Рішення № 83544531, 29.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 липня 2019 р. Справа № 120/1626/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Бурки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в листопаді 2018 року отримавши податкову вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску позивач дізнався, що відповідач самовільно вчинив дії щодо взяття 03.06.2016 його на облік (реєстрацію) як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвоката. Позивач вважає такі дії відповідача щодо взяття його на облік як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, протиправними, такими, що порушують його права та призводять до подвійного оподаткування його діяльності, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.06.2019 року підготовче засідання було відкладено за обгрунтованими клопотаннями позивача та представника відповідача, про що постановлено усну ухвалу з занесенням в протокол судового засідання ( а.с. 51 ).

24.06.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову мотивуючи це тим, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, позивач є адвокатом, який проводить адвокатську діяльність індивідуально. В то й же час ОСОБА_1 згідно даних ЄДР зареєстрований як підприємець – фізична особа. Таким чином, ОСОБА_1 було встановлено ознаку незалежної професійної діяльності – адвокат. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. На підставі зазначеного, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області вчинено дії щодо взяття 03.06.2013 року позивача на облік (реєстрацію) як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвоката, та в подальшому здійснено йому нарахування єдиного соціального внеску та винесено вимогу про сплату боргу.

Також, зазначає, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою — підприємцем. Разом з тим, згідно з нормами Закону України № 5076 та ПК України для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем (а.с. 54-60).

01.07.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому він вказав, що відповідач у своєму відзиві не спростував твердження та аргументи, наведені позивачем у позовній заяві ( а.с. 64 – 65 ).

09.07.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі. Вказане клопотання представник обґрунтовує тим, що Верховним Судом відкрито провадження у зразковій справі за №520/3939/19, в якій позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою позивачу - самозайнятій особі - нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На думку представника відповідача, справа №120/1626/19-а та справа №520/3939/19 є аналогічними, що вказує на те що дані адміністративні справи є типовими ( а.с. 67 ).

Ухвалою суду від 09.07.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі відмовлено ( а.с. 79 ).

Ухвалою суду від 25.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті ( а.с. 107 ).

Розгляд справи по суті було розпочато 25.07.2019 року та оголошено перерву в судовому засіданні до 29.07.2019.

У судовому засіданні позивач просив адміністративний позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на доводи, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд встановив наступне.

03.02.2006 року Вінницькою РДА проведена державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця за основним видом економічної діяльності - 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с. 10-12). У встановленому законом порядку ОСОБА_1 був взятий 07.02.2006 року на облік як платник податків у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та з 01.01.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску 2 групи (а.с. 16).

Відповідно до реєстраційних даних платника ( витяг з ІС «Податковий блок»), з 27.06.2006 року зареєстрований платником ЄСВ, як фізична особа – підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування – єдиний податок ( категорія страхувальника – 213).

08.11.2018 року на ім`я позивача ГУ ДФС в Вінницькій області було направлено вимогу про сплату боргу по єдиному соціальному внеску як самозайнятої особи – адвоката.

Вказана вимога була оскаржена позивачем до Вінницького окружного адміністративного суду, який 04.02.2019 постановив рішення, яким визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо винесення вимоги про сплату боргу №Ф- 308/92-50 від 08.11.2018 та скасував вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу № Ф-308/92-50 від 08.11.2018 ( а.с. 17 – 22 ). Зазначене рішення суду набуло законної сили 18.04.2019 року ( а.с. 35 – 36 ).

22.02.2019 позивач звернувся до керівника ГУ ДФС у Вінницькій області з листом про зняття його з обліку платника податків, як самозайнятої особи – адвоката, з 03.06.2013 ( з дати самовільного взяття на облік) ( а.с. 23 – 24 ).

Відповідачем надано відповідь №8533/М/02-32-50-09-01 від 03.04.019 на зазначене звернення позивача, в якій вказано, що на підставі інформації, отриманої від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на території Вінницької області, та включені до відповідних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, зокрема в Єдиному реєстрі адвокатів України встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність.

У відповідності до вимог абзацу 4 п.6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. N1588, (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за N1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014р. N462 (зі змінами)), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

10.04.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до керівника ГУ ДФС в Вінницькій області з заявою про зняття з обліку та надання документів ( а.с. 28 – 31 ).

Відповідачем надано відповідь №11975/М/02-32-50-09-01 від 26.04.2019, в якій вказано, що у зв`язку з тим, що станом на 24.04.2019 року в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу або припинення/зупинення адвокатської діяльності ОСОБА_1 . Вінницьке управління ГУ ДФС у Вінницькій області залишило без руху подані позивачем заяви за формою N8-ОПП та за формою N 7-ЄСВ ( а.с. 32 – 34 ).

