Ухвала суду № 83523759, 03.08.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8550/19 1-кс/335/5367/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., слідчого Войтенко В.В., прокурора Діденко А.А., захисника Мироненко С.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області Войтенко В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу юридичну освіту, працюючого юрисконсультом в ТОВ „ БК „ Дельта ІІІ", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України-

встановив:

Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області Войтенко В.В. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим слідством встановлено, що відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», військові комісаріати, являючись структурним підрозділом Збройних Сил України, знаходяться у підпорядкуванні центрального органу виконавчої влади і військового управління - Міністерства оборони України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов`язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» військові комісаріати є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 9 Закону України «Про оборону України» Кабінет Міністрів України забезпечує комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснює заходи, пов`язані з підготовкою та призовом громадян на військову службу.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зміст мобілізаційної підготовки, зокрема, становить військовий облік військовозобов`язаних і призовників; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військовозобов`язаних і призовників для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас.

Призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Пунктами 1, 3, 4 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013 (далі - Положення), передбачено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Військові комісаріати очолюють військові комісари, які організовують діяльність комісаріатів.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 наведеного Положення завданнями військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, ведення військового облік призовників та військовозобов`язаних, а також видача необхідних довідок та інших документів.

Військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань, у тому числі, здійснюють підготовку і виконують за сприянням місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу, здійснюють відправлення призовників до військових частин, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних, у тому числі резервістів.

Відтак, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що уповноважені Кабінетом Міністрів України на забезпечення виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, тобто є одиницею органу державної влади.

Згідно з пунктами 12-15 вказаного Положення військовий комісар керує службовою діяльністю підпорядкованого військового комісаріату, відповідає за стан обліково-призовної роботи; зобов`язаний організовувати ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних і призовників, здійснювати контроль за веденням військового обліку військовозобов`язаних та призовників, правомірністю видачі громадянам документів військового обліку, посвідчень та інших документів, забезпечувати виконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Встановлено, що громадянин ОСОБА_2 28.05.2002 року призваний призивною комісією Хортицького району Запорізької області на строкову військову службу.

16.10.2003 року на підставі Указу президента України № 838/2003 від 15.08.2003 громадянин ОСОБА_2 звільнений (демобілізований) у запас та станом на липень 2019 знаходився на військовому обліку у Хортицького районному комісаріаті міста Запоріжжя.

В свою чергу, ОСОБА_1 , будучи обізнаним з порядком роботи військових комісаріатів та повноваженнями їх службових осіб, маючи відповідні зв`язки із службовими особами Запорізького обласного військового комісаріату та його територіальних підрозділів, вчинив вимагання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.

Так, 22.07.2019 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля буд. № 30 по вул. Академіка Чабаненка в м. Запоріжжі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, висловив громадянину ОСОБА_2 , вимогу про необхідність надання йому неправомірної матеріального характеру у вигляді грошових коштів у сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 38 700 грн., за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_3 та службовими особами, як Запорізького обласного військового комісаріату, так і службовими особами структурних підрозділів Запорізького обласного військового комісаріату, щодо виключення громадянин ОСОБА_2 з військового обліку. Також, під час вказаної розмови ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_2 , що особисто знайомий із заступником начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_3 та іншими службовими особами військових комісаріатів та в своїй реальній можливості здійснити такий вплив завдяки наявним у нього зв`язкам.

23.07.2019 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, умисно, з корисливих мотивів та метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи на автозаправній станції «ОККО» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 17, повторно виказав громадянину ОСОБА_2 вимогу про передачу неправомірної вигоди матеріального характеру у виді грошових коштів для нього, ОСОБА_1 , в остаточно визначеному ним розмірі, у сумі 1300 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 33 540 грн, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_3 та службовими особами, як Запорізького обласного військового комісаріату, так і службовими особами структурних підрозділів Запорізького обласного військового комісаріату, щодо виключення громадянин ОСОБА_2 з військового обліку.

При цьому, в ході спілкування ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_4 , що у разі його відмови передати йому неправомірну вигоду, службові особи Хортицького районного військового комісаріату м. Запоріжжя не приймуть рішення про виключення його з військового обліку.

Таким чином, ОСОБА_1 створив умови за яких ОСОБА_4 вимушений був надати останньому неправомірну вигоду матеріального характеру в вигляді грошових коштів, з метою запобігання шкідливими наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів .

01.08.2019 року, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи

у заздалегідь обумовленому місці, біля буд. № 30 по вул. Академіка Чабаненка в м. Запоріжжі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_1 одержав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів в сумі 1300 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 32 500 грн, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_3 та службовими особами, якЗапорізького обласного військового комісаріату, так і службовими особами структурних підрозділів Запорізького обласного військового комісаріату, щодо виключення громадянин ОСОБА_2 з військового обліку.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. ст. 369-2 КК України - вимагання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

01.08.2019 року, о 18 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

02.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, в тому числі: заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення; показаннями свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що обставини вчинення кримінального правопорушення; рапортами працівників оперативних підрозділів щодо встановлення осіб, причетних до вчинення вказаного злочину; протоколом огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 01.08.2019; протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України від 01.08.2019 року, в ході якого під час проведення особистого обшуку було виявлено та вилучено частину грошових коштів - предмету кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжних захід у вигляді тримання під вартою з заставою у розмірі 350 000 грн.

Враховуючи матеріальний стан ОСОБА_1 , нерухомого майна, слідчий вважає, що вказаний розмір застави гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого, просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Розглянувши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з реєстру досудових розслідування, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його вік, міцність соціальних зв"язків, стан здоров"я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, має хронічні захворювання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув"язнення.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні слідчим та наведено прокурором у судовому засіданні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає не доведеним, що більш м`який запобіжний захід буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє житло цілодобово та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід як домашній арешт, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді. Застосування більш м"яких запобіжних заходів слідчий суддя вважає недоцільним.

Визначаючи коло обов`язків, які слід покласти на підозрюваного, з урахуванням умов домашнього арешту, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов"язки: не залишати цілодобово місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду; з`являтися до органів досудового слідства і суду, за першим викликом, у призначений час.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, до 02.10.2019 року.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області Войтенко В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконання покладених на нього обов`язків.

Покласти на ОСОБА_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки:

- не залишати цілодобово місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- з`являтися до органів досудового слідства і суду, за першим викликом, у призначений час.

В разі невиконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Звільнити ОСОБА_1 з - під варти в залі суду негайно.

Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити строк дії вказаної ухвали до 02 жовтня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.В.Воробйов