Рішення № 83537401, 30.07.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/773/19

Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" (07412, Київська обл., Броварський район, с. Рожни, вул. Щорса, буд. 41-Г, код ЄДРПОУ 31252340)

та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання договору позики №01 від 08.02.2007 удаваним та визнання поруки між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" та ОСОБА_2 припиненою,

за участю представників:

позивача: Зоріна О.В. (дов. б/н від 21.04.2017);

відповідача-1: не з`явились;

відповідача-2: Дем`янюк В.П. (ордер, серія: КС №173292 від 27.04.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшов позов №21/03 від 21.03.2019 ОСОБА_1 до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс"; 2. ОСОБА_2 про визнання договору позики №01 від 08.02.2007 удаваним та визнання поруки між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" та ОСОБА_2 припиненою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

02.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заяву №02/04 від 02.04.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 08.04.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.05.2019, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

02.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем-2 подано клопотання від 30.04.2019 про витребування справи № 911/390/18 з метою дослідження наявних в останній документів. Крім того, відповідачем-2 подано відзив на позов.

В судовому засіданні 06.05.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідачів, відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 від 30.04.2019 про витребування доказів, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.05.2019.

11.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2.

20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем-2 подано заперечення на відповідь на відзив.

20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем-1 подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про визнання явки відповідача-2 у судове засідання обов`язковою.

В судовому засіданні 20.05.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача-2, відповідач-1 в судове засідання не з`явився. Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відмовив у задоволенні клопотання позивача про визнання явки представника відповідача-2 у судове засідання обов`язковою, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.07.2019.

15.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем повторно подано клопотання про визнання явки відповідача-2 у судове засідання обов`язковою.

В судовому засіданні 15.07.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача-2, відповідач-1 в судове засідання не з`явився. Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про визнання явки відповідача-2 у судове засідання обов`язковою, оголосив перерву у судовому засіданні до 30.07.2019.

23.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано пояснення по суті спору.

29.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем-1 подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

30.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано пояснення та клопотання про приєднання доказів.

В судовому засіданні 30.07.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача-2, задовольнив клопотання про приєднання доказів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він є заінтересованою особою, а саме - кредитором боржника - СТОВ "Юнайтед Гроуверс", грошові вимоги якої (заборгованість по заробітній платі) ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2017 включені до реєстру кредиторів. СТОВ "Юнайтед Гроуверс" перебуває в процедурі банкрутства, відповідно до ухвали господарського суду Київської області у справі № Б24/081-12 від 26.04.2017 кредиторські вимоги ОСОБА_1 визнані у розмірі 656593,17 грн, з яких 1073,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 24000,00 грн. - в першу чергу, 631520,17 грн - в другу чергу. ОСОБА_2 також є кредитором СТОВ "Юнайтед Гроуверс" з грошовими вимогами у розмірі 530426,29 грн, з яких 1073,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 529353,29 грн - в четверту чергу. Оспорюваний правочин, на думку позивача, є удаваним, укладеним сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - договору поруки. Позивач вважає, що між СТОВ "Юнайтед Гроуверс" та ОСОБА_2 не існувало господарських правовідносин з позики готівкових коштів в сумі 500000,00 грн, оскільки відсутні будь-які документи, що підтверджують реальність господарської операції з позики (передання коштів).

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач-2 проти позову заперечував, та зазначав, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту удаваності спірного правочину.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 між ОСОБА_2 (позикодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" (позичальник) укладено договір позики №01, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути отриману суму позики у строк, визначений даним договором, а також виплатити за користування зазначеною сумою винагороду, визначену договором. Загальна сума позики на момент підписання договору, що надається позикодавцем позичальнику складає 500000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору позика надається для оформлення права власності на земельні ділянки загальною площею 218,87 га, які внесені учасниками позичальника в статутний фонд, а також для організації переводу земельної ділянки загальною площею 61,7896 га (с. Рожни Броварського району Київської області) під житлову та громадську забудову.

Пунктами 2.3., 2.4. договору сторони визначили, що надання позики позичальникові проводиться позикодавцем при підписанні цього договору готівкою. Позикодавець надає позичальнику позику на 9 місяців. Період користування позикою встановлено з 08.02.2007 по 30.10.2007 включно.

Згідно з умовами п. 3.2 зазначеного договору, позичальник зобов`язується своєчасно повернути позикодавцеві суму позики відповідно до пункту 2.4 протягом 3 (трьох) банківських днів після закінчення терміну користування позикою, а також, сплатити позикодавцеві винагороду за користування позикою в розмірі 7,5 % річних. Виплата винагороди проводиться позичальником по закінченню терміну дії цього договору і одночасно з поверненням основної суми позики. Позичальник має право дострокового погашення суми позики зі сплатою зазначеної вище винагороди позикодавцеві пропорційно кількості днів користування позикою. В разі прострочення в поверненні позики позичальник зобов`язується виплатити пеню в розмірі 3 % в день від загальної суми позики, але не більше 5 % від загальної суми позики.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 у справі № 2-4038/08 за позовом ОСОБА_2 до СТОВ "Юнайтед Гроуверс", стягнуто з СТОВ "Юнайтед Гроуверс" на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 529353,29 грн, з яких: 527123,23 грн боргу, 1700,00 грн судового збору, 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 500,00 грн за оплату праці адвоката.

Враховуючи набрання вказаним рішенням законної сили, 12.02.2010 Броварським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист за № 2-3270/09.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 задоволено заяву про затвердження мирової угоди між сторонами по виконанню рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008, відповідно до якої за згодою між позивачем та відповідачем в рахунок погашення боргу СТОВ "Юнайтед Гроуверс" передало у власність ОСОБА_2 п`ять земельних ділянок, на які позивачу видані державні акти на право власності на земельні ділянки від 20.03.2009, тобто боргові взаємовідносини між сторонами було врегульовано за взаємною згодою.

Проте, 14.07.2009 ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу компанії "Аїсі кепітал Лімітед" задоволено частково, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 про затвердження мирової угоди скасовано, а справу повернено на новий розгляд до суду першої інстанції. Після чого, 04.12.2009 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено. В подальшому, компанія "Аїсі кепітал Лімітед" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та СТОВ "Юнайтед Гроуверс" про визнання недійсними вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки на підставі того, що вони перебували в іпотеці за іпотечним договором укладеним 16.06.2007 між СТОВ "Юнайтед Гроуверс" і компанією "Аїсі кепітал Лімітед". За результатами позову компанії "Аїсі кепітал Лімітед" Броварським міськрайонним судом Київської області 18.09.2010 прийнято рішення, визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянки на ім`я ОСОБА_2 . Дане судове рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.05.2010 та ухвалою Верховного суду України від 06.04.2011.

Зазначені обставини, стали підставою для поновлення Броварським міськрайонним судом Київської області судом строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2010 на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 р. у справі № 2-4038/08.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2010 у справі № 2-182/2010, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до СТОВ "Юнайтед Гроуверс" та компанії "Аїсі кепітал Лімітед", третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Калейчик В.В. про визнання недійсним іпотечного договору від 16.06.2007 - відмовлено, зустрічний позов компанії "Аїсі кепітал Лімітед" до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та їх державної реєстрації задоволено, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 20.30.2009 серії НОМЕР_3 (площа 0.25 га), серії НОМЕР_4 (площа 0,25 га), серії НОМЕР_5 (площа 0,9856 га), серії НОМЕР_6 (площа 0,25 га), серії НОМЕР_7 (площа 0,25 га), видані Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області на ім`я ОСОБА_2 та визнано недійсною їх держаної реєстрації.

З огляду на викладене, враховуючи, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 р. у справі № 2-4038/08 лишилось невиконаним, після поновлення судом строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2010 на виконання вказаного рішення, ОСОБА_2 звернувся до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції з відповідною заявою, на підставі якої 28.11.2012 постановою ДВС було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/3270, виданим 12.02.2010 про стягнення з СТОВ "Юнайтед Гроуверс" на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 529353,29 грн.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 27.05.2014 в справі № 163/584/14-ц, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24.07.2014, в позові СТОВ "Юнайтед Гроуверс" до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - відмовлено.

Враховуючи, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 у справі № 2-4038/08 про стягнення з СТОВ "Юнайтед Гроуверс" на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 529353,29 грн є невиконаним, кредиторські вимоги ОСОБА_2 до СТОВ "Юнайтед Гроуверс" в сумі 529353,29 грн визнані обґрунтованими, заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором та включення вимог до реєстру вимог кредиторів від 29.11.2012 року б/н задоволено.

Вищенаведені обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Київської області від 26.04.2017 у справі № Б24/081-12, що набрала законної сили та має преюдиційне значення для даної справи на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2017 у справі №361/4035/17р.-к ОСОБА_3 визнано таким, що скоїв доведення до банкрутства керованого ним підприємства (СТОВ "Юнайтед Гроуверс") з кваліфікацією дій за ст. 219 Кримінального кодексу України та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності.

При цьому, в у вказаній ухвалі надано правову оцінку висновку експерта, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20.03.2014 №168/14-45 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, дослідженням наданих матеріалів, з врахуванням звіту щодо фінансово-господарського аналізу діяльності товариства від 11.11.2013, складеного ТОВ "Консалтингова компанія "Піфагор", в якому встановлено наявність ознак доведення до фіктивного банкрутства товариства на підставі правочинів, як з фізичними, так і юридичними особами, які стали ініціаторами порушення процедури банкрутства товариства, в тому числі із ОСОБА_2 , згідно договору позики № 01 від 08.02.2007. У вказаному висновку встановлено, що СТОВ "Юнайтед Гроуверс" отримало від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500000, 00 грн., однак кошти позики на рахунку товариства не значаться, та за даними касової книги, кошти через касу не оприбутковувались.

Водночас, ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягався. Крім того, ОСОБА_2 визнаний кредитором у справі про банкрутство СТОВ "Юнайтед Гроуверс" на підставі заборгованості, що виникла за оскаржуваним договором.

Вищенаведені обставини встановлені в Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 911/390/18 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Юнайтед Гроуверс", ОСОБА_2 про визнання договору позики № 01 від 08.02.2007 недійсним, що також має преюдиційне значення для даної справи на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 911/390/18, що залишена без змін Постановою Верховного Суду від 18.12.2018, у задоволенні позову про визнання договору позики № 01 від 08.02.2007 недійсним відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він є заінтересованою особою, а саме - кредитором боржника - СТОВ "Юнайтед Гроуверс", грошові вимоги якої (заборгованість по заробітній платі) ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2017 включені до реєстру кредиторів. СТОВ "Юнайтед Гроуверс" перебуває в процедурі банкрутства, відповідно до ухвали господарського суду Київської області у справі № Б24/081-12 від 26.04.2017 кредиторські вимоги ОСОБА_1 визнані у розмірі 656593,17 грн, з яких 1073,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 24000,00 грн. - в першу чергу, 631520,17 грн - в другу чергу. ОСОБА_2 також є кредитором СТОВ "Юнайтед Гроуверс" з грошовими вимогами у розмірі 530426,29 грн, з яких 1073,00 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 529353,29 грн - в четверту чергу. Оспорюваний правочин, на думку позивача, є удаваним, укладеним сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - договору поруки. Позивач вважає, що між СТОВ "Юнайтед Гроуверс" та ОСОБА_2 не існувало господарських правовідносин з позики готівкових коштів в сумі 500000,00 грн, оскільки відсутні будь-які документи, що підтверджують реальність господарської операції з позики (передання коштів).

Позивач вважає, що між СТОВ "Юнайтед Гроуверс" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 насправді укладено договір поруки, що не передбачає жодного руху коштів в момент його укладення, проте з цього моменту поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, а порукою забезпечено виконання зобов`язань третьої особи перед ОСОБА_2 . Позивач вважає, що ОСОБА_3 користуючись своїм правом одноосібного виконавчого органу (директора) у такий спосіб забезпечив виконання власних зобов`язань перед ОСОБА_2 .

Суд, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За ст. 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину.

З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17).

Отже, для визнання договору удаваним позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором поруки; приховання правовідносин поруки договором позики.

Суд, проаналізувавши подані докази, дійшов висновку про недоведеність вимог позивача, виходячи з того, що позивачем не доведено факту наявності умислу в обох сторін договору укласти договір поруки та приховати такий договір шляхом укладення договору позики.

Серед іншого, оспорюваний договір не містить ознак договору поруки, визначених ст.ст. 553 - 559 Цивільного кодексу України, натомість відповідає вимогам, що ставляться до договору позики. Позивачем не наведено та в договорі не зазначено зобов`язання, в забезпечення якого укладена порука.

Крім того, сам факт визнання директора СТОВ "Юнайтед Гроуверс" ОСОБА_3 таким, що скоїв доведення до банкрутства керованого ним підприємства з кваліфікацією дій за ст. 219 Кримінального кодексу України та звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, не може свідчити про удаваність договору позики від 08.02.2007 №01, позаяк не свідчить про наявність умислу у двох сторін договору. Слід зазначити, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягався, натомість визнаних судом кредитором СТОВ "Юнайтед Гроуверс" за вимогами, що ґрунтуються на оспорюваному договорі позики.

Позивачем не надано жодних доказів того, що між сторонам склались відносини з поруки, сам договір ознак договору поруки не містить. Відсутність доказів передання коштів за договором, свідчити про удаваність останнього не може. Твердження позивача про те, що ОСОБА_3 користуючись своїм правом одноосібного виконавчого органу (директора) у такий спосіб забезпечив виконання власних зобов`язань перед ОСОБА_2 жодними доказами не підтверджені, у зв`язку з чим відхиляються судом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене суд вважає вимогу позивача про визнання договору позики №01 від 08.02.2007 удаваним необґрунтованою, документально не підтвердженою та такою, що не підлягає задоволенню. Вимога про визнання поруки між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" та ОСОБА_2 припиненою задоволенню також не підлягає, позаяк є похідною від основної вимоги, в задоволенні якої суд відмовив.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз