Рішення № 83536980, 26.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1073/17

Господарський суд Івано -Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.,

секретар судового засідання Клапків Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна",

вул.Сквирське шосе, 176, м.Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09109

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 АДРЕСА_1

про стягнення 208228 грн 56 коп заборгованості

за участю представників:

від позивача: Заворотній Андрій Аркадійович;

від відповідача: ОСОБА_14

ВСТАНОВИВ: приватне акціонерне товариство "ЖЛК-Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в сумі 255751,68 грн., а саме: 232915,64 грн. - боргу, 16520,07 грн. пені, 4420,74 грн. інфляційного збільшення, 1895,23 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу морозива, відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" заборгованості в сумі 255751,68 грн., а саме: 232915,64 грн. - боргу, 16520,07 грн.- пені, 4420,74 грн. - інфляційного збільшення, 1895,23 грн. - 3% річних та 3 836,28 грн. - судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_7 задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 у справі № 909/1073/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь ПАТ "ЖЛК-Україна" заборгованості в сумі 255751,68 грн., а саме: 232915,64 грн. - боргу, 16520,07 грн.- пені, 4420,74 грн. - інфляційного збільшення, 1895,23 грн. - 3% річних та 3 836,28 грн. - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

13.03.2018 Господарським судом Івано-Франківської області, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 видано наказ за №113.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.06.2018, касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №909/1073/17 задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 у справі №909/1073/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, головуючим суддею у справі №909/1073/17 визначено суддю Грицу Ю.І.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2018, суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив відповідачу строк для надання відзиву, позивачу -строк для надання відповіді на відзив.

27.08.2018 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов від 22.08.2018 (вх.№12886/18).

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2018, суд закрив підготовче провадження; призначив справу до судового розгляду по суті; встановив сторонам строки для надання відповіді на відзив та заперечення.

17.09.2018 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив №369 від 12.09.2018 (вх.№13999/18), в якому зазначив, що сума боргу за поставлену продукцію відповідача зменшилась та становить 185 392 грн 52 коп, сума пені, інфляційного збільшення та 3% річних не змінилась, в зв"язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість, з врахуванням її зменшення.

В ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 зазначено, що суд прийняв клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

22.10.2018 суд постановив ухвалу про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручив Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинив провадження у справі.

11.03.2019 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі (вх.№4426/19).

12.03.2019 суд поновив провадження у справі, справу призначив до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2019.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019, суд відклав розгляд справи на 16.04.2019.

16.04.2019 суд поновив ПрАТ "ЖЛК-Україна" строк для подання доказів; долучив до матеріалів справи письмову заяву з нотаріально засвідченим підписом свідка ОСОБА_4 та належним чином завірені копії подорожніх листів; вирішення заявленої вимоги у клопотанні про проведення додаткової експертизи відклав для розгляду в наступному судовому засіданні; розгляд справи відклав на 07.05.2019 та викликав в судове засідання свідка ОСОБА_4 для надання пояснень у справі.

Згідно з ухвалою від 07.05.2019, суд відмовив у задоволенні клопотання (вх.№7184/19 від 15.04.2019) в частині проведення додаткової експертизи; відклав розгляд справи на 22.05.2019, зобов"язав позивача надати суду докази в підтвердження наданих в судовому засідання пояснень свідком ОСОБА_4 .

У відповідності до розпорядження керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2019, в зв`язку з перебуванням судді Грици Ю.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справу № 909/1073/17 передано на розгляд судді Рочняк О.В.

22.05.2019 від позивача надійшло клопотання №73 від 17.05.2019 (вх.№8795/19) про приєднання документів до матеріалів справи.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2019, суд прийняв справу до розгляду, постановив здійснювати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначив на 20.06.2019; встановив відповідачу строк для надання суду заперечення.

Відповідач не скористався передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на надання суду заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд вчинив відповідні дії, з`ясував та вирішив питання, передбачені ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про закриття підготовчого провадження.

За письмовою згодою всіх учасників справи, суд розпочав розпочав розгляд справи по суті у той самий день (20.06.2019) після закінчення підготовчого судового засідання.

З врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог (т.1 а.с.203-205) та прийняття її судом до розгляду (ухвала від 02.10.2018), предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 208228 грн 56 коп заборгованості, з них: 185392 грн 52 коп основної заборгованості, 16520 грн 07 коп пені, 4420 грн 74 коп інфляційних втрат, 1895 грн 23 коп - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, оскільки в матеріалах справи містяться спірні видаткові накладні, які не підписувалися ні відповідачем, ні його дружиною - ОСОБА_5 , що підтверджено висновком експертизи у даній справі. Довіреності іншим особам на отримання товару відповідач не надавав, а тому позивач не мав відпускати товар іншим особам. Також вказав, що позивач неправильно застосовує п.4.2 договору, де визначено можливість отримувати без довіреності товар тільки особам, які систематично проводять отримання продукції, що в даному випадку доведено позивачем не було. Просив суд у позові відмовити.

В судовому засіданні 20.06.2019 суд, після заслуховування вступного слова учасників справи, оголосив перерву до 26.07.2019, в якому з"ясував обставини справи, дослідив наявні у справі докази, провів судові дебати, після яких вийшов до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.04.2017 між ПрАТ "ЖКЛ-Україна" (продавець) та ФОП ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу морозива № ві-021, за умовами якого продавець зобов"язався на протязі дії строку договору виробляти та відпускати покупцю морозиво у розгорнутому асортименті в межах забезпеченості сировинними та матеріальними ресурсами в кількості та по ціні, які зазначаються в накладній, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити продукцію.

В п.1.2 та п.1.3 договору сторони погодили, що купівля-продаж продукції здійснюється на підставі накладних згідно замовлення покупця, які є невід`ємною частиною даного договору; всі відносини, які стосуються будь-яких поставок продукції постачальником покупцю без посилання в накладній чи в іншому документі на даний договір, але поставлений в період дії даного договору, регулюються даним договором. Відсутність посилань в бухгалтерських документах на даний договір, у випадку, якщо поставка продукції мала місце в період дії даного договору не може бути підставою для визнання таких поставок товару бездоговірними.

В п.4.2 договору сторони погодили, що представники покупця, які здійснюють прийом продукції, що поставляється по даному договору до виконання відповідних операцій, зобов`язані надати продавцю завірену мокрою печаткою, а при відсутності печатки підписану уповноваженою особою, довіреність, яка дає право особі виконувати дану операцію. Покупець підтверджує, що у разі відсутності довіреності особи, які систематично проводять приймання поставленої продукції, в повній мірі наділені необхідними повноваженнями на таке отримання. В подальшому ці повноваження не можуть бути оскаржені покупцем.

Згідно п.5.1 та п.5.3 договору покупець здійснює оплату продукції за цінами, вказаними в прайс-листах, що діють на момент отримання продукції та вказується у накладних з врахуванням ПДВ. Покупець проводить розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесенням їх готівкою в касу продавця: за кожну поставку в день отримання продукції; протягом 21 календарних днів з моменту поставки продукції; на умовах 100% передоплати (необхідне підкреслити) (вписано цифру 21).

Будь-які грошові кошти покупця, які він сплачує в рамках даного договору сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення. У випадку, якщо неможливо встановити за яку конкретно продукцію здійснюється оплата, то постачальник має право зарахувати таку оплату в рахунок погашення заборгованості за продукцію, що була поставлена раніше, а в разі переплати, така оплата зараховується в якості попередньої оплати за майбутні поставки продукції (п.5.8 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за два тижні до його закінчення жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати його чи замінити його.

В матеріалах справи містяться оригінали видаткових накладних:(т.1 а.с.236-252).

- №ві -0114678 від 12.04.2017 на суму 34872 грн 30 коп;

- №ві- 0118429 від 01.05.2017 на суму 10512 грн;

- №ві-0118428 від 01.05.2017 на суму 92878 грн 20 коп;

- №ві-0121503 від 12.05.2017 на суму 55408 грн 56 коп;

- №ві-013900 від 23.05.2017 на суму 53102 грн 52 коп;

- №ві-016571 від 02.06.2017 на суму 10512 грн;

- №ві-016570 від 02.06.2017 на суму 130649 грн 40 коп;

- №ві -021139 від 20.06.2017 на суму 119611 грн 20 коп;

- №ві-022941 від 27.06.2017 на суму 34128 грн;

- №ві-022952 від 27.06.2017 на суму 14016 грн;

- №ві-0002616 від 08.07.2017 на суму 120575 грн 16 коп;

- №ві- 0002617 від 08.07.2017 на суму 24528 грн.

Всього згідно вказаних накладних за період з квітня по липень 2017 року позивачем поставлено відповідачу морозива на загальну суму 700 765 грн 64 коп.

Вказані накладні підписані і скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок за період з 25.04.2017 по 02.08.2017 відповідач проводив оплату за поставлений товар (морозиво) частково - в загальному розмірі 467 850 грн (т.1 арк.12-58).

Відповідно до претензії №314 від 25.09.2017, адресованій відповідачу, позивач просив погасити заборгованість в сумі 232 915 грн 64 коп, не оплачену відповідно до видаткових накладних: №ві -021139 від 20.06.2017 на суму 119611 грн 20 коп не оплачену в сумі 39668 грн 48 коп; №ві-022941 від 27.06.2017 на суму 34128 грн; №ві-022952 від 27.06.2017 на суму 14016 грн; №ві-0002616 від 08.07.2017 на суму 120575 грн 16 коп; №ві- 0002617 від 08.07.2017 на суму 24528 грн. (т.1 а.с.34).

Дана претензія не отримана відповідачем та повернулася до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т.1 а.с.35).

Відповідно до накладних на повернення №ві-024509 від 01.12.2017 на суму 11674 грн 20 коп та №ві-024508 від 01.12.2017 на суму 35848 грн 92 коп, відповідач повернув позивачу товару на загальну суму 47 523 грн 12 коп (т.1 а.с.93-94).

У рамках даної справи проведено судову почеркознавчу експертизу з питаннями:

1. чи виконано підписи на документі - видаткова накладна в графі "отримав" підприємцем ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 у 6 видаткових накладних:

- № ві-0121503 від 12.05.2017 на суму 55408 грн 56 коп;

- № ві-013900 від 23.05.2017 на суму 52102 грн 52 коп;

- № ві-016571 від 02.06.2017 на суму 10512 грн;

- № ві-016570 від 02.06.2017 на суму 130649 грн 40 коп;

- № ві-022941 від 27.06.2017 на суму 34128 грн;

- № ві-022952 від 27.06.2017 на суму 14016 грн?

2. чи не знаходилась особа, яка виконала підпис на накладних, в незвичному стані і в незвичних умовах чи під впливом сторонніх чинників?

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №368/464/18-28 №253/257/258/19-28 від 05.03.2019, підписи у документах - видаткових накладних № ві-0121503 від 12.05.17 на суму 55408 грн 56 коп, № ві-013900 від 23.05.17 на суму 53102 грн 52 коп, № ві-016571 від 02.06.17 на суму 10512 грн, № ві-016570 від 02.06.17 на суму 130649 грн 40 коп, № ві-022941 від 27.06.17 на суму 34128 грн, № ві-022952 від 27.06.17 на суму 14016 грн в графі "отримав" виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підписи у видаткових накладних № ві-0121503 від 12.05.17 на суму 55408 грн 56 коп, № ві-016571 від 02.06.17 на суму 10512 грн, № ві-016570 від 02.06.17 на суму 130649 грн 40 коп, № ві-022941 від 27.06.17 на суму 34128 грн, № ві-022952 від 27.06.17 на суму 14016 грн в графі "отримав" виконані не ОСОБА_7 та не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Питання щодо виконання підпису у накладній № ві-013900 від 23.05.17 на суму 53102 грн 52 коп не вирішувалось через незіставність за транскрипцією (т.2 а.с.96-106).

У заяві свідка ОСОБА_4 від 08.04.2019 вказано, що він працює на підприємстві ПрАТ "ЖКЛ-Україна" водієм з 16.04.2007 по теперішній час. Протягом 2017 року неодноразово особисто здійснював доставку морозива ФОП ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 . По видаткових накладних, доставку яких ФОП не визнає, здійснювалася ним особисто. Прийом продукції здійснювався відповідачем - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 (сином). Документи опрацьовувалися, ставилися підписи і печатки ОСОБА_8 , у деяких випадках сином - ОСОБА_13 . ОСОБА_7 був інколи присутній, але документів не підписував (т.2 а.с.122).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Як визначено в ч.1 та ч.2 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між сторонами - ПрАТ "ЖЛК -Україна" та ФОП " ОСОБА_7 існували господарські відносини, які виникли на підставі договору на поставку морозива №ві-0121 від 12.04.2017.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, даний договір є чинним, а тому обов"язковий до виконання його сторонами.

За період з 12.04.2017 по 08.07.2017 згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу морозива на загальну суму 700 765 грн 64 коп.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок за період з 25.04.2017 по 02.08.2017 відповідач проводив оплату за поставлений товар в загальному розмірі 467 850 грн та повернув товару на загальну суму 47 523 грн 12 коп.

Доказів виконання зобов"язань перед позивачем на суму 185392 грн 52 коп відповідач суду не надав.

У відповідності до п.5.8 Договору, будь-які грошові кошти покупця, які він сплачує в рамках даного договору сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення. У випадку, якщо неможливо встановити за яку конкретно продукцію здійснюється оплата, то постачальник має право зарахувати таку оплату в рахунок погашення заборгованості за продукцію, що була поставлена раніше, а в разі переплати, така оплата зараховується в якості попередньої оплати за майбутні поставки продукції.

Судом встановлено, що у відповідності до п.5.3 договору здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки; передоплати за товар не відповідачем не здійснювалося.

Останню поставку товару відповідачу позивач здійснив 08.07.2017, про свідчать підписані сторонами видаткові накладні №ві-0002616 на суму 120575 грн 16 коп та №ві- 0002617 на суму 24528 грн.

Таким чином, з огляду на періодичні сплати відповідача, враховуючи п.5.8 Договору, станом на час розгляду спору, неоплаченими залишилися видаткові накладні №ві-022941 від 27.06.2017 частково в розмірі 26273 грн 36 коп; №ві-022952 від 27.06.2017 на суму 14016 грн; №ві-0002616 від 08.07.2017 на суму 120575 грн 16 коп; №ві- 0002617 від 08.07.2017 на суму 24528 грн.

Висновок експерта, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу, тобто оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, у наявному в матеріалах справи висновку встановлено, що підписи у документах - видаткових накладних № ві-0121503 від 12.05.17 на суму 55408 грн 56 коп, № ві-013900 від 23.05.17 на суму 53102 грн 52 коп, № ві-016571 від 02.06.17 на суму 10512 грн, № ві-016570 від 02.06.17 на суму 130649 грн 40 коп, № ві-022941 від 27.06.17 на суму 34128 грн, № ві-022952 від 27.06.17 на суму 14016 грн в графі "отримав" виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_7 та не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Відповідачем не заперечується того факту, що деякі видаткові накладні підписувалися його дружиною - ОСОБА_8 . Однак не всі накладні, на підставі яких здійснювалася поставка товару відповідачу, були предметом судової почеркознавчої експертизи.

У заяві свідка ОСОБА_4 вказано, зокрема, що підписи і печатки ставилися ОСОБА_8 , у деяких випадках сином - ОСОБА_13 .

Питання щодо приналежності підписів на спірних накладних сину відповідача - ОСОБА_13 експертом не досліджувалось. Жодних доказів, які б спростовували обставини щодо підписання накладних № ві-0121503 від 12.05.17, № ві-013900 від 23.05.17, № ві-016571 від 02.06.17, № ві-016570 від 02.06.17, № ві-022941 від 27.06.17, № ві-022952 від 27.06.17 сином відповідача, відповідачем не подано, як і не подано жодних заперечень з цього приводу.

Разом з тим, як встановлено судом, всі накладні, які містяться в матеріалах справи, підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Тому у суду відсутні підстави вважати, що у даному випадку печатка використовувалася проти волі відповідача.

До того ж, наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що відповідачем, окрім товару, поставленого за накладними, які не є спірними, а саме на суму 402 949 грн 16 коп, також частково оплачено товар за накладними, які за його доводами, ним не підписувались, а саме на суму 64 900 гн 84 коп, що в будь-якому випадку свідчить про його обізнаність щодо поставки йому позивачем товару та схвалення дій щодо його прийняття.

Вищенаведені обставини спростовують доводи позивача про те, що позивач не мав права без довіреності відповідача відпускати товар представнику відповідача, оскільки п.4.2 договору визначено, що покупець підтверджує, що у разі відсутності довіреності особи, які систематично проводять приймання поставленої продукції, в повній мірі наділені необхідними повноваженнями на таке отримання. В подальшому ці повноваження не можуть бути оскаржені покупцем.

Поряд з цим, суд зазначає, що додані позивачем копії подорожніх листів та наказів про відрядження є внутрішніми документами позивача та не можуть бути належними доказами на підтвердження поставки товару.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Як визначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п.7.2 договору купівлі-продажу морозива сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати отриманої продукції покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" за прострочення платежу, платник сплачує на користь отримувача коштів пеню в розмірі, який встановлюється за угодою сторін (обчислюється від суми простроченого платежу), але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, сума нарахованої пені становить 16 520 грн 07 коп за період з 30.07.2017 по 10.11.2017.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне збільшення за період з серпня 2017 по жовтень 2017 становить 4420 грн 74 коп, 3% річних - 1895 грн 23 коп.

Ст.129 Конституції України, передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та належать до задоволення.

Відповідно до приписів, встановлених ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на відповідача.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

З огляду на те, що позивачем не надано суду клопотання про повернення з Державного бюджету судового збору, сплаченого позивачем за вимогу про стягнення 47 523 грн 12 коп, щодо якої подано заяву про зменшення позовних вимог, суд не вирішував вказане питання.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" (09109, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Сквирське шосе, 176, код ЄДРПОУ 00445794) 185 392 (сто вісімдесят п"ять тисяч триста дев"яносто дві) гривні 52 коп основної заборгованості, 16 520 (шістнадцять тисяч п"ятсот двадцять) гривень 07 коп пені, 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 74 коп інфляційних втрат, 1895 (одну тисячу вісімсот дев"яносто п"ять) гривень 03 коп 3% річних та 3123 (три тисячі сто двадцять три гривні) 43 коп судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 08.08.2019.

Суддя О.В. Рочняк