Рішення № 83522654, 06.08.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/4671/17

Справа № 2/243/841/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретаря Маслової К.С.

представника позивача Лещенко Д.Ю.

представника відповідача Мізюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк», яке на підставі наказу Міністерства фінансів України «Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 519 від 21 травня 2018 року змінило тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а назву з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 03 липня 2013 року між позивачем і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 3 700 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Також позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В зв`язку з цим при зміні кредитного ліміту позивач АТ КБ «ПриватБанк» керувався п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Крім цього, розмір відсотків за користування кредитом встановлений «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківський послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.

Так, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав і станом на 30 квітня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 78 582 гривні 75 копійок, яка складається з наступного: 7 510 гривень 62 копійки - заборгованість за кредитом; 63 566 гривень 98 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 286 гривень 92 копійки - заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень - штраф (фіксована частина) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 3 718 гривень 23 копійки - штраф (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

В зв`язку з викладеним позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 78 582 гривні 75 копійок, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 600 гривень.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Лещенко Д.Ю., який діє на підставі довіреності № 9589-К-О від 10 листопада 2017 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, проте відповідно до ч. 1 ст. 287 та п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справи, оскільки з`явився її представник - адвокат Мізюк С.В., що діє на підставі договору про надання правової допомоги № 49 від 14 жовтня 2018 року, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4325 від 30 травня 2012 року, який в судовому засіданні пояснив наступне. ОСОБА_3 не заперечує проти того, що 03 липня 2013 року між нею та позивачем був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит. В той же час, сторона відповідача зазначає, що сума кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, отримана ОСОБА_3 , становить саме 3 700 грн., в зв`язку з чим саме з цієї суми необхідно виходити під час вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, а не як вимагає позивач - з суми 7 510 грн. 62 коп. Що стосується відсотків за користування кредитом, то представник відповідача вказує, що оскільки під час укладення кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом був визначений ставкою 30% річних, то й обчислювати розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом необхідно, виходячи саме з цієї ставки. Щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу - Мізюк С.В. зазначив, що враховуючи, що м. Слов`янськ Донецької область, де зареєстрована та постійно проживає відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, натомість Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на нарахування таким особам пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами введено мораторій, то позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню не підлягають. На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовний вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03 липня 2013 року відповідачем по справі ОСОБА_3 було особисто підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 6). З цієї Заяви слідує, що ОСОБА_3 ознайомилася та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Своїм підписом вона виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також проти чого не заперечує й сторона відповідача ОСОБА_3 отримала кредитну картку з відновлюваним типом кредитної лінії з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_3 (а.с. 90, 103), а також виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 (а.с. 99) вбачається, що 03 липня 2013 року, тобто на день отримання відповідачем вищенаведеної кредитної картки кредитний ліміт по ній становив 0 гривень, а 17 жовтня 2013 року його було збільшено до розміру 3 700 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 628 та статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору та отримання

в зв`язку з цим відповідачем кредитної картки з відновлюваним типом кредитної лінії з кредитним лімітом 0 гривень, який 17 жовтня 2013 року було збільшено до розміру 3 700 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Статтею 525 ЦК України закріплено правило, за яким одностороння відмова від зобов`язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 липня 2013 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 30 квітня 2017 року, вбачається, що станом на 30 квітня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 7 510 гривень 62 копійки, яка складається з поточної заборгованості за кредитом у сумі 3 520 гривень 37 копійок, та простроченої заборгованості за кредитом у сумі 3 990 гривень 25 копійок.

Разом з тим, вищевказаний розмір заборгованості за тілом кредиту не відповідає розміру кредитного ліміту, зазначеному у довідках про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_3 (а.с. 90, 103), а також виписці по картковому рахунку ОСОБА_3 (а.с. 99), відповідно до яких він становить 3 700 гривень.

Поряд з цим, пунктом 1.1.1.45 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, долучених до матеріалів справи (а.с. 9), кредитний ліміт визначено як розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та повернення.

Таким чином, оскільки кредитний ліміт, встановлений позивачем відповідачу 17 жовтня 2013 року, тобто розмір грошових коштів, наданих банком клієнту, становить саме 3 700 гривень, а АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду жодного доказу на підтвердження збільшення ОСОБА_3 такого кредитного ліміту, тобто надання грошових коштів у розмірі більшому ніж 3 700 гривень, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, приходить до висновку, що й обчислювати розмір заборгованості за тілом кредиту необхідно, виходячи саме із суми кредиту, фактично отриманої позичальником у своє розпорядження, якою є сума у розмірі 3 700 гривень.

За таких обставин, приймаючи до уваги розрахунок заборгованості за договором № б/н від 03 липня 2013 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , з якого слідує, що станом на 30 квітня 2017 року поточна заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 3 520 гривень 37 копійок, суд приходить до переконання, що й стягненню з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту підлягає сума у розмірі 3 520 гривень 37 копійок.

Отже в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково.

Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, то суд при їх вирішенні виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 липня 2013 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 30 квітня 2017 року, вбачається, що протягом дії кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з:

- 03 липня 2013 року по 31 серпня 2014 року - 30.00% річних;

- 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34.80% річних;

- 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року - 43,20% річних.

Тобто вперше банком було підвищено відсоткову ставку відповідачу за користування кредитом 01 вересня 2014 року.

В той же час, статтею 1056-1 ЦК України в редакції від 24 липня 2014 року - в редакції, що діяла на час підвищення, - визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно

від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Отже тип процентної ставки має бути чітко визначений договором та в разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі має бути зазначений максимальний розмір збільшення процентної ставки. Натомість у підписаній відповідачем 03 липня 2013 року Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вказана одна єдина відсоткова ставка за користування кредитним договором, яка становить 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, з правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року по справи № 6-16цс15, слідує, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Так, в судовому засіданні не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач ОСОБА_3 , підписуючи 03 липня 2013 року вищевказану заяву, розуміла саме ті Умови, якими АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує підвищення ним відсоткової ставки за користування кредитом.

До того ж, приймаючи до уваги, що в разі застування змінюваної процентної ставки кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, проте враховуючи, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження здійснення ним повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до переконання, що збільшення банком процентної ставки за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

З пункту 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року слідує, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, в кредитному договорі, укладеному сторонами, суд не вбачає встановлення обставин, за якими застосовується інша процентна ставка, ніж погоджена сторонами при укладені вказаного кредитного договору.

З правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2012 року по справі № 6-149цс12, слідує, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним

договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

За таких обставин, враховуючи, що підписаною 03 липня 2013 року Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» чітко визначений один єдиний розмір відсоткової ставки, який дорівнює 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту, та приймаючи до уваги, що жодних інших договорів щодо зміни встановленої вищевказаною заявою відсоткової ставки відповідач не підписувала, а позивач, який в односторонньому порядку без повідомлення про це відповідача підвищив з 01 вересня 2014 року, тобто після 09 січня 2009 року, відсоткову з 30.00% річних на 34.80% річних не надав суду жодних доказів на підтвердження встановлення сторонами в укладеному ними договорі змінюваної процентної ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку, що сторони в укладеному ними кредитному договорі встановили саме фіксований тип процентної ставки за користування кредитом, який становить 30% річних. В зв`язку з чим, наступні підвищення відсоткової ставки, проведені позивачем після укладення сторонами кредитного договору, є неправомірними, а отже під час вирахування суми відсотків за користування кредитом, належної до стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 , необхідно виходить зі ставки саме 30% річних.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо періоду стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд керується приписами ч. 1 ст. 536 ЦК України, згідно яких боржник зобов`язаний сплачувати проценти не за можливість скористатися кредитом, а саме за користування ним.

Так, з виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 (а.с. 99) вбачається, що вперше відповідач по справі ОСОБА_3 скористалася кредитом 20 жовтня 2013 року, а отже й проценти за користування кредитом повинна сплачувати, починаючи з 20 жовтня 2013 року - першого дня користування кредитом, а не першого дня отримання можливості скористатися кредитом.

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходить з наступного:

3 520 грн. 37 коп. (поточна заборгованість за кредитом) * 30.00 % / 360 днів * 1 289 днів (за період з 20.10.2013 року - день початку користування кредитом відповідачем по 30.04.2017 року) = 3 781 грн. 46 коп.

Таким чином, відповідач має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 20 жовтня 2013 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 3 781 грн. 46 коп.

Що стосується долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом, проведеного ТОВ «Професіонали Донбасу», з якого слідує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за користування кредитом, отриманим на підставі підписаного сторонами 03 липня 2013 року кредитного договору, за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року становить 6 759 грн. 56 коп., то суд сприймає його критично, оскільки ані сторона відповідача, ані ТОВ «Професіонали Донбасу» у своєму розрахунку жодним чином не обґрунтовують обраний ними період розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом, адже АТ КБ «ПриватБанк» у своєму позові просить стягнути з ОСОБА_3 таку заборгованість за період з 03 липня 2013 року по 30 квітня 2017 року, натомість наданий стороною відповідача розрахунок стосується періоду з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року. Крім того, вказаний розрахунок не є висновком експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України, а тому й не є належним доказом на підтвердження саме такої суми заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом, яка у ньому зазначена.

Що стосується вимог позивача про сплату відповідачем заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 286 гривень 92 копійки, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 3 718 гривень 23 копійки, то суд в цій частині керується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична

операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим та постійним місцем проживання відповідача є місто Слов`янськ Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 липня 2013 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 30 квітня 2017 року, слідує, що станом на 14 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за пенею та комісією відсутня. Відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафи також не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 3 520 гривень 37 копійок та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 781 гривня 46 копійок.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 9,29% (7 301,83 грн. * 100% / 78 582,75 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 148 гривень 64 копійки (1 600 грн. * 9,29% / 100%).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 520 грн. 37 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 781 грн. 46 коп., а також судовий збір в розмірі 148 грн. 64 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ч. 1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки а. Псиж Прикубанського району Ставропольського краю, громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Слов`янським МВ ГУМВС України в Донецькій області 31 липня 2007 року, яка має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 липня 2013 року у сумі 7 301 (сім тисяч триста одна) гривня 83 копійки, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 520 гривень 37 копійок й заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 781 гривня 46 копійок, а також судовий збір у розмірі 148 гривень 64 копійки, а всього: 7 450 (сім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 47 копійок.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін