Рішення № 83522168, 08.08.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/8627/19

Провадження № 2/520/3784/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.,

за участі секретаря судового засідання - Луцюка Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності та зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 року позивачка звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому з урахуванням уточнень, просила скасувати арешт на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , накладений на підставі Розпорядження по накладенню і зняттю заборон та арештів нерухомого майна Третьої одеської державної нотаріальної контори за 2004 рік ( фонд № 59 справа 02-32, том № 11 стор. 122-123 ), з вилученням відповідного запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. При цьому заявник зазначає, що вона є власником вказаного будинку та при оформленні нового технічного паспорту дізналась про наявність арешту нерухомого майна. Заявником ОСОБА_1 було встановлено, що даний тип обтяження був зареєстрований на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси б/н від 05.07.2004 року в якості забезпечення позову ОСОБА_3 . до ОСОБА_2 (чоловіка заявника ОСОБА_1 ).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2019 року справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності та зняття арешту з майна задоволено повністю. Скасовано арешт на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , накладений на підставі Розпорядження по накладенню і зняттю заборон та арештів нерухомого майна Третьої одеської державної нотаріальної контори за 2004 рік (фонд № 59 справа 02-32, том № 11 стор. 122-123 ), з вилученням відповідного запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи те що в заяві від 24.06.2019 року позивачка просила розглянути як первісні позовні вимоги так і уточнені, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення.

Сторони до судового засідання не з`явились повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Неявка сторін у судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи.

Судом встановлено, Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду перебувала цивільна справа № 2-4533/04 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Домусчі С.Д. від 05.07.2004 року в забезпечення вказаних позовних вимог було накладено арешт на 1/2 будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , будинок придбаний в шлюбі з ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.09.2004 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 31000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті державного мита в сумі 310 грн.

10.04.2019 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 року відмовлено у прийнятті вказаної заяви, оскільки згідно з архівною довідкою від 12.04.2019 року цивільна справа № 2-4533/04 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - знищено за спливом терміну зберігання. Проте з документів, які збереглися, вбачається, що ОСОБА_1 не брала участь в судовому розгляді справи ані як сторона у справі, ні як третя особа.

Відповідно до архівної довідки від 19.04.2019 року за вих. № 1459/01-18 Одеський державний нотаріальний архів повідомляє, що за інформацією, яка міститься в матеріалах архівного фонду № 59 Третьої одеської державної нотаріальної контори міститься Постанова державної виконавчої служби Київського районного управління, юстиції від 24.12.2004 року, Серія АА № 158278, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем при примусовому виконанні Виконавчого листа № 2-4533, виданого 29.10.2004 року Київським райсудом про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 31310 грн. на користь ОСОБА_3 , накладено арешт на все майно що належить ОСОБА_1 , а саме на будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності та зняття арешту з майна задоволено повністю. Скасовано арешт на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , накладений на підставі Розпорядження по накладенню і зняттю заборон та арештів нерухомого майна Третьої одеської державної нотаріальної контори за 2004 рік (фонд № 59 справа 02-32, том № 11 стор. 122-123 ), з вилученням відповідного запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Щодо вимог про визнання права власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів, скажімо, на житловий будинок, автомашину тощо. За таких обставин, коли субєктивне право власності ще безпосередньо іншими особами не порушене, власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання права власності, який матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення будь-якого зобовязуючого рішення для інших осіб, оскільки у цьому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобовязальних відносинах.

Вимога про визнання права власності може бути додатковою до іншої вимоги (наприклад, до позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не повязаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису тощо). Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється або не визнається іншими особами, зокрема органами державної влади.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

З наведеного вбачається, що суд визнає право власності тільки у випадках, які прямо передбачені законом.

Відповідачем у справі про визнання права власності може бути особа, яка оспорює чи заперечує право власності, позивачем не надано доказів, що відповідачі оспорюють чи не визнають її право власності та не надано доказів, що правовстановлюючі документи на власність нею були втрачені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимог про визнання права власності.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у резолютивній частині рішення від 24.06.2019 року не розглянуто вимогу про визнання права власності на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Доповнити третім абзацом резолютивну частину рішення суду: «В частині позовних вимог про визнання права власності на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Маломуж А. І.