Постанова № 8354029, 26.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.10Справа №2а-12556/09/11/0170 о 10 годині 56 хвилин

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача, Журавльової Тамри Вікторівни, довіреність № 5 від 09.01.10;

          представника відповідача, Мішуткіна Міхайла Вікторовича, довіреність № 7731/10 від 14.10.09

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Закритого акціонерного товариства “Кримвтормет”

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інкерманська міська рада,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство “Кримвтормет” (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000761503/0 від 19.08.2009 року про визначення податкового зобов’язання на суму 51394,11 грн., у тому числі 42828,43 грн. недоїмки за основним платежем, та 8565,68 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2010 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки та визначенні податкових зобов’язань відповідачем порушенні норми чинного законодавства, що є підставою для скасування податкового повідомлення –рішення. Представник позивача також зазначив, що між позивачем та Інкерманською міською радою, відповідно до вимог діючого законодавства, був укладений договір оренди земельної ділянки. Цим договором визначена сума орендної плати. Зміни щодо розміру орендної плати у договір не вносилися.

За таких підстав, у період що перевірявся, позивач вважає, що ним вірно визначалася сума орендної плати у податкових деклараціях, оскільки суми зазначалися виходячи з умов договору оренди земельної ділянки. Крім того, позивач вважає, що вказівка відповідача на порушення ним ст. 7 Закону України “Про плату за землю” є безпідставною, зважаючи на те, що даною нормою передбачені лише розміри ставок земельного податку. Таким чином позивач вважає, що не порушував правила оподаткування в частині заниження орендної плати за землю.

У судовому засіданні 26.02.2010 року, представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що податкове повідомлення –рішення, що оскаржується, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України і підстав для його скасування немає. Відповідач посилається на те, що рішенням Севастопольської міської ради від 19.10.05р. №4046 було введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель м. Севастополя в адміністративних межах міста та на виконання цього рішення позивач отримав витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, на позивача покладений обов’язок розраховувати розмір орендної плати з урахуванням зміни розмірів земельного податку, ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, 26.02.2010 року надала пояснення на позовну заяву, згідно з якими просила прийняти рішення на розсуд суду, у зв’язку тим, що на даний час до договору змін та доповнень відносно зміни орендної плати не вносились, у зв’язку з відсутністю на те законних підстав.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2004р. між Закритим акціонерним товариством “Кримвтормет” та Інкерманською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки № 89/04, зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди землі під №4-1-01 08.12.2004р. (а.с.11-14).

Відповідно до п. 4.2. договору оренди розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою складає 616541,81грн.

Внаслідок проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за землю за червень 2009 року, відповідачем складений акт перевірки від 12.08.2009р. № 90/281/15-341/00190638 (а.с.7-9).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, з боку позивача встановлені порушення ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, що призвело до заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за червень 2009 року на загальну суму 42878,43грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 19.08.2009р. № 0000761503/0 про нарахування позивачу податкового зобов’язання у сумі 42828,43грн. - основного платежу з орендної плати за землю та 8565,68 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю” оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Інкерманська міська рада не вносили змін до договору оренди земельної ділянки №89/04 щодо збільшення розміру орендної плати за землю.

Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

При цьому суд зазначає, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов’язкових загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”) має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження і її збільшення органами Державної податкової інспекції, всупереч умовам договору, є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, що суперечить ч.2 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої органи виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Стосовно умов договору оренди необхідно вказати, що відповідно до п. 4.6 договору розмір орендної плати переглядається кожний рік у разі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянок, у тому числі інфляції.

Оцінюючи вказаний пункт договору суд звертає увагу на те, що ним встановлений перегляд орендної плати, який може бути зроблений тільки при наявності волевиявлення та досягнення домовленості щодо внесення змін в договір.

Тобто, розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично при зростанні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки це не відповідає нормам Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю”.

Відносно застосування Рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19.10.2005р. №4046, яким з 01.01.2006р. введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, суд приходить до висновку, що воно не підлягає застосуванню для встановлення нормативної грошової оцінки земель на території м. Інкерман з наступних підстав.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 26.02.1991р. №787-ХІІ місто Біл’окамянськ Севастопольської міської ради перейменоване на місто Інкерман.

Відповідно до положень ч.1 ст.133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Враховуючи зазначені вище акти у м. Інкерман є встановлені межі і він є визначеною адміністративною –територіальною одиницею держави.

21.05.1997р. прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який набрав чинності 14.06.1997р. (Урядовий кур’єр №107-108 від 14.06.1997р.) та є спеціальним законом стосовно організації та діяльності органів місцевого самоврядування і його положення повинні застосовуватися та є обов’язковими на території України з 14.06.1997р. (п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Вказаний закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одним з принципів місцевого самоврядування, встановлених ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є правова організаційна та матеріально –фінансова самостійність в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до положень ст.1 вказаного закону, представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно до частин 1, 3, 5, 6 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 35, 36 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України” встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності в тому числі на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження( ч. 1 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до абзацу 1 ч.2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 23 вказаного Закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу викладених норм законів випливає, що рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, тобто Інкерманській міській раді, а ні Севастопольській міськраді.

Твердження відповідача про те, що м. Інкерман входить в межі м. Севастополь та це підтверджується грошовою оцінкою земель м. Севастополь, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” районні та обласні ради це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Частиною 2 ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Частиною 2 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Вказані норми свідчать, що адміністративно – територіальний устрій України не передбачає входження до складу районів в містах інших міст, а також входження до складу міст інших міст.

Це також не відповідає положенням ч. 1 ст. 133 Конституції України, згідно з якою систему адміністративно – територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що повноваження районної ради в місті або міськради не можуть розповсюджуватися на територію іншого міста.          

Районні ради, про які йдеться в статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” це ради, повноваження яких розповсюджується на територію, на якій можуть бути розташовані декілька сіл, селищ, міст, а не райради у містах.

За таких обставин та відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення Севастопольської міськради не можуть розповсюджуватися та бути обов’язковими для застосування Інкерманською міською радою та на території м. Інкерман або бути підставою для їх застосування іншими органами в м. Інкерман.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно до ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Таким чином, враховуючи, що на цей час законами України не встановлені особливості місцевого самоврядування в м. Севастополі, на територію м. Інкерман не можуть розповсюджуватися рішення Севастопольської міськради, в тому числі щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки територія м. Інкерман не є територією м. Севастополя.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п.34, 35 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”до повноважень органів місцевого самоврядування (ради) віднесені повноваження в галузі земельних відносин, в які, згідно з діючим законодавством, входить розпорядження землями комунальної власності, затвердження відповідно до закону ставок земельних податків, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, встановлення та зміна цільового призначення земель (ст. 20 Земельного Кодексу України), вилучення земельних ділянок, передача їх в державну власність та інше.

При цьому, законами України не визначено, що частина повноважень (у даному випадку щодо встановлення норм грошової оцінки земельної ділянки) може належати іншим органам місцевого самоврядування, повноваження яких на територію відповідної громади не розповсюджуються.

Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка, надана позивачу в оренду, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невід’ємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, наданих Інкерманській міськраді Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”(п. 34 ст. 26) та іншими нормативними актами України.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень з боку позивача щодо заниження розміру орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди, суд вважає, що відповідач під час прийняття податкового повідомлення –рішення, діяв невмотивовано, без з’ясування дійсних обставин справи, в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 03.03.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (99042, м. Севастополь, вул. 7-го листопада, 3) № 0000761503 від 19.08.2009 року, яким Закритому акціонерному товариству “Кримвтормет” (95000, м.Сімферополь, вул. Суворовський спуск, 5) визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 51394,11 грн., у тому числі 42828,43 грн. недоїмки за основним платежем, та 8565,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Москаленко С.А.