Рішення № 83536945, 09.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2019Справа № 910/7136/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7136/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

31 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.05.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 031218-29/1г від 03.12.2018 року в розмірі 207 802,86 грн. (двісті сім тисяч вісімсот дві гривні 86 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 031218-29/1г від 03.12.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 року у справі № 910/7136/19 позовну заяву б/н від 28.05.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" за юридичною адресою: 65031, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103050137469 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 04.06.2019 року у справі № 910/7136/19 не вручено з підстав "інші причини".

Крім того, поштове відправлення (ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 року у справі № 910/7136/19) також було направлене на адресу для листування ТОВ "ТД "Укрімпорт" за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Дворянська, 8, яка вказана в позовній заяві.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103050137477 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 04.06.2019 року у справі № 910/7136/19 у точці видачі/доставки - 08.06.2019 року.

07.06.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" надійшла заява б/н від 06.06.2019 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7136/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіппо" за адресою: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050138104 ухвалу Господарського суду міста від 10.06.2019 року у справі № 910/7136/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 18.06.2019 року.

Відтак, відзив на позовну заяву мав бути поданий відповідачем у строк до 03.07.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 031218-29/1г (надалі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар партіями у відповідності до консолідованого замовлення на поставку товарів відповідно до погодженого сторонами графіку поставок, який є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Формування партій товару для наступного направлення до торгівельних об`єктів здійснюється покупцем самостійно.

За умовами п. 5.4. договору, оплата за товар здійснюється покупцем на умовах реалізації кожні 7 (сім) календарних днів (на підставі оборотних відомостей та даних про залишки товару у покупця, які покупець зобов`язується надавати постачальнику щонеділі в письмовій формі) з остаточним розрахунком та завершенням необхідних облікових операцій (закриття податкової накладної і т.д.) на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту підписання сторонами товаросупроводжуючих документів. При цьому покупець зобов`язується надавати постачальнику звіт про продаж за звітний період (7 календарних днів), що підтверджує об`єм реалізованого покупцем товару (в грошовому і кількісному вираженні), а також відомості про кількість нереалізованого товару (в грошовому і кількісному вираженні), що знаходиться в торгових об`єктах покупця та на розподільчому центрі. Зазначений звіт надається за підписом уповноваженої особи покупця (керівника підприємства чи/або головного бухгалтера) і скріплюється печаткою підприємства покупця (в тому числі печаткою для документів, для бухгалтерських документів), що дає можливість підтвердити належність документу покупцю.

На виконання умов договору поставки № 031218-29/1г від 03.12.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 375 617,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ 555 від 08.01.2019 року на суму 921,96 грн., 566 від 08.01.2019 року на суму 21 144,12 грн., 576 від 08.01.2019 року на суму 202 161,78 грн., 488 від 17.01.2019 року на суму 113 211,72 грн., 1070 від 31.01.2019 року на суму 38 178,00 грн. та товарно-транспортними накладними: №№ ТН0021413 від 08.01.2019 року, ТН0021482 від 08.01.2019 року, ТН0021553 від 08.01.2019 року, ТН0021165 від 17.01.2019 року, ТН0022986 від 31.01.2019 року. Товар за вказаними вище видатковими накладними та товарно-транспортними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні: №№ 259 від 08.01.2019 року, 260 від 08.01.2019 року, 261 від 08.01.2019 року, 418 від 17.01.2019 року, 591 від 31.01.2019 року для відображення у податковому обліку господарських операцій за вказаними податковими накладними.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Виходячи з того, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства є сам факт вчинення господарської операції, згідно відповідного первинного документу, враховуючи наявність підтвердження постачання товару шляхом його відображення у податковому обліку підприємств, суд вважає підтвердженим факт отримання відповідачем товару від позивача згідно видаткових накладних: №№ 555 від 08.01.2019 року, 566 від 08.01.2019 року, 576 від 08.01.2019 року, 488 від 17.01.2019 року, 1070 від 31.01.2019 року.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 167 814,72 грн., що підтверджується довідкою № 194-001-21076БТ-2019 від 28.05.2019 року АБ «Південний», відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 207 802,86 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 207 802,86 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 031218-29/1г від 03.12.2018 року в розмірі 207 802,86 грн.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3117,04 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (код ЄДРПОУ 32650231, адреса: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" (код ЄДРПОУ 37607332, адреса: 65031, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205) грошові кошти: заборгованості за договором поставки № 031218-29/1г від 03.12.2018 року - 207 802,86 грн. (двісті сім тисяч вісімсот дві гривні 86 копійок) та судовий збір - 3117,04 грн. (три тисячі сто сімнадцять гривень 04 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2019р.

Суддя О.В. Котков