзвінок на інший відомий телефонний номер, який на час здійснення дзвінка знаходився поза межами доступу.

Однак виконавчим документом позивача не зобов`язано відповідати на телефонні дзвінки; позивача зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_2 брати участі у вихованні та вільному спілкуванні із сином – ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, судом не встановлено факту накладення державним виконавцем штрафу постановою від 11.04.2019 року на позивача саме за невиконання вимог виконавчого документу, оскільки державним виконавцем у оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином позивач не виконала виконавчий документ.

Таким чином, відповідачем не підтверджено невиконання без поважних причин судового рішення позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець при винесенні постанови від 11.04.2019 року ВП № 58654717 діяла не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем при поданні позову надано платіжне доручення № 212 від 17.04.2019 р. про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. Отже, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між адвокатом Вербою А.П. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 16.04.2019 р. б/н.

Відповідно до підпункті 1.1 статті 1 «Предмет договору» довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 11.04.2019 р. про накладання штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400 грн. у виконавчому провадженні № 58654717.

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 17.04.2019 р. встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н від 16.04.2019 р. «Виконавцем» надана наступна правнича допомога: усні консультації з правових питань: кількість витраченого часу 1, сума витрат 1 000 грн.; проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ: кількість витраченого часу 0,5, сума витрат 500 грн.; збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження: кількість витраченого часу 0,5, сума витрат 500 грн.; підготовка позовної заяви: кількість витраченого часу 2, сума витрат 2 000 грн.; надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в тому числі правова оцінка судової перспективи справи: кількість витраченого часу 0,5, сума витрат 500 грн.

Вартість наданих послуг становить 4 500 грн., з яких позивачем сплачено 1 500 грн. На підтвердження сплати 1 500 грн. за надані послуги адвокату Вербі А.П. надано квитанцію №26255 від 17.04.2019 р.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги, що дана справа не складною (за обсягом доказів), а також те, що ціна позову складає 3 400 грн. А також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що витрати позивача на правничу допомогу адвоката сплачено лише на суму 1 500 грн., то, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката саме у цьому розмірі 1 500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 11.04.2019 р. про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_1 .

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул.Надії Олексієнко, 100, м.Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 34984488) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма