Рішення № 83537315, 09.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2019Справа № 910/7504/19

За позовомКомунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"простягнення 183652,20 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" суми відшкодування вартості майна у розмірі 183652,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв`язку з достроковим в односторонньому порядку розірванням договору поставки №62 від 23.04.2018 на підставі ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, п.6.2.4 договору, майно позивача, а саме: невибране дизельне паливо (ДСТУ 7688:2015) у кількості 7710,00 літрів є майном, що набуте відповідачем без достатньої правової підстави. Оскільки повернення майна в натурі в даному випадку є неможливим, позивач вказує на наявність підстав для відшкодування йому вартості даного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7504/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 14.06.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м.Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 5-В.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (покупець, позивач) був укладений договір №62 (договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в період з 23.04.2018 до 31.12.2018 поставити покупцю нафту і дистиляти за кодом CPV - 09130000-9 за ДК 021:2015 (лот №1 - бензин А95, лот №2 - бензин А92, лот №3 - дизельне паливо) по лоту №3 - дизельне паливо (далі - товар) по талонам (бланкам - дозволу), а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах цього договору.

Найменування товару (асортимент, кількість та ціна) наведені у додатку №1 до цього договору (специфікація), що становить невід`ємну частиною даного договору. Талон (бланк - дозволу) - спеціальний бланк, обумовленого номіналу, що підтверджує право покупця на отримання на АЗС, визначених постачальником, фіксованої кількості бензину певного найменування, марки, номіналу, зазначеного на ньому. За цим договором постачальник забезпечує постачання бензину талонами номіналом 10 (десять), 20 (двадцять), 40 (сорок) літрів. Талон (бланк - дозволу) не є платіжним засобом (п.п.1.2, 1.4, 1.5 договору).

Ціна цього договору (загальна очікувана річна сума оплат за договором на 2018 рік становить 1524480,00 грн, в тому числі ПДВ - 254080,00 грн. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України за 1 (один) літр. До ціни товару включено всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також вартість відповідального зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом строку дії талонів, витрати постачальника з транспортування до місця призначення, страхування, навантаження, розвантаження. Всі перелічені витрати включені постачальником в ціну товару (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Розрахунки за товар проводяться шляхом оплати покупцем партії товару, кількість та асортимент якою зазначені в заявці, на підставі видаткової накладної протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання талонів відповідного номіналу на всю партію товару та після підписання сторонами видаткової накладної. Партія товару не обмежується певною кількістю (не лімітована), за вимогою покупця постачальник зобов`язаний забезпечити постачання талонів на весь об`єм товару у строки, визначені договором. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за договором здійснюється замовником відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування цієї закупівлі (п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору).

Поставка талонів відбувається на підставі заявки покупця, форму якої встановлено у додатку 3 до договору, яка подається відповідальною особою покупця шляхом направлення скан-копії заявки на електронну пошту постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2. Протягом 1 (одного) робочого дня з дня відправлення покупцем заявки постачальник підтверджує її отримання та погодження шляхом підписання заявки та відправлення її скан-копії на електронну пошту покупця з електронної пошти постачальника. Подача заявки у такому порядку підтверджує факт її подачі покупцем та є обов`язковою для виконання постачальником. Постачальник зобов`язаний передати покупцю талони протягом 2-х робочих днів з дня отримання заявки в порядку, передбаченому п.5.1 договору. Місце передачі талонів: вул.Дегтярівська, 31, корпус 2, м.Київ, 03057. Приймання-передача товару (талонів) проводиться на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей: по кількості - згідно видаткової накладної на товар (талони); по якості - відповідно до документів, які підтверджують його якість (паспорти якості на кожну партію товару та сертифікати відповідності, які надаються на вимогу покупця). Товар вважається поставленим по кількості - згідно видаткової накладної на товар; по якості відповідно до документів, які підтверджують його якість (паспорти якості на кожну партію товару та сертифікати відповідності, які надаються на вимогу покупця). Талони передаються постачальнику із зазначенням їх номерів, штрих-кодів, еквівалентної кількості товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання - передачі талонів. Прийнятий в даному випадку товар знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника до обміну покупцем талонів на товар. Вартість відповідального зберігання протягом строку дії талонів включено до ціни товару. Ризики випадкового знищення або випадкового псування переходять до покупця з моменту одержання (відпуску) товару по талонах на АЗС. Товар за цим договором постачається на умовах EXW (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Incoterms у редакції 2010 року) - з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника цілодобово на підставі пред`явлених талонів з обов`язковим наданням фіскального чеку, що підтверджує факт відпуску товару. Перелік АЗС та їх місцезнаходження зазначаються в додатку 2, що є невід`ємною частиною даного договору. Постачальник зобов`язаний відвантажити товар одразу після пред`явлення представником покупця талонів. Талони після їх обміну на товар вважаються погашеними, та відповідно, недійсними. Обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту обміну усіх талонів покупця на товар в кількості і асортименті, вказаних у цих талонах та отримання покупцем відповідних фіскальних чеків на АЗС (п.п.5.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.11, 5.12, 5.13 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.3 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар, отримувати товар через мережу АЗС постачальника, а згідно п.п.6.2, 6.2.1, 6.2.4 цього ж правочину покупець має право своєчасно отримати товар, якість якого відповідає розділу 2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, в тому числі відмови від зменшення ціни за одиницю товару, достроково розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника у строк 5 календарних днів до дати розірвання шляхом направлення письмового повідомлення на поштову або електронну адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору

Пунктами 6.3, 6.3.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та у спосіб, передбачений договором через АЗС постачальника, що розміщені за адресами, згідно з додатком 2 до договору, з використанням талонів.

Даний набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін (у випадку використання) і діє до 31.12.2018 року включно але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, в тому числі в частині розрахунків (п.8.1 договору).

Також 23.04.2018 між сторонами було підписано специфікацію до договору на суму 1524480,00 грн, перелік АЗС постачальника, заявку на відвантаження товару (у талонах).

На виконання умов договору, відповідач за видатковою накладною №НКТ-000869 від 02.05.2018 та актом приймання - передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 02.05.2018 передав позивачу бланки дозволу на отримання дизельного палива по талонам (ДСТУ 7688:2015) у кількості 64000 літрів за ціною 23,82 грн за літр на загальну суму 1524480,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №55 від 05.05.2018 позивачем було оплачено 1524480,00 грн за поставлений відповідачем за видатковою накладною №НКТ-000869 від 02.05.2018 товар.

Листом за №2448-05/18 від 08.05.2018 відповідач повідомив позивача про введення в обіг з 01.05.2018 талонів нового зразка та про необхідність використання талонів старого зразку до 30.06.2018 включно.

Згідно акту приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 14.05.2018 талони старого зразку були замінені талонами нового зразку на 60000,00 грн літрів палива.

14.01.2019 комісією у складі працівників позивача було складено акти про не відпуск палива автотранспортним засобам позивача.

06.02.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу про розірвання договору поставки №62 від 23.04.2018 з 06.02.2018 та з вимогою про передання обсягу невибраного дизельного пального у кількості 7710 літрів не пізніше 7 денного строку з дня розірвання договору.

За твердженнями позивача, у зв`язку з достроковим розірванням договору поставки №62 від 23.04.2018 в односторонньому порядку на підставі ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, п.6.2.4 договору, майно позивача, а саме: невибране дизельне паливо (ДСТУ 7688:2015) у кількості 7710,00 літрів є майном, що набуте відповідачем без достатньої правової підстави. Оскільки повернення майна внатурі в даному випадку є неможливим, позивач вказує на наявність підстав для відшкодування йому вартості даного майна.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №55 від 05.05.2018) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суму вартості товару у розмірі 1524480,00 грн.

В свою чергу, відповідачем передано позивачу бланки дозволу, що підтверджують право покупця на отримання палива, на суму 1524480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №НКТ-000869 від 02.05.2018 та актом приймання - передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 02.05.2018.

Із змісту вказаної видаткової накладної вбачається, що право власності на пальне переходить в момент оплати або фактичного отримання на АЗС.

В той же час, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" частково передало оплачений позивачем товар, з 08.11.2018 АЗС, перелічені в додатку №2 до договору, систематично відмовляли позивачу в передачі товару за пред`явленими бланками дозволу, а з 14.01.2019 жодного відвантаження товару здійснено не було.

Отже, право на отримання палива було реалізоване позивачем у кількості 56290 літрів на суму 1340827,80 грн, що не заперечується відповідачем.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі оплаченого на підставі договору товару на загальну суму 183652,20 грн у кількості 7710 літрів.

Як вже вказувалось судом, відповідно до п.6.2.4 договору покупець має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, в тому числі відмови від зменшення ціни за одиницю товару, достроково розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника у строк 5 календарних днів до дати розірвання шляхом направлення письмового повідомлення на поштову або електронну адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору.

06.02.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу про розірвання договору поставки №62 від 23.04.2018 з 06.02.2018 та з вимогою про передання обсягу невибраного дизельного пального у кількості 7710 літрів не пізніше 7 денного строку з дня розірвання договору.

Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так ст.188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Обставини справи свідчать, що позивачем було реалізовано своє право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, у зв`язку з чим укладений між сторонами договір є розірваним.

При цьому зобов`язання відповідача з передання позивачу дизельного пального у кількості 7710 літрів на суму 183652,20 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" виконані не були.

За змістом положень ст.1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже із врахуванням того, що укладений між сторонами правочин є розірваним внаслідок реалізації позивачем свого права на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, відповідачем не було виконано своїх зобов`язань з передання позивачеві дизельного палива на загальну суму 183652,20 грн у кількості 7710 літрів, повернення в натурі позивачу безпідставно набутого відповідачем майна є неможливим, відшкодуванню підлягає вартість такого майна на суму 183652,20 грн внаслідок чого позовні вимоги визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2754,78 грн.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 5-В, ідентифікаційний код 41486736) на користь Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, ідентифікаційний код 26199708) заборгованість у розмірі 183652 (сто вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 2754 (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 78 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М.Смирнова