Рішення № 8351887, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/58616.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво

«Юрисконсульт»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «КНТ»;

Про                     стягнення 16877,83 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Гребінник О.О., представник, довіреність б/н від 12.10.2009 р.;

Від відповідача:           Коваль О.Л., представник, довіреність №01/12-09

від 01.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 р. порушено провадження у справі №18/586 за позовом ТОВ «Видавництво «Юрисконсульт»до ТОВ «КНТ»про стягнення 16877,83 грн., справа призначена слуханням на 01.12.2009 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, була оголошена перерва до 10.12.2009 р.

10.12.2009 р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про відвід судді Мандриченка О.В.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2009 р. заява ТОВ «КНТ»про відвід судді Мандриченка О.В. залишена без задоволення.

26.01.2010 р. представник відповідача звернуся до господарського суду з заявою про відвід судді Мандриченка О.В., яка ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. залишена без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2010 р. слухання справи призначене на 16.02.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2833,71 грн. пені, 5544,45 грн. інфляційних втрат, 1291,34 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 7208,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 169,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги по суті не заперечив.

У судовому засіданні 16.02.2010 р. представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у даній справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. у справі №54/151 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Юрисконсульт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КНТ»про стягнення з останнього 62112,35 грн. –позов задоволений частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 50900,00 грн. заборгованості, 5297,16 грн. пені, 600,87 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 3314,32 грн. інфляційних втрат, 601,12 грн. державного мита та 114,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. у справі №54/151 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2009 р. у справі №54/151 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 р. у справі №54/151 змінені, резолютивна частина зазначеного рішення доповнена пунктом 3, згідно з яким провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. заборгованості припинене; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. у справі №54/151 залишене без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2009 р. у справі №54/151.

Вищезазначеним рішенням господарського суду встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором б/н від 28.02.2008р., укладеним між сторонами, в частині оплати поставленого позивачем товару.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. у справі №54/151, не потребують доказування у даному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. у справі №54/151 з відповідача на користь позивача була присуджена до стягнення пеня у сумі 5297,16 грн. за період з 05.03.2008 р. по 30.12.2008 р.

Враховуючи вимоги статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку про те, що при вирішенні спору у справі №54/151 штрафні санкції у вигляді стягнення пені були стягнені з відповідача за зазначений період, а тому звернення позивача до суду у даному позовному провадженні про стягнення з відповідача пені у розмірі 2833,71 грн. за період з 12.12.2008 р. по 05.03.2009 р. є безпідставним.

Як визначено статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 5544,45 грн. та 1291,34 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Враховуючи ту обставину, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат невірно визначений їх розмір, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5441,51 грн.

Нараховані позивачем 7208,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Посилання позивача на статтю 536 Цивільного кодексу України, як на підставу стягнення з відповідача 7208,33 грн. у якості процентів за користування чужими грошовими коштами, є некоректним. Дана стаття застосовується за грошовими зобов’язаннями за участю фізичних осіб.

Слід також зазначити про те, що на відповідача покладається відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних з простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування позивачем відсотків у розмірі 7208,33 грн. за користування чужими грошовими коштами є неправомірним.

Клопотання відповідача, подане у судовому засіданні 16.02.2010 р., про зупинення провадження у даній справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів не підлягає задоволенню, оскільки статтею 79 ГПК України визначений виключний перелік підстав, наявність яких необхідна для зупинення провадження у справі.

У даному випадку підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні та відповідачем не доведені, а відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заява представника відповідача про застосування позовної давності врахована при нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КНТ»(юридична адреса: інд. 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 18; поштова адреса: інд. 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 8, корпус 8, офіс 1; код ЄДРПОУ 31306810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Юрисконсульт»(юридична адреса: інд. 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; поштова адреса: інд. 01001, м. Київ, провулок Т.Шевченка, 13/21В; код ЄДРПОУ 33637672) 5441 (п’ять тисяч чотириста сорок одна) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1291 (одна тисяча двісті дев’яносто одна) грн. 34 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 67 (шістдесят сім) грн. 41 коп. витрат по сплаті держмита та 94 (дев’яносто чотири) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко