Рішення № 8353244, 17.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.10                                                                                 Справа № 19/316.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Мелехової О.С., розглянув матеріали справи за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства „Хлібороб”, с.Фрунзе Слов”яносербського району Луганської області

до Фермерського господарства „Маяк-1”, с.Переможноє Лутугинського району Луганської області

про стягнення 43331 грн. 24 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Крилова Л.Б., довіреність № б/н від 01.12.2009;

від відповідача –Шембелян О.В., довіреність № б/н від 08.11.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 35448,84 грн. та 3% річних у сумі 691,96 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.02.2010 строк розгляду справи продовжено на 1 місяць до 17.03.2010.

У судовому засіданні 16.03.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 17.03.2010.

В судовому засіданні 11.03.2010 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 42534,44 грн. та 3% річних у сумі 796,80 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2010 надав відзив № б/н від 17.03.2010, в якому проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

У підтвердження позовних вимог позивач посилається на поставку відповідачу товару (сімена озимого ячменя) у кількості 14580 кг на суму 40824,00 грн. за накладними № 41 від 29.10.2008 та № 42 від 01.11.2008.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до за кону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна йо го умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 12 від 16.08.2009, але відповідач відповіді не надав та оплати не здійснив.

На підставі викладеного позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу та згідно ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з ураху ванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти рі чних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, нарахував за період з 01.04.2009 по 01.12.2009 інфляційні витрати у розмірі 1714,44 грн. та 3% річних у сумі 796,80 грн.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що в накладних № 41 від 29.10.2008 та № 42 від 01.11.2008 відсутній підпис повноважної особи та печатка підприємства відповідача. Тобто в них зазначено, що товар одержано Фермерським господарством „Маяк-1” через Яковлева М.І. автомобіль ВВ 91-35 АТ. Позивачем не надано доказів щодо підтвердження повноважень Яковлева М.І. на отримання цього товару від імені Фермерського господарства „Маяк-1”.

Стосовно надіслання відповідачу претензії № 12 від 16.03.2009 позивачем також не надано належних доказів, оскільки копія квитанція № 348/3, на яку позивач посилається як на доказ надіслання відповідачу претензії № 12 від 16.03.2009, має відбиток поштового штампу з датою 15.03.2009, тобто раніше ніж була складена претензія № 12, до того ж позивач оригіналу цієї квитанції для огляду не надав.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі сумі 40824,00 грн.

За необґрунтованістю основних вимог щодо стягнення боргу в сумі 40824,00 грн. до задоволення не підлягають й заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

За вказаних обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 00 грн. 02 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 17.03.2010 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства „Хлібороб”, Луганська область, Слов”яносербський район, с.Фрунзе, вул.Інтернаціональна, б.157, код 32672281 зайве сплачене за квитанцією № 200051 від 11.03.2010 державне мито в сумі 00 грн. 02 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 22.03.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко