Ухвала суду № 83522363, 07.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12883/19

Провадження № 2-з/521/250/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

07 серпня 2019 р. м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Досковської Вікторії Геннадіївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33, оф. 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корп. В, поверх 4, каб. 402, код ЄДРПОУ 37825968) про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання незаконним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015р., індексний номер рішення 24070099, та усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном, в якому просить суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015р., індексний номер рішення 24070099;

-усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві власності нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) передати квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 .

Разом з позовною заявою, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Досковською В.Г. подана заява про забезпечення позову в якій вона просить суд вжити заходи до забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом:

-накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 ;

-заборони ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_2 ;

-заборони ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати дії по зняттю з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та інших осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі.

Крім того, 07.08.2019 року представником позивача ОСОБА_2 падана заява про забезпечення позову (вх.. 35566 від 07.08.2019 року), в якій вона просить суд вжити заходи до забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом: заборони державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 .

Заяви про забезпечення позову обґрунтовується наступним.

Позивач зазначає, що правовою підставою заявленння означеного позову є незаконність рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на квартиру АДРЕСА_2 .

Так, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна не вчиняла нотаріальної дії з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті якої відбулось би виникнення, перехід або припинення прав на квартиру або обтяження таких прав, у зв`язку з чим у останньої були відсутні підстави для прийняття рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» на спірну квартиру, а отже, в порушення ч.5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскаржуване рішення від 01.09.2015р. №24070099 прийнято нотаріусом, у якого відсутні повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Також оскаржуване рішення прийнято нотаріусом всупереч п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, як вважає позивач, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі неправомірного рішення, а отже незаконним чином.

При цьому, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» є: код КВЕД 64.30 Трасти, фонди та подібні фінансові суб`єкти; код КВЕД 64.91 Фінансовий лізинг; код КВЕД 64.92 Інші види кредитування; код КВЕД 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний); код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Тобто, вказана компанія, використовує отримане, зокрема, в рамках звернення стягнення, нерухоме майно боржників для здійснення своєї підприємницької діяльності, тобто вилучення за нього грошових коштів.

Таким чином, на думку позивача, наступним кроком ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» буде реалізація квартири АДРЕСА_2 , третім особам.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» фактично викинуло її та членів її сім`ї з квартири АДРЕСА_2 , на вулицю, незважаючи на те, що вказана квартира є єдиним житлом позивача та підпадає під дію мораторію на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивач вказує, що відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. п. 1,2,4ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

На думку позивача, враховуючи взазначене, наступним кроком ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», в силу його діяльності, буде реалізація квартири АДРЕСА_2 , третім особам, а позовні вимоги ОСОБА_1 направлені саме на повернення їй вказаної квартири у власність, то невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову та відчуження спірної квартири на користь третіх осіб і реєстрація їх місця проживання у вказаній квартирі зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_1

При цьому, на підтвердження наявності між сторонами спору, існування реальної загрози невиконання рішення про задоволення позову та відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам позивачем додано до позовної заяви всі належні та допустимі докази про такі обставини.

Зазначені обставини, як вкахує позивач, згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, дають безпосередні підстави для вжиття заходів забезпечення позову до набрання рішенням у справі законної сили.

Судом встановлено, що даний спір виник з приводу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , що територіально знаходиться у Малиновському районі м. Одеси, а тому справа відноситься до виключної підсудна Малиновському районному суду м. Одеси.

06 серпня.2019 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонова О.С. відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою.

В результаті вивчення матеріалів справи, суд приходитить до висновук про можливість вжиття заході забезпечення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11130944000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов`язується надати Позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 60 000,00 доларів СІЛА та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором, що за курсом Національного Банку України на день укладання цього Договору становить еквівалент 303 000,00 грн.

Згідно п. 1.1. кредитного договору у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов`язань Позичальника за даним Договором Позичальник передає в заставу, а Банк приймає рухоме майно, вказане в розділі 2 цього Договору, в порядку, передбаченому цим Договором (іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_3 ).

22.03.2007 року, в забезпечення вимог АКІБ «УкрСиббанк» за кредитним договором, між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстрований за р/н 1087 (далі - іпотечний договір).

Згідно з п.1.1 іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, зазначену в п.1.4 цього Договору (квартира АДРЕСА_2 , далі - предмет іпотеки) За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 505 671,00 грн.

12.12.2011 року право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором було передано Публічним акціонерним товариетвом "УкрСиббанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на підставі Договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року та Договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року.

Таким чином, кредитором позивача за кредитним договором та іпотеко держателем за іпотечним договором стало ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2015 року у справі № 1519/11242/2012, яке згодом було скасовано за заявою ОСОБА_1 та 22.11.2017 року ухвалено нове аналогічне заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 11130944000 від 22.03.2007 року в розмірі 58 240,24 доларів США.

02.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що 01.09.2015 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною було прийнято рішення про державну реєетрацію права власності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору іпотеки № 1087 від 22.03.2007 року, посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. (індексний номер рішення 24070099 від 01.09.2015 року).

09.12.2015 року ОСОБА_1 , вважаючи вказане рішення незаконним, оскаржила його до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року у справі № 815/6956/15, залишеним без змін ухвалою Одееького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєетрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015р. №24070099.

Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна не вчиняла нотаріальної дії з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті якої відбулось би виникнення, перехід або припинення прав на квартиру або обтяження таких прав, у зв`язку з чим у останньої були відсутні підстави для прийняття рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, а отже, в порушення ч.5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскаржуване рішення від 01.09.2015р. №24070099 прийнято нотаріусом у якого відсутні повноваження щодо прийняття ріщення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Також судом було встановлено, що оскаржуване рішення прийнято нотаріусом всупереч п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки інше майно у ОСОБА_1 відсутнє.

Між тим, постановою Великої палати Верховного суду від 17.04.2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 815/6956/15 було скасовано, а провадження у вказаній адміністративній справі закрито у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між ОСОБА_1 та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства та такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , є оспорюваним та можливе вирішення справи матиме своїм правовим наслідком повернення права власності на вказану квартиру позивачу, одночасно із вимогою про його скасування позивач просить суд, на підставі ст. 386, 391 ЦК України, придявив позовні вимоги до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» передати вказану квартиру позивачу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004усправі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою з`явою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову по суті-це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, та, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015р., індексний номер рішення 24070099 та усунення позивачц перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві власності нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) передати квартиру АДРЕСА_2 .

Відповіднодо інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55370074 від 17.03.2016 року та №48899744 від 02.12.2015 року ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі продажу квартири №Н/96-1274 від 16.12.1996 року.

Позивач зазначає, що 22.03.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передала банку в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_3 , з метою забезпечення виконання кредитної лінії № 1113094400 від 22.03.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року позовов Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованності задоволено частково. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.04.2015 року скасовано означене заочне рішення та 22.11.2017 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси частково задоволено позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєетрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015р. №24070099. Постановою Великої палати Верховного суду від 17.04.2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 815/6956/15 було скасовано, а провадження у вказаній адміністративній справі закрито у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між ОСОБА_1 та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства та такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, заочним рішення Малиновського районного суду м.Одекси від 22.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного суду від 17.04.2018 року якою було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 815/6956/15, а провадження у вказаній адміністративній справі закрито право власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не визнавалось.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №175950164 від 01.08.2019 року власником спірної квартири є відповідач - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Підставою виникнення права власності у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на вказану квартиру зазначений Іпотечний договір серія та номер:1087, виданий 22.03.2007 року.

З наведеного видно, що між сторонами дійсно існує спір, зокрема щодо законності здійснення реєстраційних дій відносно квартири АДРЕСА_2 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Способи забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Враховуючи принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та з огляду на те, що між сторонами по справі виник спір щодо захисту права власності, яке за певних умов може бути порушено в результаті перереєстрації відповідачем спірного майна та як наслідок можливо передчасно позбавить позивача та його родину права користування спірним майном з урахуванням заочного рашення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2017 року та Постанови Великої палати Верховного суду від 17.04.2018 року якою було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 815/6956/15 було, відомостей про протиправну поведінку учасників виниклих правовідносин суд вважає доцільним заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_2 , заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати дії по зняттю з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та інших осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі та заборонити державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішення у цій справі по суті.

Разом з цим, суд відмовляє заявник у задоволені зави в частині вимоги про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , виходячи з наступного.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №175950164 від 01.08.2019 року у розділ актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень на майно вказано, що 23.10.2008 року постановою Другого Малиновсього ВДВС Одеського МУЮ про арешт майна боржника серія та номер АН 334629 накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 . Крім того, 06.04.2010 року постановою Другого Малиновсього ВДВС Одеського МУЮ про арешт майна боржника серія та номер АА 162312 повторно накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 .

Враховуючи наявність подвійного арешту на квартири АДРЕСА_2 , суд не вважає обґрунтованим заву в частині вимоги про накладення арешту.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України заходи забезпечення позову розглядаються судом у відсутність сторін, без повідомлення учасників справи.

Під час розгляду заяви суд не встановив виняткових випадків, коли надані заявником докази були недостатні для розгляду заяви про забезпечення позову без виклику сторін. Заходи зустрічного забезпечення позову у вказаній справі не підлягають застосуванню, оскільки підстави, зазначені в ч.3 ст.154 ЦПК України відносно позивача відсутні.

Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном – задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішення суду по суті спору

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_2 ; до набрання законної сили рішення суду по суті спору

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) та будь-яким іншим особам здійснювати дії по зняттю з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та інших осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішення суду по суті спору.

В накладені арешту на квартиру АДРЕСА_2 – відмовити.

Зустріне забезпечення не застосовується.

Копію ухвали суду направити, Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для виконання, відповідачу та іншим учасникам справи для відома.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення даної ухвали апеляційної скарги. Подача апеляційної скарги не зупиняє виконання даної ухвали, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Леонов О.С.