Рішення № 83523691, 02.08.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1507/18

Провадження № 2/316/122/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Бульби .М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу №316/1507/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018 р. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач, АК КБ «ПриватБанк», Банк), в особі свого представника Савіхіної Анастасії Миколаївни, яка діє на підставі письмової довіреності (а.с.33), звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій зазначає, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.09.2014 р., ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором. Відповідач своєчасно не надав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.07.2018 р. відповідач має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 52560 грн. 53 коп., яка складається з наступного: 5229 грн. 74 коп. - заборгованість за кредитом, 42256 грн. 03 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2095 грн. 69 коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2479 грн. 07 коп. - штраф (процентова складова).

Позивач також зазначає, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, Витягом з «Тарифів Банку», Витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою».

Заходи досудового врегулювання спору не проводились.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором та суму сплаченого судового збору при зверненні до суду.

Ухвалою Енергодарського міського суду від 31.08.2018 р. позовну заяву прийнято до провадження та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.47).

Ухвалою Енергодарського міського суду від 03.10.2018 р. було здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи зі спрощеного позовного провадження на розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання (а.с.52).

Ухвалою суду від 27.02.2019 р. підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.70).

В судове засідання, для розгляду справи по суті, представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився повторно, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином про що свідчить штамп на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення з суду (а.с.91). Крім того, відповідно до абзаців 2 та 3 письмового клопотання поданого до суду 30.08.2018 р., позивач просить суд про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі зазначивши, що необхідні докази є в матеріалах справи (а.с.41).

Крім того, представником АТ КБ «ПриватБанк» Гаренко Н.В., який діє на підставі письмової довіреності (а.с.76) було подано до суду 26.03.20-19 р. письмову Відповідь на відзив з додатками (а.с.72-75, 77-81), відповідно до змісту якої представник позивача, з посиланням на положення ч.1 ст.634 ЦК України вважає, що підписав анкету-заяву відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг є договором про надання банківських послуг. Крім того, вважає, що факт укладання кредитного договору та наявність невиконаних зобов`язань підтверджується копією кредитного договору, розрахунком заборгованості, копією паспорта відповідача, випискою по рахунку та фото клієнта з карткою.

Також представник позивача вважає, що з виписки по рахунку вбачається, що відповідач певний період часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідачу були відомі умови кредитування та відповідач визнавав свої зобов`язання за Договором.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник за письмовим договором про надання правової допомоги від 30.07.2019 р. та ордеру - адвокат Сухенко Юлія Миколаївна - не з`явились, про дату, час та місце слухання справи в суді відповідач та представник відповідача повідомлені належним чином, що підтверджується, у тому числі письмовою заявою представник відповідача про відкладення слухання справи (а.с.42).

Також 19.02.2019 р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву позивача, у змісті яких зазначено, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та недоведеними належними доказами, у тому числі з підстав відсутності зазначеного стороною позивача кредитного договору у тому числі на умовах та правилах про які зазначає позивач, відсутність в анкеті-заяві на яку посилається позивач інформації стосовно дати отримання та строку дії кредитної картки та взагалі факту самого її отримання, відсутні дані щодо волевиявлення відповідача на оформлення виду картки з зазначених у заяві, а також щодо Ідентифікації за паспортом, не заповнено відповідні розділи щодо розміру кредитного ліміту та є неможливим встановлення, що сторони погодили надання банківських послуг з користування кредитною карткою «Універсальна». Крім того самі Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача, а отже не зрозуміло яким чином відповідача було ознайомлено з ними. Просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.62-63).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача, відповідача та представника відповідача, суд дійшов наступного.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стороною позивача та відповідачем не зазначено причин неявки та не надана клопотань чи заяв про відкладення слухання справи, при цьому суд враховує, що згідно ч.2 ст.223 ЦПК України передбачено можливість відкладання слухання справи в межах строку встановленого даним Кодексом в разі якщо причини неявки визнано поважними, однак суд не вважає поважними причини для відкладення слухання справи зазначені представником відповідача у заяві від 02.08.2019 р.

Обов`язок учасника справи з`являтися в судове засідання за викликом суду наявний лише в разі, якщо його явка визнана судом обов`язковою відповідно (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України), що судом не визнавалось.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає поважності причин для відкладення слухання справи та неможливість її розгляду у відсутності учасників справи, враховуючи також і наявність відзову на позов та відповіддю на відзив наданими представниками сторін, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України,ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.1, 2 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до положень ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, з зазначеного вище вбачається, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.1054 ЦПК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що відповідач зверталась до позивача в 2014 році оформивши у користування платіжну картку. При цьому з виписки по особовому рахунку, на яку посилається сторона позивача як на доказ своїх вимог, судом не встановлено надання відповідачу 21.09.2014 р. розміру кредитного ліміту в сумі 2000 грн. про які зазначає сторона позивача, а також з даної виписки не вбачається, що даний рахунок відкрито за тарифів та умов обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7) у тому числі і «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/ на які посилається сторона позивача як в позові так і у відповіді на відзив, оскільки будь-яких посилань на них надана виписка не містить. Крім того дані зазначеної Виписки спростовують встановлення кредитного ліміту 21.09.2014 р., оскільки з п`ятого рядку наданої Виписки вбачається, що кредитний ліміт було збільшено до 2000 грн. 21.02.2015 р., наявності підстав такого збільшення у вигляді написання відповідачем 21.02.2015 р. відповідних заяв, укладання договорів, тощо, тобто наявності підтвердження волевиявлення відповідача на отримання кредитних коштів у зазначеному розмірі 21.02.2015 р., у тому числі за Умов, Правил та Тарифів про які зазначає позивач - судом не встановлено, а позивачем не надано.

Зі змісту наданої представником АТ КБ «ПриватБанк» Анкети-заяви б/н від 21.09.2014 р. (а.с.6), з розділу заяви (мовою оригіналу - російською): «ознакомившись с условиями и правилами предоставления банковских услуг, тарифами Приватбанка, изявляю желание оформить на свое имя» відсутня позначка про те, який вид картки отримує ОСОБА_1 , що підтверджує посилання сторони відповідача з цього приводу та не спростовано наданими стороною позивача матеріалами.

Відповідно до п.6.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - в редакції чинній на час написання зазначеної анкети-заяви), порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Згідно п. 1.14 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Згідно приписів пунктів 14.5, 14.6 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувачем електронного платіжного засобу може бути фізична особа. Електронний платіжний засіб має відповідати вимогам передбаченим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно вимог пунктів 14.7, 14.8, 14.9 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу.

Відповідно до приписів пунктів 2.3, 2.4, 2.5 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою правління Національного банку України №223 від 30.04.2010 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2010 р. в редакції від 04.01.2011 (чинній на час написання Анкети-заяви) (далі - Положення №223), передбачало наступне: Спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір) (п.2.3); Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий

примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку (п.2.4); Емітент зобов`язаний забезпечити наявність у договорі таких умов: тип спеціального платіжного засобу, види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання, порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо), тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну, ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності), порядок розгляду спорів, тощо (п.2.5).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.6 Положення №223, користувачі мають право використовувати спеціальні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків та умов договору з емітентом. Банк здійснює зарахування коштів на рахунки користувачів з урахуванням установлених режимів рахунків відповідно до внутрішньобанківських правил та умов договору.

Однак, емітентом, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк» не дотримано умов зазначеного Положення №223, виконання кого є обов`язковим відповідно до ст.56 Закону України «Про Національний банк України», як і недотримано та не виконано і зазначених вище вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»

Відповідно до п.3.2 Положення №223, передбачалось спеціальні схеми спеціальних платіжних засобів, за якими здійснюються платіжні операції відповідно до умов.

Однак, у зв`язку з тим, що анкета заява не зазначено та не дотримано вищевикладених умов законодавства, суд вважає безпідставними і посилання сторони позивача як на зазначені у позові так і додані до матеріалів Умови, Правила та Тарифи, у тому числі і ті, що, як зазначає сторона позивача, наявні на сайті ПриватБанку, у тому числі і на анкету-заяву (а.с.6), з якої не можливо ні розмір кредитного ліміту в графі (мовою оригіналу - російською): «укажите желаемый кредитный лимит по платежной карте «универсальная»/класса GOLD», ні підстави, за яких сторона позивача вважає, що ця анкета-заява надає право позивачу на відкриття відповідачу кредитного рахунку, у тому числі за тарифами кредитних карт «Універсальна», оскільки в зазначеному розділі заяви, крім карта «Універсальна», наявні також інші види кредитних карт (мовою оригіналу - російською): «карта GOLD», «Карта для виплат», «Премиальная карта», «Ідентификация с паспортом», які не містять відповідних відміток з яких би можливо було встановити яку картку бажала відповідач оформити на своє ім`я підписуючи цю анкету-заяву.

При цьому, враховуючи відсутність виду картки, а отже і тарифів за цією карткою, є незрозумілим з якого тарифу, ліміту та яким видом картки, керувався позивач проводячи розрахунок заборгованості, що ним надано до матеріалів позову (а.с.5), у тому числі і підстави за яких відповідачу нараховувались проценти комісії, пеня, тощо, що вбачається як з розрахунку заборгованості так і з виписки по особовому рахунку.

Враховуючи встановлення недоведеності виду картки за яким, як зазначає позивач, було відкрито картковий рахунок, умов обслуговування, в загалі відсутній договір на спеціальний платіжний засіб у вигляді платіжної картки, її вид, безпідставними є і посилання позивача на те, що вказаною заявою-анкетою відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами Банку», які викладені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між відповідачем та Банком про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При цьому, в анкеті-заяві не зазначено, що вона є складовою частиною, як зазначає позивач, укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 21.09.2014 р., що саме на ті Умови, Правила та Тарифи на які посилається сторона позивача, погодився відповідач підписуючи анкету-заяву.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Зазначене вище узгоджується також з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. по справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Стороною позивача не дотримано як зазначені вище положення законодавства так і положення статей 628, 638, 640, 1066, 1071 ЦК України, відповідно і до яких, договір повинен містити реквізити кредитного договору, однак заява-анкета на яку посилається позивач, від 21.09.2014 р. не містить і не передбачає будь-яких реквізитів кредитного договору.

З доданої позивачем інформаційного повідомлення від 12.03.2019 р. про отримання відповідачем картки (а.с.77), неможливо встановити наявність кредитного договору, Умови, Правила та Тарифи за яких цей рахунок було відкрито, тощо, а також те, що він стосується саме анкети-заяви від 21.09.2014 р., оскільки анкета-заява не містить виду картки, номеру рахунку, строку дії, тощо, про що зазначалось вище, а отже посилання позивача на дане повідомлення як на доказ наявності кредитного договору - є безпідставним.

Крім того, суд, з урахуванням встановлених вище обставин та правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р., вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.09.2014 р.) до моменту звернення до суду із даним позовом (30.08.2018 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифів Банку, виду картки, та Правил користування саме з погодженим з відповідачем видом картки, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про надання кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Умови та правилами надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» затверджені наказом №СП-010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/ не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно приписів ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України, відноситься до основної засади судочинства.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст.83 ЦПК України, позивач та відповідач повинен подати суду докази. Отже, надання доказів є не правом, а обов`язком сторін по справі. При цьому, надані сторонами докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності (ст.77-80 ЦПК України).

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Клопотань про призначення по справі відповідних експертиз з метою обґрунтування своїх вимог та наданих суду розрахунків - від позивача до суду не надходило, а посилання сторони позивача щодо того, що відповідачем не заявлялось клопотань про призначення експертизи та не надано контр розрахунків в заперечення вимог, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до змісту частини 1 статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, саме банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц), підстав звільнення позивача від доказування судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування кредитного договору б/н від 21.09.2014 р. на підставах та умовах про які зазначає позивач, а вимог про стягнення з відповідача процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України - позивачем не пред`являлось, у зв`язку з зазначеним, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3 4, 10, 12, 13, 18, 43, 49, 76-83, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба