Рішення № 83542194, 08.08.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1019/19

Провадження № 2/304/336/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу № 304/1019/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору – Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 01 вересня 2015 року придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно є її власником. У вказаній квартирі зареєстрували своє місце проживання п`ятеро осіб – він, його колишня дружина ОСОБА_2 , а також донька та двоє онуків, однак фактично від моменту купівлі квартири він проживає у такій сам. З відповідачем ОСОБА_2 вони розлучилися 28 жовтня 2002 року, а відтак як на момент придбання квартири, так і на даний час вона вже не являється членом його сім`ї. Крім того йому відомо, що колишня дружина з 2013 року і по сьогодні постійно проживає у Російській Федерації, однак на даний час не має можливості приїхати в Україну, щоб самостійно знятися з реєстрації місця проживання, про що повідомляла його у телефонних розмовах. Відтак, відповідач не проживає у належній йому квартирі вже майже п`ять років та жодним чином не бере участь в її утриманні, не допомагає по господарству та не сплачує комунальні послуги, що спричиняє йому, як власнику, значні незручності, позбавляючи права користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, перешкоджає отриманню державних соціальних допомог, житлових субсидій тощо, у зв`язку з чим він щороку змушений звертатися до органу місцевого самоврядування та сусідів з метою складання акту про фактичне не проживання та отримання відповідних довідок. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити. Одночасно не заперечив проти винесення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки не повідомила, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник Перечинської міської ради Закарпатської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання також не з`явився, попередньо подав заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує, а також просить розглянути справу у відсутності представника ради.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2015 року позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що стверджується копією вказаного Договору та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43079944 від 01 вересня 2015 року (а. с. 8, 9).

Також встановлено, що у зазначеному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 (колишня дружина), що стверджується довідкою Перечинської міської ради Закарпатської області від 12 червня 2019 року № 1069, а також копією будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , що перешкоджає позивачеві користуватися та розпоряджатися своїм майном (а. с. 10-13).

Разом з цим, як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 28 жовтня 2002 року, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що зроблено запис № 368 (а. с. 20).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

У судовому засіданні встановлено, що позивач набув у власність квартиру АДРЕСА_2 01 вересня 2015 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири.

Відповідач ОСОБА_2 , як вже зазначалося вище, була вселена у вказану квартиру як колишня дружина, оскільки шлюб між сторонами розірвано ще у 2002 році, а відтак вона не є співвласником квартири, а тому в цьому випадку презумпція спільності права власності на майно подружжя не застосовується.

Згідно довідки Перечинської міської ради від 25 липня 2019 року №1380 відповідач ОСОБА_2 , 1964 року народження, дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак з 2016 року по теперішній час за цією адресою фактично не проживає (а. с. 38).

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду України «Про усунення перешкод у користуванні власністю» від 16 січня 2012 року у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частинами 1, 4 статті 156 ЖК України визначено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо під час їх вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування житлом інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, а позивач не може належним чином користуватися своєю власністю, суд вважає, що її слід визнати такою, що втратила право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знявши відповідача з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 9, 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору – Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання — задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , 1964 року народження, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 , знявши її з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Перечинська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351274; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.