Рішення № 83537586, 05.08.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/363/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Ранецька Л.А.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд", 59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М (Поштова адреса: 01001, а/с В308, Київ-1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, село Токи

про стягнення 43 204,91 грн.

За участю представників сторін від:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" – 43 204,91 грн, з яких 24 800,54 грн – відсотки, 18 404,37 грн – збитки від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 9/12 від 17.12.2015, в зв`язку з чим відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані 24 800,54 грн. – відсотків та 18 404,37 грн. – збитків від інфляції, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено засідання на 03.07.2019 на 10:00 год.

За клопотанням відповідача розгляд справи ухвалою суду від 03.07.2019 відкладено на 05.08.2019 на 14:30 год.

Позивач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, однак подав суду через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без участі його представника, так як справа розглядається в порядку спрощеного провадження і явка повноважного представника позивача не визнавалась судом обов`язковою.

Суд, розглянувши клопотання, задовольнив його.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак подав суду клопотання від 31.07.2019 (вх.№13440 від 01.08.2019) про відкладення розгляду справи, так як єдиний представник товариства перебуватиме у відпустці, та не має можливості забезпечити явку іншого представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає, що частиною 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин суд зважив на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його явка не визнавалась судом обов`язковою; встановлений приписами ст. 248 ГПК України строк розгляду справи по суті спливає; в судовому засіданні 03.07.2019, з метою належного та об`єктивного розгляду спору та надання сторонам можливості рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд призначив розгляд справи на 05.08.2019 з урахуванням клопотання відповідача б/н від 26.06.2019 (вх.№11275 від 27.06.2019) для надання йому можливості взяти участь у даному судовому засіданні та обґрунтувати свою позицію по суті спору, проте останній в судове засідання 05.08.2019 не прибув. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У поданому відзиві на позов від 26.06.2019 (вх.№11244 від 27.06.2019), відповідач стосовно стягнення 18 404,37 інфляційних нарахувань та 5 000 грн витрат на правову допомогу не заперечувава. Щодо нарахування 24800,54 грн річних, просить суд врахувати положеннями пункту 4.10 Договору поставки (у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 17.12.2015, передбачено відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді 15% (вісімнадцять відсотків) річних за користування коштами. Позивач заявив вимоги про стягнення 24800,54 грн, тобто вісімнадцять відсотків річних за прострочення оплати заборгованості. Вважає такий твердження незаконним, оскільки Договором передбачений розмір відсотків за користування чужими коштами у 15% річних, а тому підлягає перерахунку.

Позивач у відповіді на відзив поданому через систему "Електронний суд" зазначив, що наведені у відзиві заперечення не спростовують доводів позовної заяви, оскільки в протоколі розбіжностей мала місце технічна описка. Вважає, що сторони могли допустити описку в знаку одного числа ніж в цілому слові.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

17.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", як Покупцем, з другої сторони, був підписаний та скріплений печатками Договір поставки №9/12 (надалі Договір), з Протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікацій затверджується Сторонами Додатком №1), що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. Кожна Специфікація є невід`ємною частиною даного Договору. Кожна наступна Специфікація не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Цей Договір по відношенню до конкретної партії Товару набирає чинності з моменту підписання Сторонами договору відповідної Специфікації на дану партію Товару та діє протягом одного року з дати підписання Специфікації, а в частині здійснення розрахунків – до повного виконання грошових зобов`язань. Дія даного Договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих саме умовах, які були передбачені цим Договором у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору, жодна із Сторін Договору не заявить у письмовій формі іншого. Зміни, доповнення до Договору, а так само розірвання Договору оформлюється в письмовій формі, як Додаткові угоди, та підписуються уповноваженими представниками обох Сторін. Усі Додатки до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та діють протягом строку дії цього Договору (п. п. 7.1., 7.4., п. 8.3. Договору).

03.05.2017 між сторонами у справі підписано Додаткову угоду до Договору поставки №09/12 від 17.12.2015, згідно якої, зокрема, в тексті Договору слово "Специфікація" у всіх відмінках і числах, змінено словом "Додаток", у відповідному відмінку і числі, по всьому тексту Договору та, відповідно, погодили форму "Додатку".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018 у справі №921/353/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" задоволено частково, присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832 - 260 000 грн - заборгованості за поставлений товар; - 81 488 грн 76 коп. – пені; - 45 302 грн 54 коп. – 18% річних; - 9 437 грн 07 коп. – збитків від інфляції; - 5 966 грн 66 коп. – судового збору; - 9 961 грн 05 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018 року у справі №921/353/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" без задоволення.

Вказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем умов договору №9/12 від 17.12.2015 щодо проведення своєчасної оплати отриманого товару.

Станом на день розгляду даного спору рішення суду у справі №921/353/18 не скасоване, а відтак набрало законної сили та є чинним.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем після ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області були виконані лише частково: 14.03.2019 на суму 30 000 грн, 26.03.2019 на суму 30 000 грн, 23.04.2019 на суму 30 000 грн та 08.05.2019 на суму 30 000 грн, на підтвердження чого надав суду копії платіжних доручень. Решту суми основного боргу з відповідача було стягнуто в примусовому порядку та перераховано позивачу 24.05.2019.

У зв`язку із чим просить суд стягнути 24 800,54 грн 18% річних за період з 20.10.2018 по 19.05.2019 та 18 404,37 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 через несвоєчасну сплату основної суми боргу.

Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, заборгованість за рішенням суду у справі №921/353/18 відповідачем повністю погашена 24.05.2019 року.

У п.1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Пунктом 1.9 вказаної Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

На підставі наведеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 24 800,54 грн 18% річних за період з 20.10.2018 по 19.05.2019 та 18 404,37 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.10.2018 по 30.04.2019.

Проте, пунктом 4.10. Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №9/12 від 17.12.2015 передбачено, що при несвоєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3. Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 15% (вісімнадцять відсотків). Як видно з наданих тут же в Протоколі пропозицій сторін, Постачальник пропонував 3%, а Покупець – 25%. За таких умов суд вважає погодженим між сторонами середній розмір відсотка, що приблизно відповідає 15. Отже, в частині стягнення відсотків позовні вимоги задовольняються частково з розрахунку 15 річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2019 між адвокатом Поліщуком П.Я. (далі – Адвокат), який діяв на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №4704 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд", в особі директора ОСОБА_1 (далі - Клієнт), укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами п.1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь клієнта за договором поставки №9/12 від 17.12.2015.

Комплекс послуг правової допомоги передбачений п.1.2. Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до п.4.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відшкодовуються витрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь - якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату №92/19 від 14.05.2019 на суму 5 000 грн.

З долученої позивачем до матеріалів справи копії платіжного доручення №2181 від 20.05.2019 вбачається перерахування ТОВ "Мартін Трейд" коштів в сумі 5000 грн ОСОБА_2 .

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться копія ордера серії ГКВ № 241881.

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний Договір про надання правової допомоги №92/19 від 14.05.2019, сплачені кошти в сумі 5 000 грн на виконання саме даного правочину, копія ордера є належними доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи (код 30915832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд", Чернівецька область, Сторожинецький район, с.Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корпус М (код 40042088) – 20 667 (двадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 11 коп. відсотків, 18404 (вісімнадцять тисяч чотириста чотири) грн 37 коп. інфляційних, 1 737 (одну тисячу сімсот тридцять сім) грн. 23 коп. судового збору і 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн рівно витрат на допомогу адвоката

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 9 серпня 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко