Окрема думка судді № 83526460, 26.06.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 704/16/16-к

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ

26 червня 2019 року м. Городище

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області в складі колегії суддів Синиці Л.П., Подороги Л.В., Черненка В.О. від 26 червня 2019 року у задоволенні клопотань заступника начальника відділу прокуратури Черкаської області Дидич В.В. про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відмовлено.

Змінено обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 24.08.2019 року, включно, із застосуванням спецзасобу електронного браслету, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою.

Змінено обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 24.08.2019 року, включно, із застосуванням спецзасобу електронного браслету, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою.

У нарадчій кімнаті питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вирішувалося за результатами наради суддів шляхом голосування. Судді Подорога Л.В., Черненко В.О., які входять до складу колегії суддів з розгляду кримінального провадження за №12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України, вважали, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням спецзасобу електронного браслету.

Оскільки більшість членів колегії проголосували саме за зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , то і відповідне рішення було прийняте та проголошене в зазначеній ухвалі.

Головуючий у справі не згоден з позицією зазначених суддів щодо зміни запобіжного заходу та вважає за необхідне, відповідно до ч.3 ст.375 КПК України, викласти окрему думку з таких підстав.

За нормами ч.1 ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Детальний порядок та підстави обмеження особистої свободи як запобіжного заходу в межах кримінального права встановлено нормами КПК України.

Частиною 1 статті 331 КПК України, передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

За нормами ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд, за нормами ч.3 ст.176 КПК України, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, - ч.1 ст.177 КПК України.

Під час обрання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неодноразовому продовженню останнім строків тримання під вартою, судами було встановлено ризики передбачені ст.177 КПК України.

На мою думку дані ризики, підстави за яких судом було обрано, а потім і продовжено дію запобіжних заходів, не відпали. Обставини, зазначені прокурором, виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою. Не існує передумов та ґрунтовних підстав у застосуванні обвинуваченим менш суворого виду запобіжного заходу. Не зменшились ризики неналежної процесуальної поведінки з боку обвинувачених, враховуючи зміст пред`явленого їм обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, суспільну важливість об`єкта посягання, характер та обставини протиправних дій, в яких вони обвинувачуються.

Завданнями кримінального провадження, за нормами ст.2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи, передусім суди, завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі "Вренчев проти Сербії").

ЄСПЛ у своїх рішеннях звертає увагу на те, що «тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» та «проти» звільнення (див. рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86, від 14 жовтня 2010 року)».

У вказаній ухвалі суду мотивуванням до зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є те, що прокурор не надав суду доказів: ризику переховування від суду, впливу на свідків, потерпілих, експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших злочинів, тому і не вбачає підстав для продовження застосування такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою. Проте, враховуючи, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_2 у створенні злочинної організації і викраденні людини, ОСОБА_1 у викраденні людини, замаху на умисне знищення майна і незаконному поводженні з вибуховими пристроями, та деякі ризики можуть мати місце під час судового розгляду, а тому вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю та з вилученням закордонного паспорту в разі його наявності.

Процесуальний закон пов`язує запобіжні заходи, в першу чергу, із конкретним кримінальним провадженням.

Ухвалою колегії суддів від 02.05.2019 було продовжено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк тримання під вартою, до 30.06.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», та судом було встановлено ризики переховування обвинувачених від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, та виходячи з викладених вище міркувань ризики, що передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України є реальними та існуючими, тому враховуючи, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справах «Белевитський проти Росії» від 01 березня 2007 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, "Кудла проти Польщі"), з урахуванням особистості обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх поведінки під час розслідування кримінальних правопорушень та під час судового провадження, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь, як вони сформульовані в обвинувальному акті, їх чисельності, є виправданим подальше їх тримання під вартою, без визначення розміру застави, а також, було зазначено, про неможливість з урахуванням викладених обставин та встановлених ризиків зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Із зазначенням того, що стороною обвинувачення доведено та не спростовано стороною захисту, що менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам: - переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), враховуючи той факт, що 11.07.2015 року ОСОБА_3 під час затримання працівниками поліції намагався втекти від правоохоронних органів; що з 2015 року ОСОБА_7 (до 16.05.2017), ОСОБА_2 (до 12.04.2017) перебували у розшуку; - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) покладається та обставина, що у межах судового розгляду кримінального провадження недопитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, та двоє з співучасників вчинення кримінальних правопорушень оголошені в розшук, у зв`язку з чим обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 перебуваючи на свободі можуть вплинути на їхні подальші покази у разі їхнього затримання, як і повідомити наявну їм інформацію, сприяти їхньому переховуванню – перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України); - вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

У задоволенні клопотань щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим, в тому числі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на більш м`який, відмовлено.

Згідно пункту 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим. Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою.».

На національній владі, згідно пункту 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2013р. у справі «Мхітарян проти Російської Федерації», лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою.

Суд не повинен оцінювати небезпеку того, що підозрюваний може здійснити побіг або буде переховуватись від органів досудового слідства та суду, тільки на підставі тяжкості можливого вироку. В даному випадку необхідно в першу чергу приймати до уваги характер підозрюваного, його моральність та порядність, майновий стан, сімейний зв`язок та зв`язок з державою в якій він підозрюється (рішення Стегмюллер проти Австрії від 10.11.1969 року, Летеллье проти Франції від 26.06.1991 року, Смірнов проти Росії від 24.07.2003 року).

Метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На мою думку, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні 02.05.2019 запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, зменшились, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною, як і того, що обставини передбачені ст.199 КПК України відсутні.

При розгляді клопотань щодо дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судом до уваги не взято вищезазначених фактів, не співставлено характеру кримінальних правопорушень їх тяжкості, існуючим ризикам, з реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту впевненості у тому, що обвинувачені не порушуватимуть процесуальних обов`язків.

Зміна запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_2 з огляду на їх певні соціальні зв`язки не буде мати позитивного впливу на строки та якість розгляду кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На даний час, ураховуючи стадію розгляду кримінального провадження, визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, ухвалено, але ще не розпочато дослідження доказів зі сторони обвинувачення, на мою думку, не існує передумов та ґрунтовних підстав у зміні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виду запобіжного заходу, погоджуючись з висновками суду щодо того, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою взяття під варту.

У справі «Плєшков проти України» від 10.02.2011 ЄСПЛ вказав, що «… особа, обвинувачена у вчиненні злочину, має завжди бути звільнена під час провадження, якщо держава не може довести, що є належні і достатні підстави для виправдання продовжуваного тримання під вартою. У першу чергу національні судові органи мають забезпечити, щоб у кожній окремій справі тримання під вартою не перевищувало розумного періоду часу».

На моє переконання, сторона обвинувачення представила суду переконливі докази для обґрунтування подальшого ув`язнення обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Таким чином, вважаю своїм професійним обов`язком звернути увагу на підстави обґрунтування моєї позиції, оскільки це має особливе значення при реалізації судом завдань кримінального провадження, визначених в ст.2 КПК України.

Повний текст окремої думки виготовлений 02.07.2019.

Головуючий у справі

суддя Городищенського районного суду

Черкаської області Л.П. Синиця