Рішення № 83543104, 30.07.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/877/17

Провадження №2/173/7/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - Гези С.І

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 року до суду звернувся позивач АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

05.07.2017 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2017 року.

18.08.2017 року відповідачем надані заперечення на позов.

21.08.2019 року розгляд справи відкладений за клопотанням відповідача. Справа призначена на до розгляду на 09.10.2019 року.

05.10.2017 року відповідачем наданий зустрічний позов, який ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2019 року прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

09.10.2019 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою представника позивача в судове засідання. Справу призначено до розгляду на 04.12.2017 року.

04.12.2017 року розгляд справи відкладний в зв`язку з неявкою сторін в судове засідання. Справа призначена до розгляду на 09.02.2018 року.

09.02.2018 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання. Справи призначена до розгляду на 24.04.2018 року.

24.04.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні в зв`язку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів. Справу призначено до розгляду на 20.06.2018 року.

20.06.2018 року розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача. Справу призначено до розгляду на 22.10.2018 року.

22.10.2018 року розгляд справи відкладений за клопотанням сторін. Справа призначена до розгляду на 09.01.2019 року

09.01.2019 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою сторін в судове засідання. Справа призначена до розгляду на 25.03.2019 року

25.03.2019 року розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача. Справа призначена до розгляду 30.07.2019 року

Сторонам та учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

30.07.2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно первісної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 18.01.2010 року, яка виникла станом на 17.04.2017 року в загальній сумі 23622.12. 00 грн., яка складається з наступного:

- 10172.70 грн., заборгованість за кредитом.

- 4467.42 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 7380.95 грн.,. заборгованість за пенею та комісією;

- 500.00 грн., штраф фіксована частина;

- 1101.05 штраф процентна складова.

А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим написав заяву № б/н від 18.01.2010, згідно якої отримав кредит у розмірі 2800 грн., вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання Банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі,в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 « Умов та правил надання банківських послуг»

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , станом на 17.04.2017 року має заборгованість в загальній сумі 23622. 12 грн., яка складається з наступного:

- 10172.70 грн., заборгованість за кредитом.

- 4467.42 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 7380.95 грн.,. заборгованість за пенею та комісією;

- 500.00 грн., штраф фіксована частина;

- 1101.05 штраф процентна складова.

Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною завою до АТ КБ «ПРИВАТБАК» згідно якої просив визнати недійсним кредитний договір укладений відповідно до анкети - заяви від 18.01.2010 року б/н між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ним. Застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з нього на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти в розмірі 10172.70 грн., з урахуванням відповідно до ст. 625 ЦКУ індексу інфляції в сумі 966.41 грн. та 3% річних в сумі 305 грн. 18 коп., за мінусом примусово стягнених з заробітної плати коштів в розмірі 3443.83 грн. та стягнути з нього на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 8000.46 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: оспорюваний правочин (договір від 18.01.2010 року б/н) був вчинений 18.01.2018 року. при вчиненні даного правочину банком не була дотримана письмова форма його укладення. Форма анкети-заяви, яку він підписав та заповнив не відповідає Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», в редакції, яка діяла а час її заповнення. Крім того умови, викладені в даній заяві-анкеті звужують його права, передбачені Конституцією України, що не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів».

Також у березні 2014 року під час укладання нового договору на картковий поточний рахунок, як стверджує відповідач, продовження укладеного 18.01.2010 року кредитного договору та видачі нової картки з новим рахунком та нарахування штрафних санкцій, відповідачем повністю проігноровано вимоги ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Так як в березні 2014 року він звернувся до відповідача з проханням відкрити поточний картковий рахунок для переказу безготівкових коштів на пластикову картку з терміналу банку, щоб мати можливість тримати кошти на картці в безготівковому вигляді. Відповідач надав йому пластикову картку, якою він користувався понад один рік.

В анкеті-заяві доданій до первинного позову відповідача про стягнення з нього заборгованості номер рахунку зазначений № НОМЕР_1 , який є істотною умовою кредитного договору, а номер рахунку картки, на яку банк перерахував кошти в сумі 10172.70 грн. є № НОМЕР_3. Крім того до договору додану копію його паспорту в якому зазначено місце його реєстрації м. Верхньодніпровськ починаючи з 29.11.2013 року. Дану копію паспорта він надавав відповідачу у березні 2014 року під час укладення договору на використання банківського рахунку, що підтверджує його інформацію про те, що договір від 18.01.2010 року б/н був розірваний 21.05.2011 року, що й стало підставою звернення до суду

В судовому засіданні представник позивача за первісною позовною заявою позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що в 2014 році був здійснений перевипуск картки відповідачу, а кредитний договір залишився той самий. Анкета -заява в 2014 році відповідачем заповнювалась в зв`язку з тим, що змінились його особисті дані, а саме: місце проживання. Тому просить задовольнити позовні вимоги за первісним позовом і відмовити у задоволенні позову за зустрічною позовною заявою.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог за первісним позовом посилаючись на наступне: в 2010 році він звернувся до банку та отримав кредит на банківську карту, підписавши анкету-заву. В 2011 році він повністю розрахувався за отриманим кредитом. Працівником банку була переломана видана йому банківська картка і він протягом двох років не користувався банківською карткою. В 2014 році він звернувся до банку з метою видачі йому картки для перерахування особистих коштів. Він написав нову анкету заяву та отримав банківську картку на яку зайшли грошові кошти в сумі 10000 грн., даними грошовими коштами він користувався, але це зовсім інший договір ніж той, що був укладений в 2010 році.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 18.01.2010 року , згідно якої отримала кредит у розмірі 2800 грн., вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Судом встановлено, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі.

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця призумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку вбачається, що відповідач активно користувалась виданою їй кредитною карткою, отримувала кредитні кошти та періодично вносила грошові суми на погашення кредиту,що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, тобто відповідач фактично виконувала умови укладеного договору.

З заяви, яка подавалась відповідачем до банківської установи вбачається, що відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, що підтверджується підписом відповідача в поданій заяві. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Приватбанку були чинними на час подання відповідачкою заяви про приєднання до них, з чого суд приходить до висновку, що відповідач ознайомлена саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, які додані позивачем до позовної заяви, та погодилась з ними.

Тобто укладений договір відповідав як волі так і волевиявленню відповідача.

Крім того, судом встановлено, що сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч. 1 ст. 634, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який можу бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі,в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 « Умов та правил надання банківських послуг»

Пунктом 1.13.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.

Дані положення Умов та Правил надання банківських послуг, з якими погодилась відповідач, відповідають положенням ст. 1056-1 ЦК України, а саме ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.01.2010 року, в травні 2011 року відповідачем була внесена грошова сума на погашення заборгованості за кредитом в розмірі 2828.52 грн. Після чого протягом 2012, 2013 року відповідач кредитними коштами не користувався. Таким чином суд погоджується з доводами відповідача про те, що травні 2018 року ним була повністю погашена заборгованість за укладеним договором та правовідносини за кредитним договором припинились в зв`язку з його виконанням. Так як протягом двох років сторони претензій один до одного не мали.

Із заповненої в 2010 році заяви-анкети відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що йому була видана банківська карта «кредика - універсальна». Та відповідачем зазначалось його місце проживання м . Дніпродзержинськ.

З наданих позивачем заперечень на зустрічну позовну заяву вбачається, що в 2014 році відповідач ОСОБА_1 , заповнив іншу анкету - заяву, де зазначене зовсім інше місце його проживання і не зазначено, яка ж картка йому була надана. Крім того з виписки по банківському рахунку вбачається, що протягом 2012, 2013 років відповідач кредитом не користувався. З чого суд приходить до висновку, що в 2014 році з відповідачем був укладений інший (новий) кредитний договір відповідно до поданої анкети-заяви в 2014 році, з іншим кредитним лімітом. Так як будь-яких доказів тому, протягом даного період існував один і той же кредитний договір і в 2014 році відбувся лише перевипуск банківської картки відповідачу суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою. Так як отриманий відповідачем кредит за анкетою-заявою від 18.01.2010 року був повернений останнім повністю в травні 2011 року і будь-яких доказів на спростування цієї обставини відповідачем не надано. А позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 18.01.2010 року. В той же час зазначає заборгованість, яка виникла за кредитним договором, укладеним з відповідачем в 2014 році, тобто за іншим кредитним договором.

Вирішуючи питання про задоволення вимог за зустрічним позовом суд виходить з наступного.

Позивач ОСОБА_2 , просить визнати кредитний договір від 08.01.2010 року недійсним виходячи з недотримання позивачем форми його укладення та звуження його прав, як споживача банківських послуг.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач вказує, що при укладенні кредитного договору не було дотримано письмової форми його укладення. Проте це твердження не відповідає дійсності, за обставин наведених вище у даному рішенні суду

Крім того, як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір від 18.01.2010 року виконувався сторонами і в 2011 році кредитні кошти були повернені позичальником в повному обсязі, що мало наслідком припинення зобов`язань за даним кредитним договором. Таким чином кредитний договір, який є припиненим його виконанням не може бути визнаним недійсним.

За даних обставин суд приходить до висновку і про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог як за первісним так і за зустрічним позовом, тому понесені сторонами судові витрати відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на сторони, які їх понесли.

На основі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д ЄДРПОУ 143605700) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.01.2010 року, яка виникла станом на 17 квітня 2017 року в загальній сумі 23622 (двадцять три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 12 коп., яка складається з наступного :

- 10172.70 грн., заборгованість за кредитом.

- 4467.42 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-7380.95 грн.. заборгованість за пенею

- 500.00 грн. штраф фіксована частина

-1101.05 грн., штраф процентна складова - відмовити в повному обсязі

Понесені судові витрати в сумі 1600.00 покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570)

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д ЄДРПОУ 143605700) про визнання недійсним кредитного договору, укладеного відповідно до анкети-заяви заяви від 18 січня 2010 року між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) і акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д ЄДРПОУ 143605700) та стягненні з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 8000 (вісім тисяч) грн. 46 коп. - відмовити

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний тест рішення складений 09.08. 2019 року.

Суддя Петрюк Т.М

Зареєстроване: 09.08.2019 року

Оприлюднене: 09.08.2019 року

Дата набрання законної сили: 10.09.2019 року