Позивач не погоджується з діями податкового органу щодо взяття його на облік як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність – адвокат, вважає їх протиправними та такими, що призводять до подвійного оподаткування діяльності позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача в обгрунтування заявленого позову, а також запереченням відповідача щодо позовних вимог, суд зауважує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 63.1 - 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПК України) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п. 63.5 ст. 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб врегульовано нормами ст. 65 ПК України.

Так, пунктами 65.1 – 65.5 ст. 65 ПК України визначено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (п.65.2).

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі:

65.4.1. наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;

65.4.2. коли документи подані за неналежним місцем обліку;

65.4.3. коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними;

65.4.4. коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа;

65.4.5. неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік (п. 65.4).

Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність).

Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 65.5)

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає суду змогу зробити висновок, що Податковим кодексом України встановлено обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, або у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. В той же час, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Як встановлено судом, 03.02.2006 року Вінницькою РДА проведена державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця за основним видом економічної діяльності - 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності (а.с. 11-12). У встановленому законом порядку ОСОБА_1 був взятий 07.02.2006 року на облік як платник податків у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та з 01.01.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску 2 групи (а.с. 16).

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та положень пунктів 65.3 – 65.5 ст. 65 ПК України, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для взяття на облік ОСОБА_1 як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвоката, оскільки ОСОБА_1 станом на 03.06.2013 року вже був взятий на облік як самозайнята особа (з 03.02.2006 року – фізична особа – підприємець, основний вид економічної діяльності - 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; надання комбінованих офісних адміністративних послуг). Крім того, суд наголошує, що позивач не подавав відповідну заяву та необхідні документи, передбачені п. 65.3 ст. 65 ПК України, а податковий орган відповідно до чинних положень ПК України не наділений повноваженнями самостійно брати на облік особу, яка здійснюють незалежну професійну діяльність, без подання такою особою відповідної заяви та документів.

Суд не бере до уваги та критично оцінює надану представником відповідача заяву для самозайнятих осіб ( форма №5-ОПП ) ( а.с. 87 ), оскільки остання не містить дати її складання, прізвища, ім`я та по – батькові особи, яка її склала, а також підпису позивача. Відтак, зазначена заява не відповідає вимогам до офіційного документу і не є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст. 72 – 75 КАС України ( а.с. 87 ).

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд також враховує, що порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

А згідно з п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 8 ст.9 Закону №2464-VІ встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст.13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності позивача є консультування з питань комерційної діяльності. 07.02.2006 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області позивач взятий на облік як платник податків, а 27.06.2006 - як платник єдиного внеску (а.с. 86).

Згідно з свідоцтвом №3014/10 від 22.12.2005 року позивач має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27).

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач був самозайнятою особою, який здійснював підприємницьку діяльність, маючи право здійснювати незалежну професійну діяльність (адвокат).

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом фактичного здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у п.п.1,4,5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у п.п.1,4,5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Частина 4 ст.5 Закону № 2464-VІ передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755), контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.4 Розділу VІ Порядку №1162, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою “платник не подав заяви для взяття на облік”.

Водночас, п.6.7 Розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок №1588) встановлює, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців:

1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:

заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8);

копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

2) контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі:

наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;

коли документи подані за неналежним місцем обліку;

коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними;

коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа;

неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік такої самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік.

4) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Пунктом 6.8 Порядку №1588 передбачено, якщо контролюючим органом за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку у контролюючому органі, контролюючий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття її на облік.

Виходячи з вище викладених положень, суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону України № 2464.

За таких обставин, позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 2 групи єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року справа №К/800/44702/14.

З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, та щодо особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа (фізична особа – підприємець) не грунтується на нормах закону, а тому дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо взяття позивача на облік як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність – адвоката, є протиправними.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зауважує, що він не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 5 та ч. 1, 2 ст.245 КАС України, а тому керуючись зазначеними правовими нормами, а також положеннями ч. 2 ст. 5 та ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача за встановлених обставин буде рішення щодо зобов`язання Головне управління ДФС у Вінницькій області зняти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність – адвокат.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що з вище наведених мотивів та підстав адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Головного управління ДФС у Вінницькій області слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо взяття на подвійний облік фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , як фізичну особу, яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області зняти ОСОБА_1 з обліку як платника податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвоката.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165) понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна