Рішення № 83536863, 07.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/59/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2019 Справа № 908/931/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 151)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, адреса для листування: 49022, м. Дніпро, вул. Малиновського, буд. 114)

про стягнення 4242329,46 грн. основного боргу за договором поставки № 0103 від 01.04.2016, 12885,22 грн. 3 % річних та 18514,90 грн. інфляційного нарахування

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Тройно Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

19.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя про стягнення 4242329,46 грн. основного боргу за договором поставки № 0103 від 01.04.2016, 12885,22 грн. 3 % річних та 18514,90 грн. втрат від інфляції.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2019 справу № 908/931/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/931/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/59/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.05.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 строк підготовчого провадження у справі № 908/931 продовжений до 23.07.2019, підготовче судове засідання відкладалося до 10.07.2018.

Підготовче засідання відкладалося до18.07.2019, про що судом винесено відповідну ухвалу від 10.07.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/931/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 23.07.2019, учасники справи повідомлені під розписку про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 23.07.2019 розпочато судовий розгляд справи, судом досліджені письмові докази подані позивачем та оголошена перерва до 07.08.2019, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 23.07.2019.

В судовому засіданні 07.08.2019 справу розглянуто та прийнято рішення.

Позивач в судове засідання 07.08.2019 не з`явився. 24.07.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 908/931/19 в судовому засіданні 07.08.2019 без участі представника ТОВ «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», заявлені позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.08.2019 також не з`явився. Про поважність причин неявки суд завчасно не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином ухвалою суду від 23.07.2019 у справі № 908/931/19 про оголошення в судовому засіданні перерви. Станом на час проведення судового засідання рекомендоване повідомлення, з яким ухвала суду від 23.07.2019 по справі № 908/931/19 направлялася на адресу відповідача, і сама ухвала до суду не поверталися.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 23.07.2019 у справі № 908/931/19 надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 23.07.2019 та 26.07.2019 оприлюднена на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Таким чином, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатися з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/931/19.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідно до наказу господарського суду Запорізької області № 137-В від 24.07.2019 суддя Зінченко Н.Г. з 14.08.2019 по 02.09.2019 включно перебуватиме у відпустці, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті з урахуванням спливу строку, встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України, 22.08.2019.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 525, 526, 530, 629, 655, 712 ЦК України, ст., ст. 4, 193, 263 ГК України та умови договору поставки № 0103 від 01.04.2016. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки № 0103 від 01.04.2016, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його. На виконання умов договору поставки позивач в період з грудня 2018 року та лютий 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 4242329,46 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Поставка товару на зазначену суму також підтверджується товарно-транспортними накладними. Відповідач в порушення умов договору поставки та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару. Отже, заборгованість відповідача за договором поставки № 0103 від 01.04.2016 становить 4242329,46 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 12885,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18514,90 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 4242329,46 грн. основного боргу за договором поставки № 0103 від 01.04.2016, 12885,22 грн. 3 % річних та 18514,90 грн. втрат від інфляції

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки № 0103 від 01.04.2016, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар, проте відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ «Український Рітейл» перед ним за договором поставки № 0103 від 01.04.2016. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до умов п. 2.7 казаного договору поставки зобов`язання по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умов договору та чинного законодавства України. Згідно з п. 3.9 договору поставки якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки оформлення (надання) відповідних документів. Позивачем у якості доказів поставки товару надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які оформленні з суттєвими недоліками та без додержання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначено посаду особи та дані особи, якою вченого підпис на цих накладних від імені ТОВ «Український Рітейл». Отже, надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не можуть бути прийняті судом як первинні документи. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що з аналізу змісту ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» слідує, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Наявність в первинних документах недоліків щодо їх оформлення не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції. Крім того, на кожній видатковій накладній, за якими поставлявся товар відповідачу і за якими відповідач не розрахувався за отриманий товар, міститься підпис особи, яка отримувала товар, скріплений печаткою ТОВ «Український Рітейл». Також позивач просив суд врахувати, що поставка кожної окремої партії товару здійснювалася на підставі заявок на поставку товару, якими сторони обмінювалися через електронну систему EDI. Якщо порівняти інформацію, наведену в заявках на поставку товару, з інформацією, яка міститься у видаткових накладних, то вбачається, що саме за цими заявками здійснювалися поставки. Зазначене додатково підтверджує факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 4242329,46 грн., вимоги щодо стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Відповідач на підставі ст. 167 ГПК України надав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вважає, що надані позивачем до матеріалів справи документи не є належними доказами поставки відповідачу товару за умовами договору поставки № 0103 від 01.04.2016.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд

УСТАНОВИВ

01.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 0103 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору. (п. 1.1)

Пунктом 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 11.05.2018 передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. У разі якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторонами доказів розірвання Договору поставки суду не надано.

В пункті 1.2 Договору сторонами погоджено, що найменування, асортимент і ціна товару, який постачається, зазначається в додатку № 1 «Специфікація», який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно зі Специфікацією, що є Додатком № 1 до Договору, сторонами визначені найменування товару, виробник товару, країна виробника, одиниці виміру, кількість одиниць в упаковці, строк придатності товару, а також базисна ціна за одиницю товару.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлення на поставку.

Додатковою угодою б/н від 16.02.2018 до Договору поставки сторони узгодили, що поставка товару здійснюється постачальником за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Богдана Хмельницького, 122.

За умовами п. 3.2 Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від Постачальника на підставі товаросупровідних документів.

Пунктом 3.7 Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 01.04.2016 до Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи: замовлення на поставку з відміткою Постачальника (підписом і печаткою) про отримання замовлення; товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Згідно з п. 6.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 01.04.2016 до Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами Специфікації. Про зміну ціни на товар, який постачається за Договором, Постачальник повідомляє шляхом направлення Покупцю нової Специфікації у строк, що не перевищує 14 календарних днів до моменту такої зміни. Нова ціна починає діяти з дати підписання обома сторонами Специфікації.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару.

Так в матеріалах справи містяться наступні видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка товару:

-№ 50831 від 10.12.2018 на суму 498396,41 грн. (відповідачем частково оплачена, заборгованість за цієї накладною становить 41820,03 грн.);

-№ 50832 від 10.12.2018 на суму 261640,34 грн.;

-№ 52261 від 20.12.2018 на суму 108672,08 грн.;

-№ 52435 від 21.12.2018 на суму 326756,48 грн.;

-№ 52593 від 22.12.2018 на суму 462324,51 грн.;

-№ 52673 від 24.12.2018 на суму 32191,84 грн.;

-№ 52674 від 24.12.2018 на суму 51667,91 грн.;

-№ 52958 від 26.12.2018 на суму 97335,56 грн.;

-№ 52959 від 26.12.2018 на суму 30703,20 грн.;

-№ 53284 від 28.12.2018 на суму 191608,07 грн.;

-№ 85 від 03.01.2019 на суму 444399,64 грн.;

-№ 86 ввід 03.01.2019 на суму 28276,87 грн.;

-№ 555 від 09.01.2019 на суму 15797,89 грн.;

-№ 556 від 09.01.2019 на суму 48621,80 грн.;

-№ 557 від 09.01.2019 на суму 55616,09 грн.;

-№ 558 від 09.01.2019 на суму 150111,58 грн.;

-№ 776 від 10.01.2019 на суму 182770,15 грн.;

-№ 873 від 11.01.2019 на суму 122413,26 грн.;

-№ 1130 від 14.01.2019 на суму 29949,80 грн.;

-№ 1067 від 14.01.2019 на суму 19230,64 грн.;

-№ 1421 від 16.01.2019 на суму 14724,04 грн.;

-№ 1420 від 16.01.2019 на суму 23244,17 грн.;

-№ 1764 від 18.01.2019 на суму 97370,68 грн.;

-№ 1809 від 18.01.2019 на суму 176176,140 грн.;

-№ 2061 від 21.01.2019 на суму 73697,54 грн.;

-№ 2062 від 21.01.2019 на суму 133852,37 грн.;

-№ 2063 від 21.01.2019 на суму 27917,91 грн.;

-№ 2064 від 21.01.2019 на суму 18338,09 грн.;

-№ 2411 від 23.01.2019 на суму 118578,92 грн.;

-№ 2413 від 23.01.2019 на суму 16500,66 грн.;

-№ 2410 від 23.01.2019 на суму 52355,09 грн.;

-№ 2412 від 23.01.2019 на суму 71727,68 грн.;

-№ 2766 від 25.01.2019 на суму 151895,18 грн.;

-№ 2993 від 28.01.2019 на суму 19903,34 грн.;

-№ 2992 від 28.01.2019 на суму 114825,16 грн.;

-№ 2994 від 28.01.2019 на суму 82143,38 грн.;

-№ 3313 від 30.01.2019 на суму 29924,15 грн.;

-№ 3312 від 30.01.2019 на суму 106382,88 грн.;

-№ 3311 від 30.01.2019 на суму 58438,27 грн.;

-№ 3911 від 04.02.2019 на суму 17352,54 грн.;

-№ 3910 від 04.02.2019 на суму 29339,70 грн.;

-№ 4214 від 06.02.2019 на суму 14470,33 грн.;

-№ 4215 від 06.02.2019 на суму 51230,05 грн.;

-№ 4788 від 11.02.2019 на суму 14256,16 грн.;

-№ 4811 від 11.02.2019 на суму 28777,33 грн.

Всього на загальну суму 4242329,46 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку відповідачу зазначених вище партій товару на вказані суми.

Всі вищезазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні скріплені підписами уповноважених осіб з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 на суму 4242329,46 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умовами пункту 3 Додатку № 6 до Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 «Комерційні умови договору» сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 55 календарних днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару у передбачені строки не здійснена.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 4242329,46 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4242329,46 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 4242329,46 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Оцінивши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відзив на позовну заяву, щодо того, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ «Український Рітейл» за Договором поставки № 0103 від 01.04.2016, судом ці заперечення не приймаються, з огляду на наступне.

Зокрема, як на підставу не визнання свого зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 0103 від 01.04.2016, відповідач посилається на відсутність в видаткових накладних та товарно-транспортних накладних зазначення посади особи, яка їх підписувала, та її прізвища.

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Цим же Положенням затверджено, що накладна це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалася поставка товару в рамках Договору поставки № 0103 від 01.04.2016, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, то не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, не є суттєвим недоліком, тим більш не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар та не дає можливості в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що таке порушення було допущено саме з боку відповідача (особою або особами, відповідальними за приймання товару), а не позивачем, а питання підтвердження повноважень представників сторін договором не визначено.

Також суд зауважує, що підписи з боку відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, за якими здійснювалися поставки товару за умовами Договору поставки № 0103 від 01.04.2016, засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл» та відповідач не оспорює належність зазначеної печатки йому.

При вирішення спору у даній справі суд також врахував, що пунктом 3.10 Договору передбачено, що Покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого Постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитися від приймання товару, або прийняти товар, якщо якість товару відповідає умовам Договору.

Статтею 666 ЦК України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. (частина 1) Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. (частина 2)

Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар, а тому його доводи про ненастання строку оплати є безпідставними.

Слід зазначити також, що пунктом 3.9 Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 01.04.2016 до Договору поставки № 0103 від 01.04.2016 надано Покупцю право відстрочити дату розрахунків з Постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних супровідних документів на товар, якщо супровідні документи не будуть надані з товаром.

Втім, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів будь-яких його звернень до позивача з приводу відсутності або неналежного оформлення супровідних документів на товар.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № 0103 від 01.04.2016 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відмова від оплати товару відповідачем після того, як з дати останньої поставки товару минуло більше п`яти місяців, свідчить про намагання відповідача уникнути обов`язку оплати за Договором.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 18514,90 грн. втрат від інфляції та 12885,22 грн. 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 0103 від 01.04.2016, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 18514,90 грн. втрат від інфляції, які розраховані за несплату відповідачем товару, поставленого за наступними видатковими накладними:

-№ 50831 від 10.12.2018 на суму 498396,41 грн. (відповідачем частково оплачена, заборгованість за цієї накладною становить 41820,03 грн.);

-№ 50832 від 10.12.2018 на суму 261640,34 грн.;

-№ 52435 від 21.12.2018 на суму 326756,48 грн.;

-№ 52593 від 22.12.2018 на суму 462324,51 грн.;

-№ 52673 від 24.12.2018 на суму 32191,84 грн.;

-№ 52674 від 24.12.2018 на суму 51667,91 грн.;

-№ 52958 від 26.12.2018 на суму 97335,56 грн.;

-№ 52959 від 26.12.2018 на суму 30703,20 грн.;

-№ 53284 від 28.12.2018 на суму 191608,07 грн.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно.

Так, ст. 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Проте, при розрахунку дати, з якої виникає зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару за кожною окремою видатковою накладною, позивачем не враховані приписи вище наведеної норми закону, що призвело, в свою чергу, до неправильного визначення періоду нарахування інфляційних втрат. Крім того, відповідні нарахування інфляційних втрат позивачем здійснені без урахування вищезазначених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції.

Отже, за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 50832 від 10.12.2018 стягненню з відповідача підлягає 1308,20 грн. інфляційних втрат, за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 50831 від 10.12.2018 209,10 грн. інфляційних втрат, а за видатковою накладною № 52435 від 21.12.2018 стягненню з відповідача підлягає 1633,78 грн. інфляційних втрат, а всього 3151,08 грн. інфляційних втрат. В іншій частині нарахування інфляційних втрат не є можливим з огляду на лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 3151,08 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволені позову відмовляється.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем також виконаний неправильно, а саме, як вже зазначалося вище, при розрахунку дати, з якої виникає зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару за кожною окремою видатковою накладною, позивачем не враховані приписи ст. 253 ЦК України, що призвело, до неправильного визначення періоду нарахування 3 % річних.

Отже, за розрахунком суду за несплату товару, поставленого за Договором поставки № 0103 від 01.04.2016 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 11965,88 грн.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 11965,88 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4242329,46 грн. основного боргу за поставлений товар, 3151,08 грн. інфляційних втрат та 11965,88 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя про стягнення 4242329,46 грн. основного боргу за договором поставки № 0103 від 01.04.2016, 12885,22 грн. 3 % річних та 18514,90 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, адреса для листування: 49022, м. Дніпро, вул. Малиновського, буд. 114, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 151, ідентифікаційний код юридичної особи 34389679) 4242329 (чотири мільйони двісті сорок дві тисячі триста двадцять дев`ять) грн. 46 коп. основного боргу, 3151 (три тисячі сто п`ятдесят одну) грн. 08 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 11965 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 88 коп. 3 % річних та 63861 (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 07» серпня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.