Рішення № 83529887, 29.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1827/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача Овчинніков Б.С.,

від відповідача Чібічьян О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення 160492,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 160492,70 грн., посилаючись на наступне.

15.02.2018 року між сторонами укладено договір № 10548/ЦТЛ-2018/279-70-04 Про надання послуг, предметом якого є надання залізницею (відповідачем) вантажовласнику (позивачу) послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Так, позивач вказує, що залізниця зобов`язалася приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному керівництві № 1, чинному на момент надання послуг та додатку № 1 до цього договору (п.2.2. договору).

За ствердженнями позивача, у січні 2019 р. регіональна філія Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця здійснила перевезення вантажу маршрутами, призначенням на станцію Ізмаїл-експорт регіональної філії Одеська залізниця АТ УЗ на адресу ДП Ізмаїльський морський торговельний порт за накладними №№ 45247459, 45249935, 45442787, 45442803, 45542404 та досилочними накладними до них № 40999286, 41063066, 41156910, 40999302, 41157355, 41126111, 41124181.

Як зазначає позивач, вагони із складу вказаних вище маршрутів відчіплялися без належних на те причин (несправність вагону, виконання митних операцій, вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також перевантаження), які трапились з вини відправника, тимчасової перерви, яка трапилась не з вини залізниці. В п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Водночас, як вказує позивач, відміток у графі 49 Відмітки залізниці залізницею не зроблено, чим порушено вимоги пунктів 4.2., 4.3., 6.9. Правил оформлення перевізних документів.

Таким чином, як зазначає позивач, під час здійснення вказаних перевезень відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 зазначених накладних та відміток залізниці в графі 49 про те, що одержувача повідомлено про прибуття вантажу (дата та час і ЕЦП відповідального працівника залізниці), а також в графах 51, 53 стоять відмітки (дата) залізниці про прибуття та видачу вантажу відповідно.

При цьому, посилаючись на ч.ч. 1, 5 ст. 307 ГПК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України, п.п. 8 п. 6 розділу 1 Статуту залізниць України, позивач зазначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наразі позивач зазначає, що статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., а також ст. 23 Статуту встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням у встановлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Так, позивач посилається на положення п. п. 1.1., 1.2, 2.1, 2.4, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., згідно яких термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно п.п. 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної тати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зокрема, позивач вказує, що зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Водночас, як вказує позивач, відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.12 р., оглядового листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення № 01-06/662/2014 від 21.05.14 р., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).

Таким чином, позивач стверджує, що враховуючи допущене регіональною філією Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця прострочення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивачем нараховано штраф у розмірі 160492,70 грн. з урахуванням вимог законодавства та роз`яснень Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2019 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1827/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.07.2019 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 51-52). Зокрема, відповідач, посилаючись на ст. 26 Закону України Про залізничний транспорт, п. 5 ст. 306 ГК України, ст. 116, п. в ст. 130, ст. 133 Статуту залізниць України, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012 Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів зазначає, що Одеська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Одеська залізниця АТ Укрзалізниця повідомила, що усі вагони з вантажем окатиш залізорудний буди доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через неприйом даного вантажу Ізмаїльським портом у зв`язку з перевантаженням його.

Також 12.07.2019 р. відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.49-50), в якому заявник з посиланням на ч. 1 ст. 230, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України вказує, що наведені норми з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій. Так, відповідач вказує, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку; при цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (Інформаційний лист Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права від 21.11.2011 р. N 01-06/1623/2011). Як зазначає відповідач, метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності, відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Наразі відповідач зауважив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013). При цьому відповідач стверджує, що матеріали справи № 916/1827/19 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.

24.07.2019 р. позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с. 63-64), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з наведенням додаткового обґрунтування. Так, позивач вказує, що всі розрахунки штрафу здійснені відповідно до Статуту залізниць України з урахуванням положень як ст.116 Статуту так і Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012р. та оглядового листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення № 01-06/662/2014 від 21.05.2014 р., за якими нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу не менше, ніж за дві повні прострочені доби, що підтверджується матеріалами справи (відомостями із залізничних накладних №№ 45247459, 45249935, 45442787, 45442803, 45542404 та досилочними накладними до них №40999286, 41063066, 41156910, 40999302, 41157355, 41126111, 41124181).

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 80246,35 грн. позивач вказує наступне. Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Так, відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому позивач вважає, що слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, позивач вказує, що в основу судового рішення про зменшення розміру неустойки має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення. З аналізу матеріальних норм, які регулюють питання можливості зменшення розміру неустойки, вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує наявність підстав для такого зменшення та оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що одержувач вантажу своєчасно здійснив всі необхідні дії щодо оформлення, одержання (вивезення) вантажу, передбачені законодавством, позивач вважає, що доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив зменшити розмір штрафу на 50%.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

15 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі начальника служби транспортної логістики філії ЦТЛ ПАТ Українська залізниця та начальника служби підтримки користувачів послуг філії ЦТЛ ПАТ Українська залізниця (перевізник) та Приватним акціонерним товариством Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (замовник) укладено договір № 10548/ЦТЛ-2018 про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно п. 1.2 договору наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:

- вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;

- вагон залізниці іншої держави - вагон який належить залізниці іншої держави та наданий перевізником у відповідності до окремих договорів та угод;

- вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;

перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно;

- послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів послуги, що надаються перевізником замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у додатку № 1 до договору;

- інструкція на повернення вагонів порядок заповнення окремих граф перевізного документу при поверненні порожнього вагону перевізника на території України, розміщений на сайті: uz-cargo.com.

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Положеннями п.п. 2.1.6 п. 2.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

В пп. 2.3.1 п. 2.3 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний розглядати замовлення на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника. Погодження замовлення не породжує безумовний обов`язок для перевізника виконати перевезення.

За умовами положень п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Згідно п. 3.2 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:

-плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

-компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.

-плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 договору розмір плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах визначається в наступному порядку: при перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки за такими формулами:

В = Вван + Впор

Вван = Спл X (Тван + Тдод),

Впор = Спл X (Тпор + Тдод),

де:

Вван - плата за використання вагону перевізника під час перевезення вантажу, грн./вагон.;

Впор - плата за використання вагону перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн./вагон.;

Тван - нормативна кількість діб у вантажному рейсі;

Тпор - нормативна кількість діб у порожньому рейсі;

Тдод - кількість діб відповідно до статті 24 УМВС або пункту 2.4 Правил обчислення термінів доставки, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11,2000 за № 865/5086). Тдод може не застосовуватися згідно рішення Перевізника. Інформація про застосування Тдод зазначається у додатку 2 до договору.

Спл - ставка плати за використання вагонів перевізника для відповідного типу, грн /вагон за добу, зазначена в додатку № 2 до цього Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення.

Нормативна кількість діб використання вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами:

Тван = Lван/Vдост,

Тпор = Lван X Кпп/Vдост

де:

Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км;

Vдост - нормативна кількість кілометрів за одну добу, км відповідно до пункту 1 Правил обчислення термінів доставки та параграфом 1 ст. 24 УМВС, км/добу;

Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу до навантаженого, зазначено у додатку 3 до

У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної.

Розмір ставок плати за використання вагонів перевізника у вантажному та порожньому рейсах зазначено в додатку 2 до договору, а в подальшому зміни цих ставок визначаються перевізником в односторонньому порядку і доводяться замовнику шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті перевізника (www.uz.gov.ua та www.uz-cargo.ua) та/або публікація оголошення в газеті Урядовий кур`єр із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після оголошення.

Підпунктом 3.2.2 п. 3.2 договору визначено, що при замовленні вагону перевізника для проїзду провідників відправника (одержувача) замовник сплачує:

- плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником тарифів на дату відправлення вантажу;

- плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів,

- плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки, відповідно до п. 3.2.1;

- компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів до тарифи Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.

Умовами п. 7.1 договору передбачено, що усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості у претензійно-позовному порядку:

-претензії за незбережені перевезення та прострочення в доставці вантажів при перевезенні, в тому числі в міжнародному сполученні, надсилаються на адресу: 03680, Україна, м. Кнїв-150, вул. Тверська, 5. Факс: (044) 465-40-83;

-всі інші претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, як у внутрішньому так і в міжнародному сполученні, заявляються перевізнику на відповідну адресу.

В п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Згідно п. 8.2 договору для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс Архів електронного документообігу залізничного транспорту з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України. 8.2.Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає:

8.2.1. Оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП):

- замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12;

- накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у міжнародному сполученні;

- накладна УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та Республікою Білорусь;

- податкова накладна;

- розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Можливість оформлення наступних документів з накладенням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП):

-відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46;

-відомість плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а;

-повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами;

-накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92;

-відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к;

-пам`ятка про видачу/приймання контейнерів;

-повідомлення про прибуття вантажу;

-повідомлення про подавання вагонів;

-заява про переадресування вантажу;

-облікова картка;

-зведена відомість;

-договір про надання послуг і додатки до нього.

Відповідно до п. 8.3 договору замовник зобов`язується:

8.3.1 Реєструвати користувачів Замовника в автоматизованій системі залізничного транспорту.

8.3.2 Застосовувати криптографічний захист електронних документів.

8.3.3 Узгоджувати із перевізником процедури застосування інформаційних систем, програмно-технічних засоби та каналів зв`язку під час електронного документообігу.

8.3.4 За власний рахунок провести оснащення програмно-технічними засобами, у т.ч. ключами ЕЦП.

8.3.5 Дотримуватися встановленого часу на обробку електронного документа та відповіді перевізнику.

8.3.6 У разі виникнення непередбачених ситуацій узгоджувати із перевізником послідовність дій з їх усунення.

8.3.7 Не передавати свої права за цим договором третій особі.

В п. 8.4 договору сторони передбачили, що перевізник зобов`язується:

8.4.1 Реєструвати та підключати замовника до АС Клієнт-УЗ, у т.ч. створити обліковий запис в АС Клієнт-УЗ, надати йому login та password, інформувати про наявність облікового запису в АС Клієнт-УЗ.

8.4.2 Узгоджувати із замовником процедури застосування інформаційних систем, програмно-технічних засобів та каналів зв`язку для реалізації електронного документообігу.

8.4.3 Надавати у встановленому порядку на вимогу замовника консультації з питань, пов`язаних із застосуванням електронного документообігу, передбачених цим додатком.

8.4.4 Дотримуватися вимог регламенту з надання послуг ЕЦП будь якого акредитованого центру сертифікації ключів (далі - АЦСК) України, програмне забезпечення, формування та перевірка ЕЦП якого функціонує за узгодженим реквізитним складом та структурою АС Клієнт -УЗ або АЦСК.

8.4.5 Дотримуватися технології та встановленого часу на обробку електронного документа, передбаченого н. 8.5.5 та надання його замовнику,

8.4.6 Своєчасно інформувати замовника щодо будь-яких змін, пов`язаних з електронним документообігом.

8.4.7 Нести відповідальність за схоронність своїх закритих ключів ЕЦП і за дії свого персоналу при обміні електронними документами. Сторона, що несвоєчасно повідомила про випадки втрати або компрометації закритих ключів ЕЦП, несе відповідальність за прямі збитки, що виникли в результаті втрати або компрометації ключів.

8.4.8 Нести відповідальність за збереження та нерозповсюдження аутентифікаційних даних для доступу до автоматизованих систем.

8.4.9 Розміщувати та зберігати електронні документи в ПАК АЕДО.

Згідно умов п. 8.5 договору порядок оформлення, прийом та узгодження електронних перевізних документів:

8.5.1 Замовник формує електронний перевізний документ (далі ЕПД) та передає їх перевізнику через АС Клієнт-УЗ не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

8.5.2 Заповнення ЕПД УМВС здійснюється відповідно до вимог додатку № 1 до УМВС. ЕЦП замовника при відправленні проставляється в графі 1 ЕПД. Електронна печатка філії ГІОЦ УЗ Удостоверено ЭП ГИВЦ УЗ ‹дата наложения ЭП› відображається в графах 1, 26, 64. Таким чином оформлений ЕЦЦ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

8.5.3. При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами телефонного зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його ЕЦП та повторно надсилає перевізнику,

8.5.4 Підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати прийняття вантажу до перевезення та накладання ЕЦП. Па вимогу замовника перевізник засвідчує дату прийняття вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або на його вимогу перевізником.

8.5.5 Оформлений ЕПД із наявним ЕЦП (що є підтвердженням прийняття вантажу до перевезення), передається замовнику за допомогою інформаційних систем.

8.5.6 Видача вантажу, перевезення якого здійснювалось за електронною накладною, проводиться за електронною накладною. На вимогу замовника перевізник може проводити видачу вантажу за паперовою копією електронної накладної.

8.5.7 Інформацію про прибуття вантажу за електронною накладною перевізник надає замовнику одночасно з повідомленням про прибуття вантажу.

8.5.8 Замовник заповнює електронну накладну УМВС відповідно до вимог Додатку 1 до УМВС з наявністю по прибуттю ЕЦП у графах 27, 36. Електронна печатка філії ГІОЦ УЗ Удостоверено ЭП ГИВЦ УЗ <дата наложения ЭП> відображається у графах 35,36. Таким чином оформлений ЕПД вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

За умовами п. 8.7 договору замовник та перевізник вирішують питання пов`язані з організацією електронного документообігу шляхом переговорів,

За положеннями п. 8.8 договору у разі судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

В п. 8.9 договору вказано, що при наявності розбіжності у даних, що містяться у візуальних відображеннях електронних документів учасників перевізного процесу, з приводу уточнення достовірності даних, що містяться в електронних документах, сторони отримують оригінал електронного документу або його завірену візуальну паперову копію з ПАК АЕДО.

Положеннями п. 12.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС Месплан або АС Клієнт УЗ, або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 р. до 31.12.2018 р. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За умовами положень статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем як вантажовідправником було передано відповідачу як перевізнику для перевезення вантаж окатиш залізорудний у залізничних вагонах на адресу одержувача ДП Ізмаїльський морський торговельний порт, що оформлено залізничними накладними № 45247459 від 20.01.2019 р., № 45249935 від 20.01.2019 р., № 45442787 від 26.01.2019 р., № 45442803 від 26.01.2019 р., № 45542404 від 29.01.2019 р., (досильні накладні №№ 40999286 від 28.01.2019 р., 41063066 від 30.01.2019 р., 41156910 від 02.02.2019 р., 40999302 від 28.01.2019 р., 41157355 від 02.02.2019 р., 41126111 від 01.02.2019 р., 41124181 від 01.02.2019 р.).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором, п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк,передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі Навантаження призначено на число місяць.

Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна, у відповідному місці проставляється позначка х і заповнюється ця графа відправником.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 Відправка), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 Підпис даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення.

Як вбачається зі змісту спірної досильної накладної № 40999302 від 28.01.2019 р., відповідачем відмічено тип відправки вагонна. У графі ж 29 решти накладних № 45247459 від 20.01.2019 р., № 45249935 від 20.01.2019 р., № 45442787 від 26.01.2019 р., № 45442803 від 26.01.2019 р., № 45542404 від 29.01.2019 р., (досильних накладних №№ 40999286 від 28.01.2019 р., 41063066 від 30.01.2019 р., 41156910 від 02.02.2019 р., 41157355 від 02.02.2019 р., 41126111 від 01.02.2019 р., 41124181 від 01.02.2019 р.). відповідачем відмічено тип відправки групова/маршрутна.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), зазначені у вказаних накладних, судом з`ясовано, що вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.

Водночас, у графі 49 накладної № 4524749 міститься інформація про складення залізницею акту від 30.01.2019 р. № 88 про зменшення ваги 41063066 (9 вагонів); у графі 49 накладної № 45442787 міститься інформація про складення залізницею акту від 02.02.2019 р. № 102 про зменшення ваги; у графі 49 накладної № 45442803 міститься інформація про складення залізницею акту від 02.02.2019 р. № 102 про зменшення ваги; у графі 49 накладної № 45542404 міститься інформація про складення залізницею акту від 03.02.2019 р. № 106 про зменшення ваги 41203316 (2 вагони); у графі 49 досильної накладної № 410630667 міститься інформація про те, що вагон відчеплено з причин зменшення ваги акт № 88; у графі 49 досильної накладної № 41156910 міститься інформація про те, що вагон відчеплено з причин зменшення ваги акт № 102; у графі 49 досильної накладної № 41157355 міститься інформація про те, що вагон відчеплено з причин зменшення ваги акт № 88; у графі 49 досильної накладної № 41126111 міститься інформація про відчеплення по зменшенню ваги акт № 99/т ст. р-сорт; у графі 49 досильної накладної № 41124181 міститься інформація про відчеплення по зменшенню ваги акт № 98/т ст. р-сорт.

Однак, доказів складання таких актів, як і копій самих актів матеріали справи не містять, а відтак відсутні докази наявності підстав збільшення термінів доставки вантажів за вказаними поставками. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач визнав порушення строків доставки вантажу, посилаючись на те, що таке прострочення сталося не з його вини. Однак, належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів відповідач не надав, тому такі доводи судом до уваги не приймаються.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт? у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності до відповідача як перевізника.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до роз`яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

В абз. 1 п. 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.

Згідно абз. 2 п. 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

З огляду на норми чинного законодавства та на підставі сукупності поданих сторонами доказів, судом встановлено, що за спірними залізничними накладними відповідачем було несвоєчасно доставлено вантаж, тому, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф згідно ст. 116 Статуту залізниць України, виходячи з кількості днів прострочення доставки вантажу. Здійснений позивачем розрахунок штрафу, що нарахований за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 160492,70 грн., відповідачем не оспорювався, а тому суд погоджується з розрахунком позивача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявленого штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 10% від заявленої позивачем суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Таке зменшення розміру штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 144443,43 грн. (160492,70 грн. х 10%).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням судом розміру штрафу.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру нарахованого штрафу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення 160492,70 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства „Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця АТ Укрзалізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00190977) штраф в розмірі 144443/сто сорок чотири тисячі чотириста сорок три/грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. 00 коп.

3.В задоволенні решти частини вимог Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 р.

Суддя В.С. Петров