Рішення № 8353660, 16.11.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2009 р.                                                                      Справа №5/338-21/236

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», 36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12

          до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»в особі Газо промислового управління «Полтавагазвидобування», 36049 м. Полтава, вул. Фрунзе, 173

          про стягнення 31240,09 грн.

          Суддя Тимченко Б.П.

          Секретар судового засідання Скок І.А.

          Представники:

          від позивача:                     Теймурзян Л.Ф., дов. № юр-621/д від 17.11.2008 р.

          від відповідача:                    Скорик В.І., посвідчення № 2571

За згодою представників сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»в особі Газо промислового управління «Полтавагазвидобування»про стягнення 31240,09 грн. боргу за послуги по проживанню в гуртожитку.

Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою від 03.09.2009 р. розгляд справи відкладався на 22.10.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по причині, яку суд визнав поважною. В період з 22.10.2009 р. по 16.11.2009 р. в розгляді справи оголошувалася перерва в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що сторонами не була обумовлена вартість робіт, а також з огляду на сплив строку позовної давності, про застосування якого відповідач заявляє згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України (відзив від 07.08.2008 р. № юр-6182, пояснення від 21.10.2008 р., пояснення від 21.10.2009 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази та дослідивши всі обставини справи, суд встановив:

Згідно з гарантійним листом № 0633 від 02.10.2002 р. Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтобаз України»просило поселити в гуртожиток Нафтогазвидобування управління «Полтаванафтогаз»ВАТ «Укрнафта»в м. Гадяч 30 працівників свого підрядника –БУ «Укрбугаз»та гарантувало оплату за проживання.

З пропозиціями відповідача позивач погодився шляхом вчинення дій по фактичному поселенню працівників підприємства у гуртожитку в м. Гадячі.

Факт проживання працівників відповідача в гуртожитку підтверджується записами в журналі реєстрації, проживаючих в гуртожитку, де зазначено: назва організації, з якої особа прибула, строк проживання в гуртожитку, сума оплат та інше.

За період з 07.10.2002 р. по 28.10.2002 р. в гуртожитку проживали 72 працівника підрядника ГПК «Полтаванатогазвидобування», загальна кількість 659 діб; за період з 28.10.2002 р. по 25.11.2002 р. –84 працівника, загальна кількість 945 діб; за період з 25.11.2002 р. по 30.12.2002 р. –90 працівників, загальна кількість 1210 діб; за період з 02.01.2003 р. по 27.01.2003 р. –79 працівників, загальна кількість 683 доби; за період з 27.01.2003 р. по 24.02.2003 р. –85 працівників, загальна кількість 736 діб; за період з 03.03.2003 р. по 31.03.2002 р. –48 працівників, загальна кількість 584 доби; за період з 31.03.2003 р. по 28.04.2003 р. –74 працівника, загальна кількість 514 діб; за період з 28.04.2003 р. по 26.05.2003 р. –166 працівників, загальна кількість 1273 доби; за період з 26.05.2003 р. по 09.06.2003 р. –34 працівника, загальна кількість 306 діб.

Розмір плати за проживання в гуртожитку визначений пунктом 1.2. наказу НГВУ «Полтаванафтогаз»№ 375 від 01.09.2000 р. і становить 3,50 грн. «стороннім особам за одне ліжко-місце в добу»(без ПДВ та готельного збору зазначено в пункті 1.7. наказу) та пунктом 1.2. наказу НГВУ «Полтаванафтогаз»№ 244 від 15.05.2003 р. і становить 7,00 грн. «приїжджим особам за одне ліжко –місце в добу»(без ПДВ та готельного збору відповідно до п. 1.3. даного наказу).

Заборгованість відповідача за надані позивачем послуги підтверджується актом звірки розрахунків між ГПУ «Полтавагазвидобування»та НГВУ «Полтаванафтогаз», відповідно до якого станом на 01.10.2003 р. заборгованість відповідача складала 87584,27 грн.

Згідно з Протоколом проведення взаємозаліку по погашенню заборгованості від 20.11.2004 р. між ГПУ «Полтавагазвидобування», ДП «Полтавське управління геофізичних робіт»та НГВУ «Полтаванафтогаз», останнє зменшило дебіторську заборгованість ГПУ «Полтавагазвидобування»на суму 56344,18 грн. за опалення будинку і вивезення нечистот та проживання в гуртожитку, згідно рахунків за 2001 –2003 роки.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції за спірний період) продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з пп.. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з пп.. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону, не позволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені видатковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованому в Мін’юсті України від 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Отже, наявні в матеріалах справи копії отриманих відповідачем податкових накладних, гарантійного листа, акту звірки розрахунків між підприємствами станом на 01.10.2003 р., протоколу проведення взаємозаліку по погашенню заборгованості від 30.11.2004 р. свідчать про фактичне надання позивачем послуг по наданню гуртожитку для проживання працівників відповідача та прийнятті цих послуг відповідачем.

Судом приймається до уваги те, що відповідач не заперечує факт надання позивачем податкових накладних, а відповідно і вартості наданих позивачем послуг визначених у податкових накладних (пояснення від 21.10.2009 р.).

Той факт, що відповідача не зберігалися надані позивачем податкові накладні, оскільки сплив строк їх зберігання, не спростовує факт їх видачі позивачем та отримання відповідачем.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем після проведення даного взаємозаліку склала 31240,09 грн.

Суд вважає, що за своєю правовою природою відносини між сторонами є позадоговірні і регулюються актами цивільного законодавства, зокрема Цивільним кодексом УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами та відповідними статтями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто до 01.01.2004 р., положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов’язків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також право чинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, відвантажити або прийняти товар, сплатити відповідні суми, надати або отримати послуги тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і водночас його виконання. Цивільне законодавство визначає угоду укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю виражену через «мовчання»укласти угоду (ч. 3 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, строк виконання відповідачем зобов’язання по оплаті наданих послуг сторонами не встановлювався позивачем була надіслана відповідачеві претензія від 09.08.2005 р. щодо оплати вартості проживання працівників відповідача у гуртожитку в м. Гадяч на суму 31240,09 грн., яка була залишена останнім без задоволення.

Відповідач просить застосувати до спірних відносин строк позовної давності, який на його думку, позивач пропустив без поважних причин, оскільки виставлення рахунків на оплату і є пред’явлення вимоги в порядку ст. 165 ЦК УРСР та ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Проте, суд не погоджується із даною позицією, з огляду на те, що рахунок (рахунок-фактура) не є вимогою в розумінні ст. 165 ЦК УРСР та ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки законом це не передбачено. За своїм призначенням рахунок (рахунок-фактура) не відповідає ознакам первинного документа, ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Мін фінансів України від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів відносності своїх зобов’язань щодо оплати отриманих послуг відповідач не надав та не довід, що в період 2002 –2003 рр. його працівники не проживали гуртожитку позивача в м. Гадяч.

З урахуванням фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 45, 47, 12, 13, 34, 49, 69, 74, 78, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»в особі Газо промислового управління «Полтавагазвидобування»(36049, м. Полтава, вул. Фрунзе, 173, код ЄДРПОУ 00153100; р/р № 26000301221064 в Полтавському центральному відділенні ЗАТ КБ «Приватбанк) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»(36020 м. Полтава, вул. Монастирська, 20, код ЄДРПОУ 22525915; р/р № 26004172712001 в Полтавському ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) 31240,09 грн. – боргу, 312,40 грн. – державного мита, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3.          Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині рішення

Суддя                                                                                           Тимченко Б.П.

Повний текст рішення підписано 20.11.2009 р.