Рішення № 83525470, 01.08.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/340/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю" "Бондарівське" Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка)

про стягнення 8460546,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" 8460546,99 грн., з яких 5124578,46 грн. основного боргу, 64443,33 грн. 3% річних, 192144,97 грн. інфляційних, 773319,95 грн. пені, 2306060,28 грн. штрафу.

Крім того, заявлено вимогу про зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки №1300022026 від 01.01.2018 в частині оплати за поставлений товар (засоби захисту рослин та мінеральні добрива) згідно з відповідними видатковими накладними.

Ухвалою від 03.05.2019 господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив засідання суду.

Ухвалою від 28.05.2019 господарський суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні, призначив наступне засідання суду на 02.07.2019 о 16:00, витребував у позивача відповідні докази врегулювання спору (за наявності) (а. с.147).

Ухвалою від 02.07.2019 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 31.07.2019, відклав підготовче засідання суду на 18.07.2019 о 15:00, залучив Стельмаха Юрія Миколойовича в якості представника позивача у справі, надано йому доступ як представнику ТОВ "Суффле Агро Україна", до електронної справи №906/340/19 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою від 18.07.2019 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 01.08.2019 о 12:00; направив копії цієї ухвали сторонам.

Представники сторін в засідання суду не прибули; про дату і час судового засідання повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення щодо позивача (а. с. 163) та витяг із офіційного сайту Укрпошти щодо відповідача (а. с. 170).

Крім того, 29.07.2019 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи, в якому зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі (а. с. 164 - 168).

Відповідач правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, доказів сплати боргових зобов`язань суду не надав.

За із ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Подання заяв по суті справи є правом учасників процесу (ч. 4 ст. 161 ГПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередніх засіданнях суду пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №1300022026 (далі - договір) (а.с. 24-28), згідно з п. 1.1. якого сторонами погоджено, що даний договір є змішаним договором у розумінні частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України та об`єднує договори поставки та надання послуг. Договір направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю.

Відповідно до п. 1.1.1. договору продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі - товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

У п. 1.1.2. договору зазначено, що відповідно до умов статті 5 даного договору, продавець може надавати покупцю інформаційно - консультаційні послуги, спрямовані на оптимізацію використання азотних добрив та отримання максимального врожаю.

Загальний об"єм поставки - означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об"єм поставок відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5%. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки помножену на ціну (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору умови останнього встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки, специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018 році, незалежно від того, чи містять вони посилання на даний договір, чи ні. При цьому, умови договору застосовуються в об`ємі, що не суперечить вказаним додатковим угодам, додаткам чи специфікаціям. Дана норма, однак, не виключає можливості, що до інших додатків на продаж товарів не застосовуватимуться умови даного Договору, якщо про це прямо зазначено у такому додатку.

За п. 3.1. договору, зокрема, поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW (склад Продавця), якщо інше не передбачено в специфікації. Умови поставки викладаються у відповідності з вимогами ІНКОТЕРМС 2010, за виключенням тих особливостей, що притаманні зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець зобов`язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому-передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4. договору.

Будь-які претензії стосовно невідповідності якості товару повинні бути надані покупцем продавцю в письмовій формі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання товару покупцем, в іншому разі вони не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. Жодна претензія не буде визнана або товар, що повертається, не буде прийнято, якщо товар піддавався протруєнню чи переробці у будь-який спосіб (п. 3.3. договору).

У п. 3.5. договору сторонами встановлено, що під час поставки продавець зобов`язаний передати покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу Покупця

Згідно з п. 3.6. договору передбачено, що у зв`язку з тим, що постачання за договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті "Реквізити та підписи сторін".

Пунктом 4.1. договору встановлено, що номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов"язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця.

У п. 4.3. договору сторони погодили, що якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.

Сторони домовляються, що у разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (комерційний курс) на кінець банківського дня/закриття торгів: показник "ПРОДАЖ", згідно з даними сайту htts://minfin.com.ua/currency/mb на дату, що передує: даті, виставлення рахунку - фактури, при попередній оплаті, або даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 4.5.1. договору якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами у додатку до договору, відповідно до статті 533 ЦК України оплаті покупцем підлягатиме гривневий еквівалент вартості товару, вираженої в іноземній валюті, встановлений згідно комерційного курсу або в рахунку-фактурі, або у видатковій накладній, як зазначено вище. При цьому, сторони погоджуються, що зазначення ціни виключно у валюті не буде розцінюватися ними як порушення чинного законодавства, оскільки вони чітко та однозначно усвідомлюють механізм обчислення гривневого еквіваленту ціни відповідно до даного пункту договору.

Сторонам погоджено, що у кожному випадку випадку коригування продавець зобов"язується видати коригуючу видаткову накладну, яка у разі її підписання обома сторонами є обов"язковою для них, має юридичну силу додатку до договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових чи інших додатків до договору не потребується. Продавець зобов"язується видати також розрахунок коригування ПДВ в порядку передбаченому чинним законодавством. Обов"язок реєстрації такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначається згідно чинного законодавства (п. 4.6. договору).

До договору між сторонами було укладено відповідні специфікації (а. с. 29, 30, 32, 39, 40, 45, 47 52).

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 7080348,70 грн, що підтверджуються видатковими накладними, які містяться у справі (а. с. 31, 33-38, 41-44, 46, 48-51, 53).

Після поставки позивач здійснив коригування вартості товару в сторону його зменшення на суму 1955770,24 грн., про що свідчить коригування кількісних та вартісних показників (а. с. 54 - 63).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить у сумі 5124578,46 грн. (7080348,70 - 1995770,24)

Натомість, відповідач вчасно оплату поставленого товару не провів.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 8460546,99 грн., з яких 5124578,46 грн. основного боргу, 64443,33 грн. 3% річних, 192144,97 грн. інфляційних, 773319,95 грн. пені, 2306060,28 грн. штрафу.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 5124578,46 грн.

Відповідно до договору поставки №1300022026 та специфікацій до нього: № 2500417075 від 23.05.2018, № 2500407898 від 27.04.2018, № 2500402285 від 17.04.2018, № 2500402281 від 17.04.2018, № 2500404255 від 20.04.2018, № 2500407492 від 26.04.2018, № 2500410231 від 04.05.2018 (а. с. 29-30, 32, 39, 40, 45, 47, 52) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 7080348,70 грн., що підтверджується такими видатковими накладними (а. с. 31, 33-38, 41-44, 46, 48-51, 53):

- № ВН № 5190025489 від 26.05.2018 на суму 303140,87 грн.;

- № ВН № 5190025649 від 22.05.2018 на суму 13151,18 грн.;

- № ВН № 5190025650 від 21.05.2018 на суму 1248803,42 грн.;

- № ВН № 5190025194 від 18.05.2018 на суму 273860,40 грн.;

- № ВН № 5190025192 від 15.05.2018 на суму 120498,58 грн.;

- № ВН № 5190025198 від 15.05.2018 на суму 292912,79 грн.;

- № ВН № 5190024882 від 04.05.2018 на суму 889498,43 грн.;

- № ВН № 5190024883 від 02.05.2018 на суму 889079,32 грн.;

- № ВН № 5190022632 від 23.04.2018 на суму 787373,04 грн.;

- № ВН № 5190022222 від 20.04.2018 на суму 235348,82 грн.;

- № ВН № 5190022221 від 19.04.2018 на суму 406673,34 грн.;

- № ВН № 5190022631 від 23.04.2018 на суму 557715,54 грн.;

- № ВН № 5190025662 від 18.05.2018 на суму 103183,78 грн.;

- № ВН № 5190025661 від 16.05.2018 на суму 619102,66 грн.;

- № ВН № 5190025660 від 11.05.2018 на суму 206367,55 грн.;

- № ВН № 5190025659 від 10.05.2018 на суму 116511,68 грн.;

- № ВН № 5190023974 від 05.05.2018 на суму 17127,30 грн.

Про факт поставки товару свідчать також товарно - транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи (а. с. 137-144).

Після поставки позивач здійснив коригування вартості товару в сторону його зменшення на суму 1955770,24 грн., про що свідчить коригування кількісних та вартісних показників (а. с. 54-63).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить у сумі 5124578,46 грн. (7080348,70 - 1995770,24).

Також позивачем, в якості підтвердження здійснення ним вищевказаної господарської операції, було надано податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних та відповідний витяг з реєстру податкових накладних (а. с. 101-128).

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов"язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов"язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 2,3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Судом встановлено, що з податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а. с.102-128), поданих позивачем, позивачем відображено номенклатури товарів, його кількість, ціну та обсяги постачання та суми придбаного товару, що відповідає даним та сумам вартості товару зазначеним у видаткових накладних (а. с. 31, 33-38, 41-44, 46, 48-51, 53).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар 5124578,46 грн.; доказів сплати заборгованості в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку зі оплати поставленого товару на підставі договору поставки №1300022026 від 01.01.2018 та специфікацій до нього, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу основний борг у сумі 5124578,46 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 773319,95 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 ГК України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 Договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а. с. 13-15), пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань нараховано у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.11.2018 по 02.04.2019.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 773319,95 грн. проведено правильно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 192144,97 грн. інфляційних та 64443,33 грн. 3% річних згідно з розрахунками позивача (а. с. 13-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2018 року до лютого 2019 року включно, суд встановив його правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом також перевірено правильність розрахунку 3% річних за період з 01.11.2018 до 02.04.2019 у сумі 64443,33 грн., тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

6. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 2306060,28 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2306060,28 грн. за три місяці прострочення - з листопада 2018 року до січня 2019 року, згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, посилаючись на п. 8.2. договору.

Так, у п. 8.2. договору сторони визначили, що покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 договору.

Судом встановлено, що пунктом 8.1. договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

Додатково в уточненій позовній заяві від 26.04.2019 (а.с.71-73), позивачем, зокрема підтримано вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 % від суми прострочення за три місяці.

Слід зазначити, що покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За нормою ст. 61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору поставки №1300022026 від 01.01.2018 свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Тому, в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 2306060,28 грн. слід відмовити, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.

7. Щодо обґрунтованості позовних вимог стосовно зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу на те, що застосування вищезазначених положень є правом суду, а також на факт того, що на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які би конкретно та імперативно регулювали і встановлювали єдиний порядок нарахування інфляційних втрат, відсотків або пені, (в тому числі визначали єдину формулу обчислення) та з урахуванням яких суд міг би призначити відповідні критерії нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення.

З огляду на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків або пені, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи, зважаючи на факт того, що сторонами у договорі визначений окремий договірний спосіб обчислення пені та процентів, застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у цій справі не є доцільним.

В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги стосовно зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення.

8. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів сплати боргу та мирного врегулювання спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 6154486,71 грн., з яких 5124578,46 грн. основний борг, 192144,97 грн. інфляційні нарахування, 64443,33 грн. 3 % річних, 773319,95 грн. пені. В частині стягнення штрафу у сумі 2306060,28 грн. та стосовно зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення слід відмовити.

9. Розподіл судових витрат по сплаті судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (11562, Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка, вул. Миру, буд. 50-А, код ЄДРПОУ 03743486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код ЄДРПОУ 34863309):

- 5124578,46 грн. основного боргу;

- 192144,97 грн. інфляційних нарахувань;

- 64443,33 грн. 3 % річних;

- 773319,95 грн. пені;

- 126908,20 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 2306060,28 грн.

4. Відмовити в задоволенні позовної вимоги стосовно зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.08.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)