Вирок № 83534040, 07.08.2019, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 730/794/19

Номер провадження 1-кп/728/199/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2019 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання – Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270090000174 від 21 квітня 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Донецьк, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , не працює, освіта професійно-технічна, розлучений, має одну неповнолітню дитину, являється інвалідом 3-ої групи, раніше судимого Ленінським районним судом м. Харкова 16 травня 2013 року за частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, 29 березня 2014 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 10 днів, -

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною першою статті 121 та частиною другою статті 125 КК,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Ракути В.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

1. 21 квітня 2019 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи на прибудинковій території будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , в ході сварки, що відбулася на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар ребром робочої частини штикової лопати в область голови ОСОБА_4 , чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, яка виражалась раною правої лобно-тім`яної ділянки голови з крововиливом у м`які покрови відповідно, щілиноподібно-вдаленим багатоуламковим переломом кісток склепіння черепа справа на рівні лобно-тім`яної ділянки, ушкодженням правого листка твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку, а також правобічною епідуральною гематомою (накопиченням крові між кістками черепа та твердою мозковою оболонкою) і пневмоцефалією (накопиченням пухирців повітря у речовині головного мозку), які в комплексі відноситься до ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння і за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

2. Обвинувачений ОСОБА_1 допитаний у судовому засіданні, вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) визнав повністю та погодився з всіма фактичними обставинами справи.

У скоєному щиро розкаявся, цивільні позови визнав в повному обсязі, просив суворо не наказувати, пояснив, що більше подібного не вчинить.

Додатково підкреслив, що він з потерпілими примирився і компенсував їм частину коштів на лікування, в подальшому також намагається компенсувати заподіяну шкоду.

ІІІ. Позиція потерпілих.

3. Потерпілі в судовому засіданні підтвердили фактичні обставини справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали письмові заяви про відмову від підтримання обвинувачення за статтею 125 КК, ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила не позбавляти обвинуваченого волі.

Також потерпілі в судовому засіданні просили не позбавляти обвинуваченого волі.

ІV. Оцінка Суду.

4. З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) Суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

5. Враховуючи показання обвинуваченого, потерпілих, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд знаходить, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння

Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.

V. Призначення покарання.

6. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 66 КК є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

6.1. При цьому, Судом враховується, що щире каяття ОСОБА_1 проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить і бажає виправитись.

6.2. Активне сприяння розкриттю злочину виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Так, учасниками судового провадження не заперечувалось, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_1 розповів про час, місце вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), назвав інші обставини вчиненого, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини він підтвердив в судовому засіданні, чим сприяв встановленню істини у кримінальному проваджені.

7. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 67 КК не встановлено.

Відповідно до статті 337 КПК, частини другої статті 67 КК, Суд не бере до уваги вказану стороною обвинувачення в судових дебатах обставину – рецидив злочинів, оскільки в обвинуваченні не зазначалась дана обставина.

8. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 . Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК бере до уваги:

8.1. ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із статтею 12 КК є тяжким злочином;

8.2. враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);

8.3. особу винного – його матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, наявність групи інвалідності;

8.4. наявність постійного місця проживання та посередньої характеристики за таким;

8.5. наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують таке;

8.6. те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбув покарання за попереднім вироком, злочин вчинив в період непогашеної судимості;

8.7. відсутність вимог потерпілих про призначення суворого покарання та добровільне відшкодування шкоди.

9. У зв`язку із чим, Суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 з обранням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

10. Проте Суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, Суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання)).

Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.

Так, в даному конкретному випадку Судом враховуються індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, часткове відшкодування збитків потерпілим і бажання обвинуваченого відшкодувати їх в повному обсязі, заява потерпілої про призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, те що застосування статті 75 КК не забороняється в даній ситуації, а саме до особи, яка має непогашену судимість.

11. Також, обґрунтовуючи можливість застосування статті 75 КК до обвинуваченого Суд звертає увагу на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених (частина друга статті 50 КК).

В цій ситуації позиція сторони обвинувачення не є вирішальним чинником в призначенні покарання, оскільки, в такому випадку Суд реалізує свої повноваження, як частину дискреційних функцій і він вправі обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення спірних правових питань, спираючись на засади судочинства та обставини справи.

Так, до підстав для судового розсуду належать: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми (з використанням слів «може», «вправі»); юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення (наприклад, «особа винного», «щире каяття» тощо); оціночні поняття (наприклад, при врахуванні пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин - статті 66, 67 КК, визначенні можливості виправлення засудженого без відбування покарання - стаття 75 КК); індивідуалізація покарання (визначення виду і розміру міри державного примусу).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 1 лютого 2018 року у справі № 634/609/15-к і зробив схожий висновок про можливість виправлення особи без позбавлення волі, з огляду на пом`якшуючі обставини (щире каяття та сприяння слідству, відсутність претензій до засудженого з боку потерпілих та другорядну роль кари як мети покарання).

12. В даних правовідносинах оцінюючи домірність (пропорційність) обраного заходу вчиненому діянню Суд співставляє обставини на які послався прокурор в судовому засіданні та обставини, які свідчать на користь можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Зокрема підставою для позбавлення волі обвинуваченого прокурор навела обтяжуючу обставину, тяжкість обвинувачення, особу винного та непогашену судимість.

Поряд з цим, Суд, повторюючи наведене вище, наголошує на обставинах, які свідчать не на користь позиції прокурора, а саме, відсутність обставин, які обтяжують покарання (див. пункт 7), в таких правовідносинах тяжкість злочину не є переважаючою підставою для позбавлення волі, тим більш закон при вчиненні такого виду злочину допускає застосування статті 75 КК.

Так само і наявність непогашеної судимості допускає застосування статті 75 КК, тим більш ОСОБА_1 відбув покарання за вчинене.

В противагу цьому існують дві обставини, які пом`якшують покарання, потерпілі від злочину висловили позиції про можливість застосування покарання не пов`язаного з позбавленням волі, обвинувачений частково здійснив погашення збитків (див. пункти 6,8) і перебування його на волі може сприяти подальшому відшкодуванню.

При цьому, він є інвалідом третьої групи, зі слів має одну неповнолітню дитину, що в своїй сукупності є факторами на користь звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Навіть співставляючи обставини «за» і «проти» по кількості, переважають «обставини на користь звільнення».

Поряд з цим ОСОБА_1 буде підлягати обмеженням і перебувати під контролем держави, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, а у випадку їх невиконання може бути направлений для відбування покарання.

13. Наведене в своїй сукупності є підставою для застосування до ОСОБА_1 статті 75 КК, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань Суд не знаходить.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

14. При розгляді цивільних позовів прокурора Суд враховує, що обвинувачений їх визнав в повному обсязі.

Також, виходячи із змісту частини другої статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 129 КПК передбачена компетенція Суду в кримінальному провадженні по вирішенню цивільного позову, який може бути залишений без розгляду лише у передбачених даною нормою закону випадках, що є підставою для вирішення цивільних позовів прокурора в даних правовідносинах.

Так, відповідно до частини другої статті 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК) Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

А згідно із частинами першою і третьою статті 1206 ЦК та особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Суд знаходить, що заподіяна шкода здоров`ю потерпілих сталася внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , за наявності його вини, причинного зв`язку між протиправною поведінкою останнього та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілим.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на лікуванні саме з приводу тілесних ушкоджень, отриманих від вчинення злочину ОСОБА_1 , знайшли підтвердження доводи позовів про необхідність відшкодування коштів.

Проте, враховуючи, що заклади охорони здоров`я являються державними закладами, кошти за лікування потерпілих повинні стягуватися у відповідний бюджет.

15. Відповідно до статті 100 КПК речові докази: штикову лопату, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області – конфіскувати; ганчірку, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області – знищити; DVD-R диск CMDR47G-GFMWM05-0107 V 104, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

16. Процесуальні витрати по справі відповідно до статті 124 КПК відсутні.

17. Вирішуючи в даному випадку питання про можливість продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 . Суд враховує, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачені випадки коли особу може бути позбавлено свободи відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема це може бути здійснено з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (пункт «с»).

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Так, в даній ситуації КПК встановлені випадки і процедура для позбавлення свободи з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Проте, Суд звертає увагу, що проблема продовження строку тримання обвинуваченого під вартою охоплюється частиною третьою статті 5 Конвенції і в таких правовідносинах існує презумпція на користь звільнення, при якій тягар доказування лежить на державі, обставини, які викликають сумнів, тлумачаться на користь звільнення.

Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінене абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному конкретному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосовних до кожної справи (див. наприклад пункт 41-45 рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Маккей проти Сполученого Королівства», пункт 61-64 «Биков проти Росії», пункт 139,141 «Ідалов проти Росії»).

Зокрема, Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 21 квітня 2019 року і йому декілька разів продовжувався строк тримання під вартою.

В такій ситуації, Суд звертає увагу, що по справі досліджені всі докази і ймовірне перешкоджання обвинуваченим встановленню істини у справі не може бути виправданням позбавлення свободи на підставі підпункту «c» частини першої статті 5 Конвенції (див. наприклад пункт 270 рішення Європейського Суду у справі «Тимошенко проти України»).

При цьому, Судом береться до уваги, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньою, що має місце в даному випадку.

З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (див. наприклад пункт 44 рішення Європейського Суду у справі «Клоот проти Бельгії»).

Так, як Суд звернув увагу, по справі досліджені всі докази, потерпілі висловили позицію про обрання покарання не пов`язаного з позбавленням волі, за станом здоров`я ОСОБА_1 являється інвалідом третьої групи, що в своїй сукупності свідчить про відсутність на даний момент підстав для обрання запобіжного заходу у відношенні останнього у вигляді тримання під ватрою.

У зв`язку із чим домашній арешт, який являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції (див. наприклад пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Италії»,«Лавентс проти Латвії») та буде достатньою гарантією для виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Наведене є підставою для звільнення ОСОБА_1 з під варти на підставі статті 377 КПК.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, –

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_1 визнати винуватим за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину.

3. Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_1 :

3.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

3.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

4. Початок іспитового строку ОСОБА_1 слід рахувати з моменту проголошення вироку.

5. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення – задовольнити.

5.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного бюджету Чернігівської області (код отримувача: 37972475; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р 31418544025001, МФО 899998, ККД: 24060300) грошові кошти в сумі 7887 грн. 56 коп. (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 56 копійок) витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_4 .

6. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Борзнянської центральної районної лікарні Чернігівської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення – задовольнити.

6.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Борзнянського району Чернігівської області (р/р 35413001341115, код 02006188 в УДК в Борзнянському районі, МФО 853592) грошові кошти витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 552 грн. 54 коп. (п`ятсот п`ятдесят дві гривні 54 копійки).

7. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Борзнянської центральної районної лікарні Чернігівської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення – задовольнити.

7.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Борзнянського району Чернігівської області (р/р 35413001341115, код 02006188 в УДК в Борзнянському районі, МФО 853592) грошові кошти витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 4972 грн. 86 коп. (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривна 86 копійок).

8. Речові докази: штикову лопату, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області – конфіскувати; ганчірку, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області – знищити; DVD-R диск CMDR47G-GFMWM05-0107 V 104, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

9. ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі судового засідання.

10. ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно змінити на домашній арешт строком на два місяці в період з 23 години 00 хвилин вечора до 05 години 00 хвилин ранку наступного дня, заборонивши залишати місце проживання, з 23 години 00 хвилин вечора до 05 години 00 хвилин ранку наступного дня.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Чернігівського апеляційного суду через Бахмацький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко