Рішення № 83524308, 23.07.2019, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/470/19

Провадження № 2/329/217/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

позивача - Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області в особі представника Житарюк Н.М.,

малолітніх осіб, в інтересах яких пред`явлений позов- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернігівської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах дітей – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,

В С Т АН О В И В:

Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі-відповідачі) про позбавлення їх батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі є батьками малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . З грудня 2018 року діти проживають окремо від батьків у бабусі ОСОБА_5 в с.Обіточне Чернігівського району Запорізької області. Бабуся наразі опікується дітьми, а батьки самоусунулися від їх виховання, при цьому систематично вживають алкогольні напої, сваряться та залишать дітей без нагляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що на теперішній час проживають з бабусею. Поки батьки не знайдуть роботу, то хочуть проживати з бабусею. Мати до них добре відноситься. Однак іноді мати випиває.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та в судовому засіданні пояснила, що обставини, викладені в позовній заяві не відповідають дійсності. Умови для проживання дітей в неї дома належні. Вона дійсно іноді вживає спиртне. З грудня 2018 року діти проживають з бабусею, яка є її свекрухою. Вона зверталася до свекрухи, але свекруха відмовлялася віддавати дітей.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що протягом 2018 року проходив військову службу в зоні проведення АТО, повернувся додому лише 30.12.2018. Коли приїхав додому, то дізнався, що діти проживають у матері. Однак мати відмовилася віддати дітей. Обставини, викладені в позові не відповідають дійсності.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, надавши їм оцінку, суд доходить до наступних висновків.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_1 від 21.02.2008 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_2 від 26.10.2011.

З грудня 2018 року дійти проживають разом з бабусею ОСОБА_5 в с.Обіточне Чернігівського району Запорізької області, що не заперечувалося учасниками справи.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30.05.2019 №25 затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів стосовно їх малолітніх дітей, оскільки останні ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок довести факт ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків покладається на позивача

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував саме тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Як було зазначено вище, відповідачі заперечували обставини, викладені в позовній заяві.

Позивачем, на підтвердження факту ухилення батьками від виконання своїх обов`язків стосовно дітей надані довідки опорного навчально-виховного закладу «Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №01-22/33 від 25.01.2019 та №01-22/34 від 25.01.2019 згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відвідували школу з 14 по 25 січня 2019 року.

Проте, як було встановлено в судовому засіданні в цей час діти проживали з бабусею, яка їх забрала від батьків, в селі Обіточне Чернігівського району та відвідували школу в цьому селі, що підтверджуються листом в.о.старости Обіточненського старостинського округу Чернігівського району №48 від 16.05.2019. Відповідно діти не могли відвідувати школу в смт Чернігівка. Факт невідвідування школи в смт Чернігівка жодним чином не свідчить про ухилення відповідачами від виконання батьківських обов`язків. Крім того, було встановлено, що бабуся відмовлялася повернути дітей батькам, і тому вони жили в неї і відвідували школи за місцем проживання бабусі.

Негативні характеристики з місця проживання відповідачів, які були видані керуючим справами виконавчого комітету Чернігівської селищної ради Запорізької області №02-44/68, №02-44/69 від 28.05.2019, не можуть бути доказами ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків.

Надані позивачем акти обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 від 20.08.2018, 03.10.2018 та 28.12.2018 суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Акт обстеження від 20.08.2019 містить інформацію про те, що на момент обстеження сім`ї батьки перебували в стані алкогольного сп`яніння, в будинку було брудно, не було приготовленої їжі, було мало продуктів харчування, постільна білизна потребувала прання.

Проте, як було повідомлено відповідачем ОСОБА_4 він проходив військову службу в цей час і його вдома не могло бути. Вказана обставина не заперечувалася навіть представником позивача. Тому є безпідставним зазначення в акті, що обидва з батьків перебували в стані сп`яніння. Не є зрозумілим, чому комісія, яка складала акт обстеження вказала на відсутність готової їжі на момент обстеження, як на негативну обставину, що свідчить про ухилення осіб від виконання батьківських обов`язків, адже їжу можливо та навіть більш корисно приготувати безпосередньо перед вживанням, аніж розігравати раніше приготовлену їжу. Щодо невеликої кількості продуктів харчування, то ця обставина може свідчити про скрутний матеріальний стан батьків, а не про ухилення їх від виконання обов`язків. Натомість, в акті навіть самою комісією, яка проводила обстеження зазначено, що для дітей облаштоване місце для сну та відпочинку, сезонним одягом діти забезпечені, що свідчить на користь батьків.

В акті обстеження від 28.12.2018 зазначено, що мати перебувала в стані сп`яніння, в будинку брудно, холодно, діти одягнені в брудний одяг, продуктів харчування обмаль, а готової їжі не має. Проте, не є зрозумілим, чому комісія, яка складала акт обстеження знову вказала на відсутність готової їжі на момент обстеження, як на негативну обставину, що свідчить про ухилення осіб від виконання батьківських обов`язків, адже їжу можливо та навіть більш корисно приготувати безпосередньо перед вживанням, аніж розігравати раніше приготовлену їжу. Щодо невеликої кількості продуктів харчування, то ця обставина може свідчити про скрутний матеріальний стан батьків, а не про ухилення їх від виконання обов`язків. Натомість, в акті навіть самою комісією, яка проводила обстеження зазначено, що для дітей облаштоване місце для сну та відпочинку, сезонним одягом діти забезпечені, що свідчить на користь батьків.

В акті обстеження від 03.10.2018 зазначено, що в будинку не прибрано, готової їжі не має. Проте, знову ж таки суд зауважує, що відсутність готової їжі на момент проведення обстеження не свідчить про ухилення батьками від виконання своїх обов`язків.

Крім того, слід звернути увагу, що комісія ознайомила з актом від 20.08.2018 та від 28.12.2018 лише відповідача ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_4 з актом не був ознайомленим. А з актом від 03.10.2018 взагалі жоден із відповідачів ознайомленим не був, що позбавило можливості осіб подати зауваження.

Викликають зауваження і ті обставини, що обстеження умов проживання проводилося комісією яка складалася з представників служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, а також представника поліції, без залучення фахівців в сфері санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю, лікарів, тощо Тому такі поняття, як «брудно» та «холодно» викладені в актах суто суб`єктивно представниками служби у справах дітей. Ними навіть самостійно не проводилися вимірювання температури повітря в будинку, лікарем не оглядалися відповідачі для встановлення стану сп`яніння під час відвідування, тощо.

Письмові заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які подані на ім`я начальника служби у справах дітей Чернігівської РДА Запорізької області не є належними доказами, які свідчать про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків. Клопотання про допит зазначених осіб представником позивача також не заявлялося.

Висновок Чернігівської РДА Запорізької області №01-11/0348 від 31.05.2019 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів не є для суду обов`язковим. Більше того, зазначений висновок складений саме на підставі тих доказів, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні та яким була надана оцінкам судом безпосередньо.

Отже в даному випадку позивачем не доведено, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За таких обставин суд доходить до висновку, що в позові слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 81,141, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування, в інтересах дітей – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав- відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 01 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Позивач: Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області, код ЄДРПОУ 02126395, місцезнаходження: Запорізька область, Чернігівський район, смт Чернігівка, вул.Соборна,401.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .