Рішення № 83525613, 06.08.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/614/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16662,68 грн.

за участю:

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16662,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту Поліс ТЗ №004289 та страхового акта внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди здійснив виплату страхового відшкодування, відтак, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до водія транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7635766).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.07.19, за наслідками якого судовий розгляд по суті відкладено на 06.08.19.

Позивач в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.06.19, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, 29.07.19 від позивача надійшла заява вх.№13117/19 щодо розгляду справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причини неявки в судові засідання не повідомляв, заяв та клопотань, а також відзиву на позов не подавав. Про дату, місце та час судових засідань належним чином повідомлявся, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень (вх. номер повідомлення 14140/19 від "18" липня 2019 р. та вх. номер повідомлення 14528/19 від "24" липня 2019 р.).

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 11.06.19 відповідач отримав 26.06.19, відтак, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов закінчився 12.07.19.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна"(по справі - позивач, по договору - страховик) та Приватним акціонерним товариством "Нова лінія" (по договору - страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Поліс ТЗ №004289, за умовами якого застраховано транспортний засіб - автомобіль CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 .

23.08.18 у м.Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахованого у позивача, та Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7635766.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) зазнав пошкоджень застрахований у позивача автомобіль CHEVROLET,д.н.з. НОМЕР_2 .

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у м.Києві вих.№4270вх/41/11/5-2018 від 28.09.18, копія якої міститься в матеріалах справи.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.09.18 у справі №752/18330/18 водія транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 27.08.18, рахунку-фактури №АВ-К-000000000000389 від 22.10.18, акта виконаних робіт №АВ-К-000000000001024 від 31.11.18, вартість відновлювального ремонту становить 17162,68грн.

Про вказану подію, яка має ознаки страхового випадку, страхувальник повідомив страховика та подав відповідну заяву на виплату страхового відшкодування за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 500,00грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

На підставі договору страхування, калькуляції, довідки про ДТП, заяви страхувальника про порядок виплати страхового відшкодування позивачем складено страховий акт №831 від 24.10.18, в якому визначена страхове відшкодування у розмірі 16662,68грн. та яке сплачено позивачем, про що свідчить платіжне доручення № 5378 від 26.10.18.

13.02.19 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №48 щодо відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування, однак Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька" залишило її без задоволення.

Доказів відшкодування витрат позивача відповідачем матеріали справи не містять.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно зі ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб"єктів господарювання (страховиків), пов"язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Частиною 1 ст.355 Господарського кодексу України передбачено, що об`єкти страхування, види обов"язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Приписами статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Платіжним дорученням № 5378 від 26.10.18 підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна позиція передбачена статтею 993 Цивільного кодексу України: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.09.18 у справі №752/18330/18 водія транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням, в силу ст.75 ГПК України не потребують доказування.

З матеріалів справи випливає, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача (поліс є діючим на дату ДТП). Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов"язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов"язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов"язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов"язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов"язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обовязок з відшкодування шкоди не виконала.

За наведених обставин, після виконання своїх зобов`язань по договору майнового страхування, позивач, згідно з чинним законодавством України, набув право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки - страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідача по справі).

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких, з урахуванням обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 2, 22, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 985, 999, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст.73, 74, 77, 86, 129, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16662,68 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"(вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018, код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" (м.Київ, вул.Вишгородська, 45-а/6, оф.8, код 34350924) 16662,68 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні шістдесят вісім копійок) матеріальної шкоди та 1921,00 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2019

Суддя Матуляк П. Я.