Ухвала суду № 83537633, 06.08.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

06 серпня 2019 року, м. Херсон, справа № 904/2346/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком Сервіс", м. Київ,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

про стягнення 571 330,96 грн.

за участі

секретаря судового засідання Колозенко Г.М.

представників учасників судового процесу

від позивача: Купка І.П., ордер серія ХС № 141823 від 03.07.2019

від відповідача: не прибув

у с т а н о в и в:

02.07.2019 до Господарського суду Херсонської області з Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ТОВ "Рентком Сервіс" (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.18/7, оф.620; ідентифікаційний код 36671517) з спрямованими до ТОВ "Торговий дім "Новабудова" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бикова, буд.33; ідентифікаційний код 40430478) вимогами про стягнення 571 330,96 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна, з яких 534 879,56 грн. основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, та 36 451,40 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 03.07.2019, з урахуванням положень ч.7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.08.2019 об 11 годині рівно, встановлено учасникам судового процесу строки для подання заяв по суті спору

Дослідивши матеріали справи № 904/2346/19, суд дійшов висновку про те, що дана справа не підсудна Господарському суду Херсонської області з наступних підстав.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з приписами ч.1 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності справ, застосування якої до спірних правовідносин залежить від характеру спірних правовідносин.

За ст.30 ГПК України визначена виключна підсудність справ.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються за місцем знаходження даного майна.

Як вказано в ухвалі від 05.06.2019 Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/2346/19 було передано до Господарського суду Херсонської області, за встановленим ч.3 ст.30 ГПК України правилом виключної підсудності, оскільки предметом позову у справі є вимога про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна, з місцезнаходженням в Херсонської області.

Поряд з цим, вказана матеріально-правова вимога, що утворює предмет позову, спрямована на захист права власності позивача на грошові кошти, належні йому за умовами договору купівлі-продажу як продавцю нерухомого майна. Дана вимога, безпосередньо не спрямована позивачем та, відповідно, не стосується захисту права власності позивача на нерухоме майно - предмет укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу. Докази іншого у справі відсутні.

За приписами ч.3 ст.30 ГПК України прямо не встановлено правила виключної підсудності для розгляду справ у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, предметом яких є нерухоме майно. (Хоч, поряд з цим, за ч.1 ст.30 ГПК України законодавець однозначно висловився щодо закріплення правила виключної підсудності щодо певних договірних спорів за критерієм, зокрема, саме, предмету господарського договору - спори, що виникають з договору перевезення, за вимогами до перевізника).

Вочевидь, термін "з приводу", що використаний законодавцем у юридичній конструкції ч.3 ст.30 ГПК України, в силу своєї загальності, може мати найширше тлумачення, яке тільки забажають учасники конкретного спору і суд.

Саме тому тлумачення ч.3 ст.30 ГПК України не може мати виключно казуального характеру (тлумачення з конкретної справи і стосовно конкретного випадку), оскільки це з невідворотністю призведе до того, що в окремих справах якісь категорії спорів, з числа неочевидних в аспекті ч.3 ст.30 ГПК, будуть віднесені до виключної підсудності, а деякі будуть виключені з неї. В підсумку такий підхід створить значну правову невизначеність, яка суперечить меті правосуддя і є неприпустимою.

Тому вочевидь, що тлумачення ч.3 ст.30 ГПК України, як і інших правових норм, повинно відбуватися не виключно казуальним шляхом, а з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою.

Встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у постанові від 13.07.1995 у справі Tolstoy Miloslavsky vs United Kingdom (заява №18139/91), у даному випадку на прикладі (стосовно) змісту терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

Саме цим підходом і повинний керуватися кожний суд при тлумаченні норм права.

Зазвичай порада юриста ґрунтується на усталеній практиці застосування судами конкретної правової норми. Норми процесуального права не є виключенням.

Приписами ст.181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення).

Щодо змісту терміну "з приводу нерухомого майна" - як складової конструкції правової норми, що встановлює правила територіальної підсудності, висловлювався, свого часу, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, за пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", зазначено, що відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються, також, на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення".

Також, відповідно до пункту 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини".

Також, у пункті 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що у вирішенні спорів, що виникають у зв`язку з укладанням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених ч.9 ст.16 ГПК України (попередня редакція ГПК України), тобто, за місцезнаходженням земельної ділянки.

Наведені правові позиції Судів касаційної інстанції стосовно порядку застосування правила виключної підсудності справ у спорах з приводу нерухомого майна щодо розгляду таких спорів судами за місцезнаходження об`єкта нерухомості, свідчать про відсутність усталеної практики щодо застосування вказаного правила виключної територіальної підсудності справ до спорів, що виникають при виконанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Іншої усталеної судової практики з відповідного питання судом не встановлено.

Вказівки на таку практику відсутні й за текстом ухвали, за якою дану справу було передано на розгляд Господарському суду Херсонської області.

В даному спорі відсутній прямий та очевидний правовий зв`язок між вимогою позивача про захист його права та об`єктом нерухомості: відповідно, позивач, мав рацію, виходячи з вказаної усталеної судової практики, звертаючись за захистом свого права з даним позовом, саме до Господарського суду Дніпропетровської області.

Отже, територіальна підсудність даного спору не підлягає визначенню за правилами виключної підсудності, й тому, за правилом ст.27 ГПК України, справа за позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням відповідача у даній справі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова", є вулиця Леоніда Бикова, будинок 33, у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується даними наявних у справі витягів з вказаного державного реєстру.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, дана справа територіально не підсудна господарському суду Херсонської області та підлягає направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

За ч.3 ст.31 ГПК України встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.31 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Передати справу № 904/2346/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" про стягнення 571 330,96 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, негайно після її оголошення. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга відповідно до п.8 ч.1 ст.255 та ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з дня складання її повного тексту.

Повну ухвалу складено та підписано 09.08.2019р.

Суддя К.В. Соловйов