Рішення № 8353365, 19.03.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа №2-923/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

при секретарі: - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасність виплати, середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Науково-дослідного інституту аеропружних систем про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди, мотивуючи тим, що працює у відповідача з 02.09.2002 року, остання посада – слюсар. Відповідач з січня 2006 року несвоєчасно та не в повному обсязі виплачує заробітну плату, сума заборгованості складає 18715,43 грн., компенсація за несвоєчасність виплати заробітної плати – 7306,00 грн., а всього – 26021,43 грн. Також не виплачений середній заробіток, який просить стягнути по день розгляду справи судом. Позивач звільнився за власним бажанням 01.10.2008 року. У зв’язку з несвоєчасністю виплати заробітної плати порушені права позивача, чим заподіяна моральна шкода, оцінена позивачем у 5000,00 грн. Відповідачем грубо порушені права позивача на оплату праці, право на кінцевий розрахунок при звільненні, що привело до моральних фізичних та душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, та знадобилися додаткові зусилля для організації життя.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 18715,43 грн., компенсацію за несвоєчасність виплати заробітної плати в сумі 7306,00 грн., середній заробіток в сумі 9524,96 грн., моральну шкоду 5000,00 грн., позовні вимоги підтримав. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що у позивача погіршився психологічний стан у сім’ї, у зв’язку з безгрошів’ям необхідно було додавати зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково: в частині заборгованості по заробітній платі в сумі 18715,43 грн., компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати в сумі 7306,00 грн., середнього заробітку в сумі 9524,96 грн. В частині моральної шкоди просив відмовити в задоволенні, оскільки позивачем не надані докази.

Суд, заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 02.09.2002 року по 02.10.2008 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем (а.с.43-44). Відповідач з січня 2006 року по жовтень 2008 року не в повному обсязі виплачував йому заробітну плату, що стало підставою для звернення до суду. Як вбачається з довідок, які є в матеріалах справи, заборгованість з невиплаченої заробітної плати за вказаний період складає 18715,43 грн., з компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати станом на 01.04.2009 року - 7306,00 грн., середнього заробітку в сумі 9524,96 грн. (а.с.6,8,9,42,48).

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 21, 115 КЗпП України, власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган, зобов’язані виплачувати робітнику заробітну плату, яка повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць. Відповідно до норми ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органа розрахунку сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, організація повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Згідно Закону України від 19.10.2000 року № 20580 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Тому заборгованість по заробітній платі в сумі 18715,43 грн., компенсація за несвоєчасність виплати з урахуванням приросту споживчих цін станом на 01.04.2009 року - 7306,00 грн., середній заробіток в сумі 9524,96 грн., підлягають стягненню в беззаперечному порядку.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що невиплата заробітної плати, кінцевого розрахунку при звільненні позивачу, порушила його законні права, призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим спричинено моральну шкоду, тому необхідно стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 400,00 грн. Суд дійшов висновку, що між протиправними діями відповідача, які виявилися у невиплаті заробітної плати та моральними збитками позивача, що виявилися в погіршенні психологічного стану у сім’ї, необхідністю позивача додавати зусиль для організації свого життя, є прямий причинний зв’язок. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить, що моральна шкода повинна бути відшкодована незалежно від майнової шкоди, спричиненої внаслідок дій відповідача та не пов’язана з розміром її відшкодування, але обов’язково враховується характер правопорушення, глибина фізичних і душевних страждань, розумність і справедливість.

Разом з тим, з відповідача в порядку вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, на користь держави необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір в сумі 363,96 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120,00 грн., де позивач від їх сплати був звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88,174,212-215,294 ЦПК України, ст.21, 115-117,237-1 КЗпП України, Закону України від 19.10.2000 року № 20580 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасність виплати, середнього заробітку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” (м. Феодосія вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 18715,43 грн., компенсацію за несвоєчасність виплати заробітної плати в сумі 7306,00 грн., середній заробіток в сумі 9524,96 грн., моральну шкоду в сумі 400,00 грн., а всього – 35946 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок шість) грн. 39 коп.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” (м. Феодосія вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169) судовий збір на користь держави у розмірі 363,96 грн., та витрати, пов`язані з інформаційним-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/