Рішення № 8351981, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/34426.11.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Імпорт - Офіс”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно –виробнича компанія „Етап”, м. Київ

про          стягнення 45055,53 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Макаренко Н.В., предст., дов. №329 від 11.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Імпорт - Офіс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно –виробнича компанія „Етап” про стягнення 45055,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №84 від 14.07.2008 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості 43660,85 грн. З посиланням на ст. 231 Господарського кодексу України позивач просить стягнути пеню в розмірі 1229,17 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України – відсотки річних в розмірі 165,51 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 29.10.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Позивач під час розгляду справи збільшив позовні вимоги. Так, заявою від 25.11.2009 року (надійшла до суду 26.11.2009 року) позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату поставленого товару в розмірі 89393,65 грн., пеню в розмірі 10578,79 грн., 3% річних в розмірі 2404,84 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 8760,13 грн.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 26.11.2009 року не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 26.11.2009 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. К4рім того, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 26.11.2009 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

14.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Імпорт - Офіс” (постачальник) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно –виробнича компанія „Етап” (покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір поставки №84 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставляти канцелярське товари та офісне приладдя (далі за текстом –товари), а Покупець зобов’язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Відповідно до п.2.2 Договору Покупець зобов’язався оплатити поставлені товари в строк не більше 60 календарних днів з моменту їх поставки.

Датою поставки товару, відповідно до п.2.1 Договору, є дата, зазначена у видатковій накладній.

22.01.2009 року між сторонами було підписано Угоду № 3 про внесення змін і доповнень в Договір № 84 від 14.07.2008 року, якою було погоджено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, протягом строку дії договору №84 від 14.07.2008 року, позивачем було поставлено товару на загальну суму 407908,04 грн.

Позивачем частково було оплачено товар на суму 316085,52 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 89393,65 грн.

Так, відповідно до матеріалів справи відповідачем не було оплачено товар, поставлений за період жовтень - грудень 2008 року на загальну суму 89393,65 грн. отриманий за наступними видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи:

-          №40158 від 07.10.08 на суму 1393,79 грн.

-          №40348 від 09.10.08 на суму 2210,90 грн.

-          №40502 від 13.10.08 на суму 1864,30 грн.

-          №40696 від 15.10.08 на суму 1310,51 грн.

-          №41104 від 20.10.08 на суму 2639,10 грн.

-          №41105 від 21.10.08 на суму 7571,95 грн.

-          №41190 від 22.10.08 на суму 4559,23 грн.

-          №42806 від 28.10.08 на суму 13800,92 грн.

-          №43047 від 31.10.08 на суму 4508,50 грн.

-          №43048 від 31.10.08 на суму 7141,10 грн.

-          №43052 від 31.10.08 на суму 1400,94 грн.

-          №43232 від 06.11.08 на суму 12850,13 грн.

-          №43487 від 11.11.08 на суму 7616,17 грн.

-          №43495 від 11.11.08 на суму 258,43 грн.

-          №43631 від 13.11.08 на суму 5476,01 грн.

-          №43686 від 14.11.08 на суму 1095,77 грн.

-          №43747 від 17.11.08 на суму 1825,34 грн.

-          №43867 від 18.11.08 на суму 2792,59 грн.

-          №43991 від 20.11.08 на суму 1802,36 грн.

-          №44043 від 21.11.08 на суму 3091,15 грн.

-          №44548 від 28.11.08 на суму 2097,38 грн.

-          №53365 від 04.12.08 на суму 2087,08 грн.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не зменшилась та складає 89393,65 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються генеральною довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Позивач вказує на те, що 22.01.2009 року сторони підписали додаткову угоду №3, відповідно до якої, оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту їх поставки. Приймаючи до уваги, що, відповідно до матеріалів справи неоплаченими є накладні за жовтень - грудень 2008 року, оплата поставленого товару повинна бути здійснена в строк не більше 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 2204,84 грн. та втрат від інфляції у розмірі 8760,13 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10578,79 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не з’явився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно –виробнича компанія Етап” (04107, м. Київ, вул.. Підгірно/Татарська, 3/7, 02160, м. Київ, вул. Регенераторна,4, р/р 26007000200001 в ВАТ АБ «Бізнес Стандарт», МФО 339500, код ЄДРПОУ 24939199 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт - Офіс»( 01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34в, р/р 26002380662281 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 21657750) 111113,41 грн. (сто одинадцять тисяч сто тринадцять гривень сорок одну гривню), з яких 89393,65 грн. (вісімдесят дев’ять тисяч триста дев’яносто три гривні шістдесят п’ять копійок ) –основного боргу, 8760,13 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят гривень тринадцять копійок) - втрати від інфляції, 10578,79 грн. (десять тисяч п’ятсот сімдесят вісім гривень сімдесят дев’ять копійок) –пеня, 2404,84 грн. (дві тисячі чотириста чотири гривні вісімдесят чотири копійки) - три відсотки річних, а також 1111,13 грн. (одну тисячу сто одинадцять гривень тринадцять копійок) –державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова