Постанова № 8352006, 22.03.2010, Єнакіївський міський суд Донецької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ариничевої С.А.

при секретарі Мец Д.О.

з участю представників сторін

від відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Єнакієве адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської ОСОБА_3 Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов»язання виплатити недоотримані грошові кошти при переході з 3 на 2 групу інвалідності з 2 грудня 2009 року

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_2 у січня 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської ОСОБА_3 Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов»язання виплатити недоотримані грошові кошти при переході з 3 на 2 групу інвалідності з 2 грудня 2009 року.

У судове засідання ОСОБА_2 не з»явився, надав заяву згідно якої просив розглядати справу у його відсутність та підтримв позов, згідно якого він є інвалідом внаслідок захворювань, пов»язаних з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС з 2 грудня 2009 – інвалід 2 групи. Згідно Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація за шкоду, завдану здоров»ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи сплачується інвалідам 1 групи – 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат, а у випадку встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам сплачується різниця у компенсаціях. Відповідачем при переході його з 3 на 2 групу інвалідності не було сплачено компенсацію взагалі, але позивач вважає, що відповідач недоплатив йому 11160 грн. компенсації при переході на вищу групу інвалідності, як те передбачено Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про просить постановити рішення.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив, що УПтСЗН Єнакіївської ОСОБА_3 було правильно нараховано але не сплачено позивачу компенсацію при переході на 2 групу інвалідності у сумі 94 грн. 80 коп. - компенсації при переході з третьої на другу групу інвалідності. Дана сума нарахована на підставі Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але не сплачена з причин відсутності коштів а тому просять відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ГУДКУ у Донецькій області у судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до ст. 128 ч.2 КАС України неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи не є перешкодою для розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надійшло, а тому суд розглядає справу у відсутність представника третьої особи.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи:

- відповідно до посвідчення серії А № 031694 ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( а.с. 8), а з 2 грудня 2009 року він є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЄК ( а.с. 9)

- 4 грудня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою та просив сплатити йому компенсації при переході на вищу групу інвалідності у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «« Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( а.с. 3), але відповідач 7 грудня 2009 року надав йому письмову відмову, зазначивши, що йому сплачена дана сума компенсації у розмірі 94, 80 грн., а дія абз. 3 ч. 1 ст. 48 ЗУ « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, згідно із Законом № 489-У від 19 грудня 2006 року. ( а.с. 4)

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про наявність між сторонами правовідносин, які регулюються Законом України «« Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 19 ч. 2 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, забов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 ч. 1-3 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам 1 групи – 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам сплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складалася на момент встановлення інвалідності.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та обумовлену цим необхідність їх адекватного захисту, Верховна ОСОБА_3 України внесла доповнення до ст. 71 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону ( Закон № 231-V) від 5 жовтня 2006 року).

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача по виплаті одноразової компенсації у разі встановленні інвалідності вищої групи у розмірах, які не відповідають вимогам сит. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що порушують конституційні права позивача на належний соціальний захист.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободі громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених основним законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші- соціально-економічні права можуть бути обмежені у тому числі зупинення дії законів ( їх окремих положень) лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Згідно положень Конституції України вбачається, що Закон Про Державний бюджет України, як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, є особливий предмет регулювання і стосується виключно встановленні доходів і видатків держави на загальносуспільної потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних Законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено в ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача, що ст. 101 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, а в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, а також посилання, що змінами, внесеними вищевказаним Законом до ст. 48 Закону України « Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено її дію на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі і відповідача необхідно зобов»язати виплатити ОСОБА_2 ( без урахування компенсації у сумі 94 грн. 80 коп., як такої, що не виплачена позивачу) , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати одноразової компенсації – 744 гривень, а тому на користь позивача підлягає стягненню 11160 грн. виходячи з наступного розрахунку: 744 грн. х15 = 11160 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.4, 6,7, 8, 9,10, 11, 12, 15, 158-163 КАС України, Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської ОСОБА_3 Донецької області виплатити ОСОБА_2 різницю у компенсаціях у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської ОСОБА_3 Донецької області за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків «компенсація за шкоду заподіяну здоров»ю та допомогу на оздоровлення» 2501250 з реєстраційного рахунку 35213043001479 в ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016 код 25953965 виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію у разі встановлення вищої групи інвалідності у сумі 11160 грн.( одинадцять тисяч сто шістдесят грн.).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу її проголошення, з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 22 березня 2010 року.

Суддя: