Рішення № 8352767, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/704.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Груп Україна"

Про стягнення 229 500,00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача директор –Дубовенко В.В.

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 229500,00 грн., що становить заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0000410 від 22.12.2008р. та № РН-0000411 від 23.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. порушено провадження у справі № 8/7, розгляд справи призначений на 15.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. розгляд справи відкладений на 04.02.2010р., у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 04.02.2010р. з‘явився позивач. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

На підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, позивачем була здійснена поставка товару –нітроамофоска (азофоска) в мішках (16:16:16) на суму 860500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000410 від 22.12.2008р. на суму 645375,00 грн. та № РН-0000411 від 23.12.2008р. на суму 215125,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Факт отримання вищевказаної продукції відповідачем підтверджується підписом та печаткою відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник ТОВ «Імпекс Груп Україна».

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

За своєю правовою природою спірні правовідносини регулюються положеннями про договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Оскільки позивач та відповідач не визначили строки оплати поставки товару, тому у даному випадку слід керуватися положеннями ч.2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу у розмірі 229500,00 грн. у семиденний строк від дня отримання даної вимоги, що підтверджується фіскальним чеком № 5739 від 03.10.2009р. та описом вкладення у цінний лист від 03.10.2009р. (копії в матеріалах справи), але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить, згідно пояснень позивача, 229500,00 грн., інше не доведено відповідачем.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 229500,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0000410 від 22.12.2008р. та № РН-0000411 від 23.12.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, при задоволенні позову.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Груп Україна" (03186, м.Київ, вул. Антонова, 2/32, корп. 8, кв. 25; код ЄДРПОУ 35008328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (01113, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 15; код ЄДРПОУ 35917124) 229500 (двісті двадцять дев’ять тисяч п’ятсот) грн. основного боргу, 2295 (дві тисячі двісті дев’яносто п’ять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 18.02.2010р.