Ухвала суду № 83543742, 07.08.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5136/19

Провадження № 1-кс/202/8438/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

7 серпня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., ознайомившись із клопотанням прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Лавровичем А.І. про арешт майна в кримінальному провадженні №12018040540000022 від 11.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 1, 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Лаврович А.І. звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730768612101), який відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_1 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Дане клопотання підлягає поверненню прокурору за наступних підстав:

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Аналіз наведених норми свідчить, що з метою забезпечення кримінального провадження, у тому числі збереження речових доказів, арешт накладається не на будь-яке майно, а щодо якого доведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо.

При цьому частиною другою статті 171 КПК України встановлені вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна.

Зокрема, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету арешту відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Зазначене кореспондується з частиною 5 статті 173 КПК України, відповідно до якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави арешту майна.

З цього логічним є висновок, що з огляду на засади кримінального провадження, зокрема диспозитивність кримінального процесу, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна має перевірити наявність підстав для арешту, які зазначені у клопотанні слідчого або прокурора, а не визначати їх самостійно.

В даному випадку подане прокурором клопотання про арешт майна вищевказаним вимогам не відповідає.

Так, у клопотанні прокурора не зазначено підстави арешту житлового будинку відповідно до положень статті 170 КПК України, а саме з клопотання не вбачається, що відносно цього майна існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо та з боку яких осіб, а лише зазначено, що це майно визнано речовим доказом.

Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, клопотання про арешт майна необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин.

Керуючись ст. 172 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Лавровича А.І. про арешт житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730768612101), подане у кримінальному провадженні №12018040540000022 від 11.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 1, 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України, повернути прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області Лавровичу А.І. для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко