Рішення № 83518596, 07.08.2019, Тростянецький районний суд Вінницької області

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/236/19

номер провадження № 2/147/360/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Дудікова А.В.,

при секретарі: Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/236/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 31.01.2014 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 12850,77 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

У судові засідання, призначені на 25.04.2019р., 25.06.2019 р. та 07.08.2019р., відповідач не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 66, 72, 78).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що 31.01.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. За вказаним договором ОСОБА_2 отримав в позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, у віці 31 року в смт.Тростянець, про що в книзі реєстрації актів про смерть 07.03.2017 р. зроблений запис за №14 та підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.34).

Станом на день смерті його заборгованість становить 12850,77 грн., яка складається з: 1908,84 грн. - заборгованість за кредитом; 10941,93 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.5,6).

10.06.2018 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори в порядку ст. 1281 ЦПК України (а.с.41).

На претензію отримано лист від 01.08.2018 р. № 583/01-16 про те, що претензію кредитора від 10.06.2018 р. перенаправлено до Тростянецької державної нотаріальної контори (а.с.42).

Згідно відповіді завідувача Тростянецькою ДНК Вінницької області від 04.08.2018р. №462/02-14, встановлено, що на підставі претензії кредитора №SAMDN52000136634575 від 10.06.2018 р. Тростянецькою ДНК заведена спадкова справа №278/2018 рік, номер у спадковому реєстрі:62806909, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Інформація про спадкоємців померлого відсутня. Вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» будуть доведені спадкоємцям у разі їх звернення до нотаріальної контори (а.с.43).

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч. 3,4 ст. 1268, ст. 1269 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Проте, зазначені вище норми підлягали б застосування, за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника і що у спадкодавця є спадкове майно. У даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач є спадкоємцем померлого і що у ОСОБА_2 є спадкове майно.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги до відповідача тим, що вона прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, наявністю відмітки в паспортах відповідача та позичальника ОСОБА_2 з зазначенням місця реєстрації за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що реєстрація відповідача та ОСОБА_2 за однією адресою не є безумовним доказом того, що відповідач проживав разом із померлим та є особою, яка відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із наявністю невиконаних договірних зобов`язань, з`ясуванням вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Проте спадкового майна після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, оскільки позивачем суду таких доказів не надано.

Жодних клопотань з метою встановлення наявності спадкового майна та його вартості зі сторони позивача не заявлялось.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності та вартості майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину. Відсутність відомостей щодо наявності та вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, в свою чергу позбавляє суд можливості вирішити позовні вимоги.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 06.06.2018 року по цивільній справі №533/370/16-ц.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 223, 259, 263-265,268,272,279, 280, 284 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: