Рішення № 8353361, 19.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.10 Справа № 04-06/37-1/17-8/17

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод», м. Київ,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 64186 грн. 58 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність №343 від 15.02.10 року; ОСОБА_3 представник, - довіреність №343 від 15.02.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач просить стягнути з відповідача:

заборгованість з орендної плати у сумі 27139,71 грн., заборгованість з відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг у сумі 1700,20 грн., пеню у сумі 1644,30 грн., інфляційні нарахування у сумі 893,99 грн., 3% річних у сумі 240,94 грн., штраф у сумі 5% від річної орендної плати у сумі 5427,94 грн. та неустойку у сумі 27139,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення №К-210709/о-1, укладеного між сторонами 21.07.09 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 02 лютого до 19 лютого 2010 року у звязку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду, викладених в ухвалі по цій справі від 19.01.10 року та від 02.02.10 року; з 19 лютого до 05.03.10 року та з 05 березня до 19 березня 2010 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 19.03.10 року, представники відповідача звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, з огляду на що його задоволено судом.

Позивач до судового засідання не зявився, але 05.03.10 року подав письмові заперечення на відзив на позов (вих. №б/н від 25.02.10 року), якими повідомив суд про повну підтримку позовних вимог та заявив клопотання про подальший розгляд спору за його відсутності, - на підставі наявних у справі доказів (а.с.68-69).

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що вищезгаданий договір між сторонами за цим спором укладено з порушенням вимог чинного законодавства, під впливом примусу з боку орендодавця; на умовах, не вигідних для орендаря, - однак, документальних доказів на підтвердження своїх доводів до справи не надали. Відповідач стверджує, що позивач по справі, який фактично є суборендарем майна за іншим договором, не має дозволу орендодавця на передачу майна у суборенду (піднайом) (відзив на позов від 19.02.10 року за вих. №б/н) (а.с.53).

Судом встановлено, що останнє твердження суперечить наявним у справі доказам: відповідно до п.1.2 договору оренди №22-05/О (піднайму) нежитлового приміщення, укладеного 22.05.09 року між Закритим акціонерним товариством «Компас девелопмент»(орендодавець) та позивачем по цій справі (орендар) щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - таке право останньому надано (а.с.70-75).

Вони також послалися на те, що відповідач до укладення вищезгаданого договору оренди обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Сервіс», при цьому укладав з позивачем по цій справі інший договір оренди, наслідки невиконання якого, згідно їх твердженням, вплинули на законність та обґрунтованість укладення та виконання іншого договору оренди договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення №К-210709/о-1, укладеного між сторонами 21.07.09 року, який є одним з основних доказів по даній справі, - однак, документальних доказів у цій частині до справи не надали.

Відповідач просить суд взяти до уваги його скрутне, на його думку, матеріальне становище.

Заперечуючи проти позову, він не надав контррозрахунок суми боргу, незважаючи на вимоги суду у цій частині, викладені в його ухвалах від 19.01.10 року та 02.02.10 року; не взяв участі у взаємозвірці стану розрахунків за цим спором; .

Представники відповідача не заперечили проти задоволення клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, виходячи з того, що встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України термін вирішення спору добігає кінця сьогодні, 19.03.10 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.22,43,69 та 75ГПК України, суд вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, а спір може бути вирішено по суті за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 15 ГПК України цей спір є підсудним господарському суду Луганської області.

І.Заслухавши представників відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

21.07.09 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення №К-210709/о-1, відповідно до якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування на строк, зазначений у п.5.1 цього договору, без права викупу, частину №29 нежитлового приміщення №1 загальною площею 137,8 кв.м, яке розташоване на 1-му поверсі у будівлі літ. «А-1»за адресою: АДРЕСА_1, - при цьому технічний стан та інші характеристики вищезгаданого приміщення, зафіксовані у акті приймання-передачі та повністю задовольняють вимоги орендаря і відповідають призначенню приміщення (п.1.1); предмет цього договору передано орендарю з метою використання під розміщення виробництва орендаря (п.1.7).

Орендодавець поставив орендаря до відома про те, що предмет цього договору перебуває у нього в оренді за договором оренди №22-05/О від 22.05.09 року (п.1.2).

Сторони домовилися, що орендар, зокрема, зобовязаний: сплачувати своєчасно та у повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим договором (п.2.2.13); відшкодовувати орендодавцю витрати за користування орендарем комунальними послугами (електроенергією, водопостачанням тощо) (п.2.2.15).

Згідно п. 2.4.7 договору витрати, повязані з будь-якими поліпшеннями орендованого приміщення, які поніс орендар (незалежно від наявності чи відсутності письмової згоди орендодавця) орендодавцем не відшкодовуються і в рахунок орендної плати (у т.ч. інших платежів) не зараховуються.

Сторони встановили, що щомісячний розмір орендної плати становить 9046,57 грн. (з ПДВ) (п.3.1), яка повинна бути сплачена не пізніше 5-го числа поточного місяця безготівковим платежем (п.3.3); до неї не входить вартість комунальних послуг, які щомісяця відшкодовуються орендарем додатково, виходячи з обсягів їх фактичного споживання (п.3.2), при цьому вони повинні бути сплачені не пізніше 5-го числа кожного місяця безготівковим платежем (п.3.3). Орендодавець зобовязаний у перший день поточного місяця виставити орендарю рахунки про сплату орендної плати, а у останній день поточного місяця рахунки на оплату спожитих комунальних послуг (п.3.3).

Орендодавець має право в односторонньому порядку щоквартально переглядати розмір орендної плати у разі зростання індексу інфляції, тарифів на комунальні послуги, змін, повязаних з податковою політикою держави, внаслідок чого змінюється розмір орендної плати за цим договором. Останнім визначено і інші підстави для перегляду рівня ставки місячної орендної плати (п.3.4).

Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду до дня фактичного повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі приміщення або до дати припинення (розірвання) договору у судовому порядку або у порядку, передбаченому цим договором (п.3.5).

Орендар зобовязаний впродовж 30 днів після підписання даного договору в якості забезпечення виконання зобовязань за ним додатково сплатити гарантійний платіж у сумі, що дорівнює сумі, вказаній у п.3.1 цього договору (п.3.6).

Сторони домовилися, що у випадку прострочення сплати орендарем передбачених цим договором платежів (повністю або частково) орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобовязаний сплатити на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, за весь час прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. У випадку прострочення орендарем сплати передбачених цим договором платежів (повністю або частково) більше, ніж на 30 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від річної орендної плати (п.4.1).

Несплата орендної плати (або відшкодування вартості комунальних послуг) протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу надає орендодавцю право відключити інженерні мережі та обладнання обєктів енерго- та водопостачання в орендованому приміщенні до моменту надходження таких платежів на рахунок орендодавця, без відшкодування будь-яких збитків з боку орендодавця (п.4.2).

Якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення приміщення в обумовлений цим договором строк, він додатково сплачує на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення та, крім того, відшкодовує орендодавцю збитки, заподіяні затримкою повернення (п.4.3).

Орендар не звільняється від сплати орендної плати у разі звільнення приміщення без підписання акту приймання-передачі, крім випадків, передбачених цим договором або законодавством України, коли цей договір припиняється (розривається) без складення акту приймання-передачі (п.4.9).

Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце у період його дії (п.4.11).

Договір набуває чинності з 21.07.09 року та діє до 31.10.09 року включно (п.5.1).

Цей договір припиняється внаслідок закінчення строку його дії або достроково за згодою сторін, а також у інших випадках, передбачених договором 9п.6.1).

Дія договору припиняється у разі його розірвання на вимогу однієї із сторін за умов. передбачених у п.6.2 договору.

Орендодавець має право вимагати дострокового розірвання цього договору за умов, визначених у п.6.3 договору, у т.ч. якщо орендар не вносить орендну плату та/або інші платежі протягом 30-ти календарних днів з дати закінчення строку платежу, передбаченого умовами договору. За вищевказаних обставин цей договір є розірваним після спливу 7 днів з дати відправлення орендодавцем письмового повідомлення орендарю про припинення дії договору (або дати його вручення орендарю під підпис) (п.6.3).

Цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця незалежно від причин, про що орендодавець зобовязаний письмово повідомити орендаря за три місяці до дати розірвання (п.6.4) (а.с. 13-18).

Предмет оренди відповідач отримав 21.07.09 року, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що орендар (відповідач) цей договір у будь-якій його частині не оспорював.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином поставився до виконання умов договору.

Так, він виконав свій обовязок щодо сплати орендної плати та комунальних платежів лише за період з 21.07.09 року по 31.07.09 року.

За період з 01.08.09 року по 31.10.09 року орендар орендну плату та комунальні платежі не сплатив, а тому має борг у сумі 28839,91 грн., у т.ч.:

з орендної плати 27139,71 грн.;

з відшкодування комунальних послуг 1700,20 грн., - що підтверджується доданими до справи документальними доказами (а.с.22-24; 28-31).

30.09.09 року за вих. №59 орендар спрямував на адресу позивача листа про припинення дії договору оренди з 01.10.09 року (а.с.26), при цьому надавши гарантійного листа про погашення боргу за договором у сумі 19793,34 грн. (вих. №60 від 30.09.09 року (а.с.27).

Позивач стверджує, що фактично орендар, порушивши умови п.2.2.18 договору №К-210709/о-1 від 21.07.09 року, який зобовязує орендаря по закінченню дії договору (у т.ч. внаслідок розірвання) протягом доби від дати закінчення строку дії договору чи з моменту його розірвання повернути орендодавцю по акту приймання-передачі у задовільному стані, з урахуванням його нормального зносу, а також передати по акту у повному обсязі і справності обладнання та інше майно, передане орендарю, - тне дотримався вимог цього пункту договору, в односторонньому порядку припинив його дію, не передавши орендоване приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Угода про дострокове розірвання договору оренди між сторонами також не укладена.

Ці доводи позивача відповідач не спростував.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач стверджує, що не мав можливості до 31.10.09 року включно використати предмет оренди шляхом передачі його в оренду (піднайом) іншій особі, оскільки фактично договір був чинним до 31.10.09 року, предмет оренди орендар не повернув у встановленому договором порядку; у приміщенні знаходилося майно орендаря.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу за період з 01.08.09 року по 31.10.09 року у розмірі 28839,91 грн. нарахував:

пеню за період з 06.08.09 року по 1612,09 року у сумі 1644,30 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 893,99 грн.;

3% річних у сумі 240,94 грн. (а.с.10).

Крім того, виходячи з тих же підстав, позивач нарахував:

штраф, встановлений п.4.1 договору, - у сумі 5427,94 грн.;

неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 02.11.09 року по 16.12.09 року (у звязку з порушенням обовязку про повернення орендованого приміщення) у сумі 27139,50 грн., - а всього 64186,58 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не спростував його.

ІІ.Заслухавши представників відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір належить до різновиду правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).

Оскільки спірний договір належить до категорії господарських, то згідно частинам 1-2 ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач (орендар), уклавши вищезгаданий договір, в подальшому не оспорив жодного його положення, - тобто визнавав його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а значить був зобовязаний виконувати його.

Спірний договір належить до договорів оренди. Орендодавець за договором сам є орендарем нерухомого майна, якому надано право передавати його у подальший піднайом (суборенду).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, упоноважена на укладення договору найму (ст. 761).

Статтею 774 Цивільного кодексу встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Наявними у справі доказами доведено, що позивач по справі мав право передавати предмет оренди у суборенду (піднайм).

Сторони, уклавши спірний договір, набули низку прав та обовязків.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Статтею 762 Цивільного кодексу встановлено низку імперативних обовязків орендаря, згідно яким за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наявними у справі доказами доведено, що орендар припустився порушення умов договору шляхом несплати орендної плати та невідшкодування комунальних платежів, а також порушенням порядку повернення орендованого майна, - тобто порушення зобовязань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений річний термін для стягнення пені.

Позивач при визначенні суми пені дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 02.11.09 року по 16.12.09 року, то вона відповідає чинному законодавству (ст. 785 ЦКУ) та умовам укладеного між сторонами договору (пункти 2.2.18 та 4.3).

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, позовні вимоги грунтуються на договорі, фактичних обставинах справи та чинному законодавстві.

Суд, розглянувши доводи відповідача про його скрутне фінансово-матеріальне становище як субєкта підприємницької діяльності, при винесенні цього рішення не вбачає підстав для їх врахування, оскільки відповідач (як і позивач) є субєктом підприємницької діяльності, а згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвоце самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У суду при вирішенні цього спору відсутні фактичні та правові підстави для надання переваги інтересам однієї сторони та нехтування інтересами іншої сторони.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому згідно ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 202,203-208,509,530,610,611,614,623-626,628, 629,759-762,774,785 Цивільного кодексу України; ст.ст.180 та 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод», ідентифікаційний код 05482452, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Костянтинівська,73, - основний борг з орендної плати у сумі 28839 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять девять) грн. 91 коп., пеню у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп., інфляційні нарахування у сумі 893 (вісімсот девяносто три) грн. 99 коп., 3% річних у сумі 240 (двісті сорок) грн. 94 коп., штраф у сумі 5427 (пять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 94 коп., неустойку у сумі 27139 (двадцять сім тисяч сто тридцять девять) грн. 50 коп., а також судові витрати, а саме: державне мито у сумі 641 (шістсот сорок одна) грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників відповідача у судовому засіданні 19.03.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 березня 2010 року.

Суддя А.П.Середа