Вирок № 83521016, 07.08.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/684/19

Провадження № 1-кп/611/75/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участю секретаря – Сторчай С.В.

прокурора – Ніколенко О.В.

обвинувачених – ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 ,

захисника – Остапенко С.Ю.,

представника служби у справах дітей – Жукової В.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майдан Слов`янського району Донецької області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

та

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 17.12.2018 Барвінківським районним судом Харківської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 80 годин громадських робіт, 25.03.2019 року знятий з обліку Барвінківського РСФ ГУ «Центр пробації» в Харківській області за відбуттям покарання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ст. 185 ч. 1 КК України, а ОСОБА_1 злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України, за таких обставин.

20 квітня 2019 року близько 02 години 00 хвилин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та неповнолітній ОСОБА_1 знаходились на АДРЕСА_1 с. Гусарівка Барвінківського району. Біля домоволодіння № 57, неподалік від воріт, зазначені особи побачили автомобіль ГАЗ 3110 білого кольору, номерний знак « НОМЕР_1 ».

Усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, протиправно, з корисливого мотиву, переконавшись, що їх дії не будуть ніким помічені, ОСОБА_2 відчинив незачинений потерпілим ОСОБА_5 на ключ багажник вказаного автомобіля, звідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які приєдналися до нього, групою осіб здійснили таємне викрадення такого майна, що було у використанні:

1) металевого мангалу-валізи вартістю 343 гривні;

2) компресору марки Uragan 90130 вартістю 198 гривень;

3) набору комбінованих ключів марки Intertool HT-1204 вартістю 303 гривні;

4) всесезонної шини Ярославського шинного заводу «Я-465» 195/65 R15 93Н, в комплекті зі сталевим колісним диском автомобілю ГАЗ 3110 R16 6,5Jxl5H, виробництва ГАЗ вартістю 221 гривня 17 копійок;

5) високовольтних дротів запалювання ERZ, у кількості 4 штук, виробництва ВАТ «Єгоршинський радіозавод», країна виробник - Россія, вартістю 278 гривень 20 копійок;

6) 20 кг кукурудзи в мішку, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє;

7) 20 кг. комбікорму в мішку, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє.

В подальшому ОСОБА_1 за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування металевого предмета розбив скло на задній правій дверці вищевказаного автомобіля, після чого проник до салону та відчинив капот, звідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скоїли крадіжку акумуляторної свинцевої стартерної не обслуговуваної батареї «Voltmaster» TM «Exide» вартістю 1062 гривні 66 копійок.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 2406 гривень 03 копійки.

Викраденим майном ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпорядилися на власний розсуд, а саме викрадені речі віднесли на відстань 200 метрів від місця вчинення злочину та заховали в лісосмузі, а мішок з комбікормом продали жителю с. Гусарівка ОСОБА_6 за 100 гривень, одержані кошти витратили на продукти харчування.

Допитані як обвинувачені, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованому їм злочині визнали повністю і дали показання щодо обставин скоєного ними злочину так, як це викладено вище. Крім цього, і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в судовому засіданні показали, що жоден з них не пропонував іншим скоїти крадіжку майна з автомобіля, ніякої розмови про крадіжку до її початку і попередньої змови на крадіжку у них не було. Коли вони проходили повз автомобіль, ОСОБА_2 відчинив багажник вказаного автомобіля, оскільки багажник виявився незачиненим потерпілим ОСОБА_5 на ключ, а потім вони всі втрьох – і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали таємно викрадати майно, що знаходилось в багажнику автомобіля.

Роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особи обвинувачених, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особу, вважає повністю доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, і кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за статтею 185 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні не встановлено наявність в діях всіх обвинувачених попередньої, тобто до початку крадіжки, домовленості про спільне здійснення крадіжки, тобто попередньої змови вчинення крадіжки. В судовому засіданні і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 показали, що жоден з них не пропонував іншим скоїти крадіжку майна з автомобіля, ніякої розмови про крадіжку до її початку і попередньої змови на крадіжку у них не було. Коли вони проходили повз автомобіль, ОСОБА_2 відчинив багажник вказаного автомобіля, оскільки багажник виявився незачиненим потерпілим ОСОБА_5 на ключ, а потім вони всі втрьох – і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали таємно викрадати майно, що знаходилось в багажнику автомобіля.

Тобто ОСОБА_2 розпочав дії, направлені на крадіжку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , попередньо не змовляючись, приєдналися до ОСОБА_2 і в подальшому групою осіб здійснили крадіжку.

Суд констатує, що в обвинувальному акті лише декларативно зазначено, що обвинувачені вчинили крадіжку за попередньою змовою групою осіб. При цьому в обвинувальному акті взагалі не зазначено, хто з обвинувачених був ініціатором вчинення крадіжки і запропонував іншим здійснити її, а хто з обвинувачених погодився на цю пропозицію. Тобто в обвинувальному акті взагалі не зазначено фактичних обставин попередньої змови і в яких діях обвинувачених вона була досягнута.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заздалегідь, тобто до початку крадіжки, домовилися про її спільне вчинення, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як попередня змова групою осіб на вчинення злочину, і виключає цю кваліфікуючу ознаку з обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так як частина 2 статті 185 КК України передбачає відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, а в судовому засіданні не встановлено в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як попередня змова, тобто вони діяли групою осіб без попередньої змови, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений частиною 2 статті 185 КК України.

Частиною 3 статті 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Керуючись ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою покращення становища обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого їм обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, і змінити щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правову кваліфікацію кримінального правопорушення з частини 2 статті 185 КК України на частину 1 статті 185 КК України, оскільки, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особу, вважає повністю доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК є злочинами середньої тяжкості, особи обвинувачених, характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину, обставини, що пом`якшують їх покарання, відсутність обставин, що обтяжують їх покарання.

Вивченням особи обвинувачених встановлено:

- ОСОБА_3 раніше не судимий, неодружений, не працює і не навчається, проживає з батьками та братом, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається;

- ОСОБА_2 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює і не навчається, неодружений, проживає з матір`ю і бабусею, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається;

- ОСОБА_1 раніше судимий, не навчається і не працює, проживає з бабусею і дідусем, випускник Гусарівської ЗОШ 1- 3 ступенів, за місцем проживання і місцем навчання характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, на обліку у службі в справах дітей як дитина, позбавлена батьківського піклування, не перебуває, у вчиненому кається.

Обставинами що пом`якшують покарання всіх обвинувачених, суд визнає їх щире каяття, часткове відшкодування потерпілому завданих збитків шляхом повернення частини викраденого майна, добру характеристику за місцем проживання, а щодо ОСОБА_3 крім того, те, що він раніше не судимий,

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченим слід призначити покарання, передбачене санкціями статті 185 ч. 1 та 185 ч. 2 КК України – позбавлення волі, необхідне і достатнє для їх виправлення і попередження нових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справах «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) та «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, наведені вище дані про особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують їх покарання, відсутність обставин, що обтяжують їх покарання, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без відбування ними покарання і звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а ОСОБА_1 , крім того, на підставі ст. 104 КК України з встановленням іспитового строку ОСОБА_3 - 1 рік, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – 2 роки, який, на думку суду, є достатнім для того, щоб засуджені в умовах здійснення контролю за їх поведінкою довели своє виправлення, і покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, необхідних і достатніх для їх виправлення і попередження нових злочинів.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Суд, дійшовши висновку про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні крадіжки майна потерпілого, вважає за необхідне на підставі ч. 2 статті 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 628 грн. 04 коп. з кожного. Долю речових доказів суд визначає у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за статтею 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_2 визнати винуватим за статтею 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_1 визнати винуватим за статтею 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України, а ОСОБА_1 , крім того, на підставі ст. 104 КК України від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо кожний з них на протязі іспитового строку: ОСОБА_3 - 1 (один) рік, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – 2 (два) роки не вчинить нового злочину, і згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на кожного з них обов`язки періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти вказаний орган про зміну свого місця проживання та роботи, і не виїжджати за межі України без погодження з вказаним органом, необхідні і достатні для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Речові докази у провадженні: мангал-валіза виробника «ТМЗ», компресор марки Uragan 90130, набір комбінованих ключів марки Intertool HT-1204, автомобільний акумулятор марки Intertool HT-1204, автомобільне колесо (диск та шина в зборі), акумуляторну батарею «Voltmaster» TM «Exide» російського виробника, високовольтні дроти запалювання, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити у нього.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп. з кожного.

На вирок може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Андросов