Рішення № 83525575, 30.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/66/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 Справа № 908/895/19

м. Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», код ЄДРПОУ 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд», код ЄДРПОУ 37218085 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд.103/2)

про розірвання договору

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Рибалко Є.С., довіреність № Др-122-1218 від 19.12.2018;

від відповідача: Алімова Т.М. ордер серія ЗП № 026832 від 21.02.2019; Клюйко А.А., ордер серія ЗП № 088365 від 16.05.2019

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» про розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016.

Ухвалою суду від 18.04.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/895/19, присвоєний номер провадження 9/66/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2019. Ухвалою суду від 16.05.2019 підготовче засідання відкладено на 06.06.2019. Ухвалою суду від 06.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів – до 18.07.2019, підготовче засідання відкладено на 01.07.2019. Ухвалою суду від 01.07.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2019.

Рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ “Запоріжгаз” (Протокол №20 від 10.04.2019) починаючи з 22.05.2019 відповідно до внесених змін про юридичну особу офіційним найменуванням товариства є Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”. Крім того, відповідно до вищезазначеного рішення було змінено тип товариства з публічного на приватне акціонерне товариство.

У зв`язку з чим, позивачем у справі № 908/895/19 є Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, що відображено в ухвалі суду від 01.07.2019.

30.07.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано, зокрема, наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/320316 відмовлено у задоволенні первісного позову про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції ПАТ «Запоріжгаз». Цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи в редакції ТОВ «Південь-Буд». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2018, було встановлено, що договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 є таким, що укладений в редакції протоколу розбіжностей від 16.09.2016. В зазначеному протоколі розбіжностей до договору мова йде про визначення плати за користування майном та порядок здійснення розрахунків, порядок прийому-передачі майна залишився неврегульованим. В резолютивних частинах судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 908/3203/16 не визначено чітко усі умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір. Пунктом 3 розділу І вищевказаного договору передбачено, що право користування майном у користувача (ПАТ «Запоріжгаз») виникає з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі. Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІІ договору на власника (ТОВ «Південь-Буд») покладено обов`язок передати майно відповідно до акту приймання-передачі. Цей договір відноситься до категорії реальних договорів для укладення яких, крім згоди сторін, відповідно до актів цивільного законодавства вимагається передача майна або вчинення іншої дії. Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, що для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. В реальних договорах передання речі або вчинення іншої дії як додаткової (до згоди сторін) умови для визнання договору укладеним означає одночасно і виконання однією із сторін свого обов`язку за договором, що має істотне значення для контрагента. Перелік майна, що визначений у додатку № 1 Договору та акт приймання-передачі майна це різні додатки до договору, Додаток №1 не фіксує момент передачі майна. Майно, перелік якого наведений у Додатку, залишилося не переданим Користувачеві та не зараховано на його баланс відповідно до п. 3 розділу договору. Договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, що укладений в редакції протоколу розбіжностей від 16.09.2016 є оплатним та за своєю правовою природою є договором оренди, форма договору не відповідає тим формам, що визначені Кодексом ГРМ й до того ж між сторонами не було здійснено прийому-передачі майна, майно не знаходиться на балансі ПАТ «Запоріжгаз». Враховуючи викладене, договір є укладеним тільки на папері (формально), Користувач не несе відповідальності за втрату (пошкодження, знищення) майна та не відповідає за безпечну та безаварійну експлуатацію цього майна, яке відноситься до категорії об`єктів підвищеної небезпеки, відповідальним залишається Власник. У Користувача відповідно до умов вказаного договору не виникло право користування майном, яке не було передане, а також обов`язок сплачувати за нього грошові кошти. ПАТ «Запоріжгаз» не є відомими умови договору в частині передачі майна, з посиланням на який ТОВ «Південь-Буд» вимагає стягнення в судовому порядку вартості оплатного користування таким майном. ПАТ «Запоріжгаз» листом вих. № 690-Ск-2567-0219 від 21.02.2019, до якого було додано два примірники угоди на розірвання договору, звертався до ТОВ «Південь-Буд» в порядку ст. 188 ГК України, п.п. 1 п.4 розділу VІІ договору з пропозицією його розірвати за взаємною згодою. 06.03.2019 позивачем отримано лист ТОВ «Південь-Буд» за вих. № 5 від 27.02.2019 з відмовою від розірвання договору та підписання відповідної угоди. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України, якою визначено правові наслідки передання майна наймачеві, ПАТ «Запоріжгаз» користуючись своїм правом, відмовляється від договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2006 та просить суд розірвати даний договір згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 319, 322, 509, 526, 627, 629, 640, 654, 765, 766 Цивільного кодексу України, ст. 188 ГК України.

Також, 26.06.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідач є власником газопроводу, який знаходиться у користуванні ПАТ «Запоріжгаз» на підставі договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2006, факт укладення якого встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3206/16. Згідно з ч. 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем ніхто крім позивача не має права експлуатувати газопровід. Користування газопроводом без укладення відповідного договору суперечить вимогам цього Кодексу, що зазначив Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 у справі № 908/3203/16. Позивач розпочав експлуатацію газопроводу з липня 2010 без укладення відповідного договору на користування, яке відбулось лише в судовому порядку, шляхом визнання факту укладення договору. З обставин, за яких укладався договір, акт приймання-передачі взагалі не міг бути підписаним, відповідно до вимог ст. 765 ЦК України майно було передано позивачу негайно, оскільки строк передачі договором не встановлено. Згідно інвентарної картки обліку основних засобів газопровід обліковується на балансі ПАТ «Запоріжгаз» під інвентарним номером 123130300330204496. Передача майна позивачу також підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/1467/17 за позовом ТОВ «Південь-Буд» до ПАТ «Запоріжгаз» про стягнення плати за користування складовими газорозподільної системи. Факт експлуатації позивачем газопроводу та перебування майна на його на балансі підтверджується також й іншими судовими рішеннями та листом ПАТ «Запоріжгаз» від 04.11.2013 вих. № 08/1045. З огляду на це відсутні правові підстави для розірвання договору відповідно до ст. 766 ЦК України, на яку посилається позивач. В листі за вих. № 690-Ск-2567-0219 від 21.02.2019, який був направлений разом з двома примірниками угоди на розірвання договору, позивач не зазначив підстав для його розірвання. Листом за вих. № 5 від 27.02.2019 відповідач у розірванні договору відмовив. Укладений сторонами договір не порушує майнових прав та інтересів позивача і жодним чином не позбавляє його того, на що останній розраховував при укладенні договору, адже майно, як і до укладення договору так і після, знаходиться у користуванні позивача, який продовжує здійснювати постачання природного газу населенню та отримує кошти за свої послуги. Обставинам, на які посилається позивач, вказуючи, що форма укладеного договору не відповідає тим формам, що визначені у Кодексі газорозподільних систем, вже надано правову оцінку судами під час розгляду справи № 908/3203/16. Таким чином, відсутні підстави для розірвання договору в порядку ч. ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України. На підставі викладеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Також, 30.07.2019 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1227 від 09.04.2015, Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (на сьогодні – Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», позивач у справі) постановлено видати ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) у зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Запоріжгаз», терміном дії з 14.04.2015 по 13.04.2020.

На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VІ (втратив чинність 01.10.2015 на підставі Закону № 329-VІІІ від 09.04.2015) з 01 липня 2015 здійснено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.

Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VІІІ, який набрав чинності 08.05.2015 та введений в дію 01.10.2015, визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VІІІ визначено, що провадження діяльності з постачання та розподілу природного газу здійснюється на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня введення в дію цього Закону, протягом трьох місяців після затвердження ліцензійних умов на провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з положеннями цього Закону. Ліцензія на провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, що була видана до набрання чинності цим Законом, діє до видачі відповідної ліцензії діючому оператору газотранспортної системи згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу», постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі – Кодекс ГРМ), яким визначені взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу (п.п. 1, 5 п. 2 глави І розділу І Кодексу ГРМ).

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (п. 3 глави І розділу І Кодексу ГРМ).

Відповідно до п. 1 глави І розділу ІІІ Кодексу ГРМ експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори газорозподільної системи (далі - Оператори ГРМ).

Оператор ГРМ - є суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (п. 4 глави І розділу І Кодексу).

Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу (пункту 1, 2 глави 2 розділу I Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 1 розділу ІІ Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування.

Абзацами 1 та 1 пункту 2 глави І розділу ІІІ зазначеного Кодексу передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (на сьогодні – Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», позивач у справі) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції, запропонованій позивачем, за яким ухвалою суду від 02.12.2016 було порушено провадження у справі № 908/3203/16. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2017 до сумісного розгляду з первісною позовною заявою було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Південь - Буд» про визнання укладеним договору в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 в задоволені первісного та зустрічного позову – відмовлено.

Ухвалюючи вищевказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до Кодексу газорозподільних систем та умов спірного договору, договір на користування складовими газорозподільними системами укладається між Власником газопроводу та Користувачем (Оператором ГРМ). Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження державної реєстрації згаданого газопроводу, ТОВ «Південь-Буд» право власності на це майно не набуло. Відтак, спірний договір між сторонами не може бути укладений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, сторонами було подано апеляційні скарги, за результати розгляду яких Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову від 25.05.2017.

В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16 встановлено, що спірний газопровід введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2016, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ складності, зареєстрованій 06.06.2016. Частиною 4 статті 5 Закону «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі). За таких обставин, судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок місцевого господарського суду щодо необхідності державної реєстрації згаданого газопроводу Товариства, як передумови набуття права власності, на думку апеляційного суду, є хибним. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» за всіма ознаками є оператором газорозподільної системи, перебуває в Зведеному переліку суб`єктів природних монополій; необхідність укладання відповідного договору визначена Кодексом ГРМ.

У вказаній поставі апеляційним судом зазначено, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2016 ТОВ «Південь-Буд» звернулося до ПАТ «Запоріжгаз» з листом за вих. № 49 від 08.07.2016р. з пропозицією скласти з власником цього міжселищного газопроводу Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» договір купівлі-продажу з ціною 3’ 987,142 грн., або договір оренди на умовах 5% річних з урахуванням помісячного індексу інфляції.

Листом за вих. № 06/1007 від 16.08.2016р. Запоріжгаз в особі Токмацького управління з експлуатації газового господарства «Запоріжгаз», посилаючись на п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу, направив Товариству два примірники проекту договору на користування складовими газотранспортними системами об`єкту “Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселещний газопровід високого та середнього тиску”, з пропозицією підписати договори та один примірник повернути на адресу ПАТ «Запоріжгаз» Токмацьке УЕГГ. Згаданий лист з проектом спірного договору був отриманий Товариством 30.08.3016, що підтверджується листом Укрпошти № 377/01 від 13.09.2016.

У відповідь на пропозицію щодо укладання договору Товариство з листом № 54 від 16.09.2016 надіслало на адресу Запоріжгаз протокол розбіжностей до зазначеного договору. Цей лист разом з протоколами розбіжностей до проекту договору № 1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 був отриманий Запоріжгазом 20.09.2016, про що свідчить відповідний штамп Запоріжгазу на листі Товариства № 54 від 16.09.2016.

ПАТ «Запоріжгаз» отримавши протокол розбіжностей у визначений Законом 20-ти денний термін (до 11.10.2016) заходів щодо врегулювання розбіжностей не вжив, неврегульовані розбіжності для вирішення суду – не передав. Тому в силу імперативної норми п.7 ст.181 Господарського кодексу України, пропозиції Товариства, визначені ним у протоколі розбіжностей до спірного договору вважаються прийнятими Запоріжгазом. Відтак, спірний договір – є таким, що укладений в редакції цього протоколу розбіжностей.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів – відсутні, адже спір з приводу умов Договору був врегульований сторонами до подачі ними позовів. Враховуючи, що помилковий висновок місцевого господарського суду не вплинув на правильність остаточних висновків місцевого господарського суду – рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 залишено без змін з мотивів, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції від 25.05.2017.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16 залишено без змін.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В квітні 2019 року ПАТ «Завпоріжгаз» (на сьогодні – Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача: ТОВ «Південь-Буд», за якою відкрито провадження у даній справі № 908/895/19, та просить суд розірвати договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ «Запоріжгаз» направив на адресу ТОВ «Південь-Буд» лист за вих. № 690-Ск-2567-0219 від 21.02.2019, в якому з посиланням на положення ст. 188 ГК України, п. 4 розділу VІІ договору зазначив про направлення відповідачу Угоди на розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 з проханням її підписати. До листа додано 2 примірники угоди на розірвання договору. В запропонованому позивачем тексті вказаної угоди було зазначено про досягнення сторонами взаємної згоди щодо розірвання договору з 10.01.2019 та відсутність взаємних претензій сторін одна до одної з моменту її підписання.

ТОВ «Південь-Буд» направив відповідь на вказаний лист за вих. № 5 від 27.02.2019, зазначивши, що користування газопроводом без укладення відповідного договору суперечить Кодексу газорозподільних систем, факт укладення договору встановлений судом у справі № 908/3203/16, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У зв`язку із цим, відповідач вказав про відсутність підстав для розірвання договору та повідомив про відмову від підписання направленої позивачем угоди.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Припинення правовідношення, за визначенням статті 16 ЦК України, є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України також визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно відповідних умов.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З листа повивача за вих. № 690-Ск-2567-0219 від 21.02.2019 та доданого до нього проекту угоди про розірвання спірного договору вбачається, що ПАТ «Запоріжгаз» пропонував розірвати договір за взаємною згодою сторін, будь-яких інших підстав для розірвання договору не зазначалося.

Звернувшись за вирішенням спору до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в п. 3 розділу І, п.п. 1 п. 2 розділу ІІІ договору визначено, що право користування майном виникає у Користувача, зокрема з дати підписання акту приймання-передачі, на Власника покладено обов`язок передати майно відповідно до акту приймання-передачі. Спірний договір, що укладений в редакції протоку розбіжностей від 16.09.2016 за своєю правовою природою є договором оренди, в протоколі розбіжностей порядок прийому-передачі майна залишився неврегульованим, сторонами не здійснювався факт приймання-передачі майна у користування, майно не знаходиться на балансі ПАТ «Запоріжгаз», тому у користувача не виникло право користування майном за цим договором; форма договору не відповідає тим формам, що визначені Кодексом ГРМ; договір укладений тільки на папері (формально). Позивач просив задовольнити позов з посиланням на ч. 2 ст. 640, ст. 765, п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України.

Відповідно до ст. 765 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до преамбули договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, факт укладення якого, в редакції протоколу розбіжностей до нього, встановлений в постанові суду апеляційної інстанції у справі № 908/3203/16, ТОВ «Південь-Буд» (Власник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжгаз» (Користувач) укладено цей договір, керуючись Кодексом газорозподільної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За умовами п. 1 розділу І договору (в редакції проколу розбіжностей) його предметом є надання Користувачеві у платне користування належних власнику складових газорозподільної системи, а саме: газопровід “Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва “Міжселищний газопровід високого та середнього тиску. В цьому пункті договору також наведено основні параметри газопроводу (майно), який безпосередньо підключений (приєднаний) до майна Власника. Адреса розташування газопроводу: Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області.

Згідно з протоколом розбіжностей договір було доповнено умовами щодо визначення обов`язку користувача з внесення оплати за користування майном, її розміру та порядку проведення розрахунків.

Відповідно до п. 2 розділу І договору перелік майна, яке передається за цим договором Користувачеві, зазначається в додатку, який є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний Додаток №1 до договору «Перелік майна, що передається Власником у користування Користувачу» підписаний сторонами та скріплений печатками.

Передане у користування майно зараховується на баланс користувача (п.3 розділу ІІ договору).

Згідно з п.п. 2, 3 розділу VІІ договору, останній укладається строком на 40 років. Одностороння зміна чи розірвання цього договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 1 пунктом 4 цього розділу. Розірвання договору у випадках не передбаченим пунктом 4 цього розділу, здійснюється в судовому порядку.

В пункті 4 розділу VІІ договору встановлено, що договір може бути дострокового розірваний: 1) за взаємною згодою сторін, 2) у випадку ліквідації Користувача.

В пункті 3 розділу І, п.п. 1 пункту 2 розділу ІІІ цього договору визначено, що право користування майном у Користувача виникає з дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі. Власник зобов`язаний передати майно відповідно до акта приймання-передачі.

Вирішуючи спір, суд враховує, що на даний час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до постанови НКРЕКП №810 від 19.06.2017 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Запоріжгаз» провадить господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», та є оператором газорозподільної системи.

З приводу відсутності підписаного між сторонами акту-приймання передачі майна за договором та неврегульованості питання в частині передачі майна, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у липні 2017 року ТОВ «Південь-Буд» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ «Запоріжгаз» заборгованості за договором на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016. Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1467/17 даний позов був задоволений частково. Не погодившись з даним рішенням, ПАТ «Запоріжгаз» подано апеляційну скаргу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1467/17 залишено без змін. Постанова набрала законної сили в день її прийняття, до касаційної інстанції не оскаржувалась.

В постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 908/1467/17 розглянуто доводи апелянта з приводу того, що йому не є відомими умови договору на користування складовими газотранспортної системи й зазначено, що ці доводи спростовуються Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16. Так, під час розгляду та перегляду справи №908/3203/16 судами було досліджено, перевірено та встановлено, які саме документи надсилались ТОВ «Південь-буд» на адресу ПАТ «Запоріжгаз», дати цих відправлень, а також дати та докази вручення цих документів ПАТ «Запоріжгаз». Таким чином, слід дійти висновку про наявність у відповідача необхідних документів (договір, протокол розбіжностей до нього).

Посилання апелянта на те, що ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, не прийнято до уваги колегію суддів, оскільки зазначені обставини стосуються розгляду справи №908/3203/16, рішення у якій набрали законної сили.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності підписаного між сторонами акту-приймання передачі майна, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

- рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі № 328/4240/15-ц встановлено факт експлуатації газопроводу ПАТ «Запоріжгаз»;

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 808/1886/16 (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» - третя особа ) встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва “Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску” ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»;

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16 встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» є оператором газорозподільної системи сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі №908/4164/15 про банкрутство ПП «Компанії «Метан» встановлено факт перебування газопроводу на балансі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» під інвентарним номером №123130300330204496.

Таким чином, факт користування відповідачем спірним газопроводом встановлений вищезазначеними судами.

Як зазначено в п. 11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, враховуючи норми ч.2 ст. 640 та ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі (ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Сам по собі акт приймання-передачі об`єкту оренди не є єдиним документом в підтвердження початку користування орендованим майном та початком перебігу строку оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наведеного вбачається, що усім тим доводам ПАТ «Запоріжгаз», які викладено у позовній заяві з приводу відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі майна, за якою відкрито провадження у даній справі № 908/895/19 за позовом про розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, було надано правову оцінку під час розгляду справи № 908/1467/17 з тими ж сторонами та спростовано, факт користування позивачем газопроводом є встановленим.

З огляду на вищевказане, посилання позивача на приписи ст. 766 ЦК України є безпідставним. До того ж, у разі односторонньої відмови від договору, якщо таке право передбачено законом або договором, та за наявності обґрунтованих підстав для цього, розірвання договору в судовому порядку не здійснюється (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем ніхто, крім позивача, не має право експлуатувати газопровід, оскільки експлуатація газорозподільних систем здійснюються виключно Операторами ГРМ. Пунктом 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем чи користування, з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.

Відповідно до ч. 3 ст. 178 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про розірвання в судовому порядку спірного договору, укладення якого є обов`язковим для сторін в силу закону, за відсутності для цього достатніх правових підстав (істотного порушення договору другою стороною та інших випадків, встановлених договором) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва