Рішення № 83542266, 17.07.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3171/19

Провадження № 2/161/1522/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Шумиводі О.І.,

з участю представника ПАТ «КБ «Надра» - Савчука О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» далі – ПАТ КБ «Надра», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про зняття арешту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2014 року постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є.В. накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні № 42763445, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Будь С.Л. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2015 року накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні №39128192, відкритому на підставі виконавчого листа № 161/6563/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 18.07.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 277575 гривень 47 копійок боргу.

24.05.2018 року постановою заступника начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л.О. накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні №52134831, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

Вказує, що станом на 21.02.2019 року всі вищевказані провадження завершені та будь-яких невиконаних зобов`язань перед стягувачами у неї не має.

Позивач вважає, що вищевказаними постановами про арешт майна боржника порушено її права, як власника майна.

Просить суд скасувати арешти належного їй майна, накладені постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014 року у виконавчому провадженні №42763445, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного; постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Будь С.Л. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2015 року у виконавчому провадженні №39128192, відкритого на підставі виконавчого листа № 161/6563/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 18.07.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 277575 гривень 47 копійок боргу; постановою заступника начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л.О. про арешт майна боржника від 24.05.2018 року у виконавчому провадженні №52134831, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 28.03.2019 року залучено правонаступника відповідача ПАТ «УкрСиббанк»Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі – ТзОВ «Українська факторингова компанія»).

Позивач в судове засідання не з`явилась, проте подала суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи. Просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача ПАТ КБ «Надра» позов не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що борг перед банком не погашений, тому підстав для зняття арешту з майна позивача не має.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Першого, Другого Луцького районного відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області в судове засідання не з`явились, проте подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі за наявними матерілами справи. При вирішенні справи покладались на розсуд суду.

Представник відповідача ТзОВ «Українська факторингова компанія» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з`явились на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 30.07.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11911086000, відповідно до якого останній був наданий кредит в розмірі 75000 доларів США.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31.01.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

На виконання вищевказаного рішення суду 12.03.2014 року видано виконавчий лист № 2-1566/11.

На підставі вказаного вище виконавчого листа, 02.04.2014 року постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є.В. накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно у виконавчому провадженні № 42763445, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

Крім того, 24.05.2018 року постановою заступника начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л.О. накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно у виконавчому провадженні №52134831, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 гривень 67 копійок боргу та по 910 гривень судових витрат з кожного.

18.02.2019 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Українська факторингова компанія» був укладений договір факторингу №18/02/1/2019, відповідно до якого між ПАТ «Укрсиббанк» зобов`язується передати у власність ТзОВ «Українська факторингова компанія», а останній - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТзОВ «Українська факторингова компанія» в установленому законом порядку перейшли всі права кредитора за вищевказаними кредитними договорами, укладеними між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк».

З листа Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області № 4717 від 04.02.2019 року вбачається, що виконавчий лист Луцького міськрайонного суду № 2-1566/11 від 12.03.2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 536093,67 грн. заборгованості та по 910,00 грн. судових витрат витрат з кожного. 24.06.2016 року керуючись п. 9 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (який діяв на той час) повернуто стягувачу (а.с. 11).

Відповідно до довідки ТзОВ «Українська факторингова компанія» № 2903 від 19.02.2019 року станом на 18.02.2019 року у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11191086000 від 30.07.2007 року погашена у повному обсязі, претензій щодо його виконання не має (а.с. 12).

Також, із витягу з АСВП від 21.02.2019 року встановлено, що вказане вище виконавче провадження завершене (а.с. 13).

Отже, виходячи з вищенаведеного, вищевказані виконавчі провадження є завершеними, однак накладені арешти згідно вищевказаних постанов не скасовані.

Крім того, судом встановлено, що 14.08.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» за № 6М/2007/840-МК/25Ю/АП, за яким останньому надано кредит в розмірі 44289,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 13,4 % на місяць з кінцевим терміном повернення до 20.08.2014 року.

14.08.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір «Автопакет» №6М/2007/840-МК/25Ю/АП, відповідно до умов якого поручителі і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

03.11.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 та Додаток №2 до Договору «Автопакет» №6М/2007/840-МК/25Ю/АП від 14.08.2007 року, яким викладено даний договір у новій редакції та якою змінено кінцевий термін повернення 20.08.2014 року.

23.12.2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 та Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 03.11.2010 року до кредитного договору «Автопакет» №6М/2007/840-МК/25Ю/АП від 14.08.2007 року, якою виключено пункти щодо предмету договору, порядку надання кредиту та змінено кінцевий термін повернення кредиту 19.12.2016 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.05.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Надра» кредитну заборгованість в розмірі – 34 727 доларів США 32 центи, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 277575 грн. 47 коп.

На виконання даного рішення суду Луцьким міськрайонним судом Волинської області 18.07.2013 року видано виконавчий лист.

Даний виконавчий лист пред`явлено стягувачем до виконання 30.07.2013 року.

Постановою старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Камець Д.С. від 01.08.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18.07.2013 року № 161/6563/13-ц (ВП № 39128192).

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

09.09.2015 року головним державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Будь С.Л. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Будь С.Л. від 27.12.2015 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Право повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання передбачено ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), відповідно до якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляло його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на день видачі виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановляння.

Вищевказаний виконавчий лист був пред`явлений стягувачем до виконання 30.07.2013 року, однак, на підставі постанови державного виконавця був повернутий стягувачу та міг бути пред`явлений до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тобто в межах одного року.

За змістом частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. з п. 2 ч. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В судовому порядку пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання поновлено не було і з такою заявою стягувач до суду не звертався, тому навіть в разі повторного пред`явлення даного виконавчого листа до виконання, він не може бути прийнятий до виконання.

Також з пояснень представника відповідача було встановлено, що вказаний вище виконавчий документ повторно на виконання до відділу не пред`являлися та на виконанні не перебуває.

Згідно зі ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з витягу з інформації по виконавчому провадженні № 39128192, повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся, актуальні дані про відкриті виконавчі провадження щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Надра» кредитну заборгованість в розмірі – 34 727 доларів США 32 центи, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 277575 грн. 47 коп., відстуні.

При цьому, заперечуючи проти задоволення позову, будь-яких інших доказів щодо наявності відкритих виконавчих проваджень щодо солідарного стягнення з позивача в користь ПАТ КБ «Надра» кредитної заборгованість в розмірі – 34 727 доларів США 32 центи, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 277575 грн. 47 коп. відповідачем ПАТ КБ «Комерційний банк «Надра», також, не надано.

У відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла станом на час вчинення вказаних виконавчих дій, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, наявність заборон на нерухоме майно позивача у даному випадку є порушенням її прав, як власника цього майна.

Тому з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про підставність позовних вимог та необхідність зняття арешту з належного позивачу майна.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265ЦПК України, ст. 572 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014 року у виконавчому провадженні №42763445, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 (п`ятсот тридцять шість тисяч дев`яносто три) гривень 67 копійок боргу та по 910 (дев`ятсот десять) гривень судових витрат з кожного.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Будь С.Л. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2015 року у виконавчому провадженні №39128192, відкритого на підставі виконавчого листа № 161/6563/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 18.07.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 277575 (двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 47 копійок боргу.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 , накладений постановою заступника начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Лілією Олегівною про арешт майна боржника від 24.05.2018 року у виконавчому провадженні №52134831, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.03.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 536093 (п`ятсот тридцять шість тисяч дев`яносто три) гривень 67 копійок боргу та по 910 (дев`ятсот десять) гривень судових витрат з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк